АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів -Плавич Н.Д., Дрішлюк А.І.,
за участю секретаря - Кушнір М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартири в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який уточнили в процесі розгляду справи, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання за ними права приватної власності на об'єкти нерухомості, а саме: за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 - на квартиру АДРЕСА_2.
Позивачі посилалися на те, що їхня донька ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2. Квартири, згідно правоустановчих документів оформлені на ім'я ОСОБА_5, однак, позивачі вважають, що вони фактично являються їхньою власністю, тому що були придбані за їхні кошти. Позивачі вважають, що чоловік померлої , ОСОБА_3 та син померлої ОСОБА_4 не можуть спадкувати спірні квартири, оскільки квартири є їх власністю, тобто батьків померлої.
У грудні 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, який уточнили в ході розгляду справи, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спірні квартири в порядку спадкування за законом та просили визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину кожної з квартир, які залишилися після смерті дружини ОСОБА_5, як на частку у спільному сумісному майні подружжя та визнати за кожним із спадкоємців померлої: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1/8 частині кожної квартири.
Справа судами розглядалася неодноразово.
У судовому засіданні ОСОБА_1 від свого імені та як представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги не визнав та вважав їх необґрунтованими, просив відмовити в їх задоволенні.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали, просили відмовити в їх задоволенні. Свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 08 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 - задоволені частково.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартири в порядку спадкування законом, стягнення судових витрат задоволені.
Суд визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2.
Визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2.
Визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.
Задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, що діяв також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
Суд визнав за ОСОБА_3 право приватної власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_2.
Визнав за ОСОБА_3 право приватної власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1.
Визнав за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2.
Визнав за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 200 гривень. Стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просив ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити. При цьому зазначають, що їх донька під час життя за їхні кошти придбала спірні квартири, які належать їм, просять визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2, визнати право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 просили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 про час і місце судового розгляду були повідомленні належним чином, про що у справі є докази. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції на підставі ст.ст. ч.1 ст.60,ч.1ст.63 СК України, ст.ст. 368,1218,1223,1261, 1268-1270 ЦК України, виходив з того, що позивачами за первісним позовом не вказані правові підстави та не надано доказів для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним - право власності на зазначені квартири, а тому їх вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають задоволенню, оскільки під час шлюбу подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сумісно придбали у приватну власність дві квартири: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 15810 грн., на підставі договору купівлі - продажу від 30.09.1997р. та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 24 000 грн., на підставі договору купівлі- продажу від 30.04.1998р. Право власності на обидві квартири було оформлено на ім'я ОСОБА_5 та належним чином зареєстровані за нею в Одеському КП МБТІ та РОН, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мали право власності по 1\2 частині у кожній із зазначених квартир, як на частки майна, що придбане під час шлюбу за спільні кошти подружжя на підставі ч.1ст.60, ч.1ст.63 СК України, в зв'язку з чим спадкову масу складає 1\2 частина у кожній із зазначених квартир, що належали на праві власності спадкодавцю ОСОБА_5, померлої 16.07.2006р.
Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, кожний із спадкоємців ОСОБА_1(батько), ОСОБА_2.(мати), ОСОБА_3( чоловік), ОСОБА_4( син) мають право успадкувати по 1\8 частині кожній зі спірних квартир, у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, яка не залишила заповіту на зазначене майно.
Вищевказані сторони фактично прийняли спадщину, а тому мають право на 1\8 частину кожної зі спірних квартир, а відповідач ОСОБА_3 на 5\8 частини кожної зі спірних квартир(1\2 +1\8) .
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що спадкодавець ОСОБА_5 доводилася донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.11.1990 року був укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Від цього шлюбу 08.04.1993 року народився син ОСОБА_4
Згідно договору купівлі-продажу від 30.09.1997 року ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_2.
Згідно договору купівлі-продажу від 30.04.1998 року ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1.
Право власності зареєстровано в установленому законом порядку за ОСОБА_5 в органах БТІ.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Сторони по справі являються спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 згідно до ст. 1261 ЦК України, як чоловік, що пережив дружину, син та батьки померлої.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів того, що квартири, які складають спадкову масу майна після смерті ОСОБА_5 були придбані саме за їхні кошти, що була домовленість про поділ квартир після їх придбання донькою.
При встановлених обставинах, та враховуючи, що частки у спадкоємців за законом є рівними, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про поділ спадкового майна між чоловіком, сином та батьками померлої.
Посилання апелянтів на те, що обидві квартири купувалися їхньою донькою ОСОБА_5 для проживання в одній квартирі ОСОБА_1, в другій - його колишньої дружини ОСОБА_2, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки ніякими доказами не підтверджені, крім посилань на усну домовленість.
Доводи апелянтів про те, що в спірних квартирах проживають відповідно тільки вони, а ОСОБА_4, ОСОБА_3 проживають в іншій квартирі, не можуть бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на ці квартири, оскільки обидві квартири входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 Крім того, апелянти, як співвласники мають всі права власника та питання про позбавлення права користування квартирами не ставиться.
За ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мали кожний у власності по 1\2 частині у зазначених спірних квартирах, як на частки майна, що придбане під час шлюбу.
Суд вірно зробив висновок про те, що спадкову масу складає 1\2 частина квартири АДРЕСА_2 та 1\2 частина квартири АДРЕСА_1.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кожен зі спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають право успадкувати по 1/8 частині кожної зі спірних квартир, а ОСОБА_3 на 5\8 частині кожної зі спірних квартир.(1\2 +1\8).
Доводи апелянта про те, що однокімнатна квартира АДРЕСА_2 була придбана за кошти ОСОБА_1 для ОСОБА_2, а двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти ОСОБА_2, які вона отримала від продажу власної приватизованої квартири для ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки позивачі за первісним позовом не надали суду доказів на підтвердження вказаних фактів, між сторонами не існувало ніяких перешкод для придбання кожним з відповідачів за власні кошти квартири для себе. Крім того, протягом тривалого часу 9-10 років ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не звертались до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання їх покупцями та власниками даних квартир та про визнання вказаних договорів недійсними.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі не надали суду докази на підтвердження тих обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.
Суд першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтовано спростував доводи позивачів, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 27 постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму. У зв'язку з цим відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.
Таким чином, правових підстав та належних доказів, передбачених ст.309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення та задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено.
Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209,307 ч.1п.1,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М. Кварталова
А.І. Дрішлюк
Н.Д. Плавич