АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,
за участю секретаря - Кушнір М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною подією, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 р.,-
ВСТАНОВИЛА :
10.08.2011р. представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною подією, в якому посилався на те, що з вини відповідача ОСОБА_2, який керував транспортним засобом, який належить іншому відповідачу ОСОБА_3, відбулась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, частину якої 25 000 грн. відшкодувало Моторне (транспортне) бюро України, так як цивільно-правова відповідальність власника та водія транспортного засобу застрахована не була, але цього не достатньо для відшкодування шкоди.
Позивач на підставі ст.ст.22,ст.1167, ч.2 ст. 1187 ЦК України просила стягнути з ОСОБА_3 (власника транспортного засобу ГАЗ-53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь позивача компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 210 756,72 грн. за пошкоджений автомобіль;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати, після уточнення у вигляді витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 4000 грн.;
стягнути солідарно з відповідачів витрати на оплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1700 грн., та витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.
ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він дійсно керував транспортним засобом 24.11.2009р. на підставі довіреності від ОСОБА_3, але порушень Правил дорожнього руху не здійснював, його вина в скоєнні ДТП відсутня.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.12.2011р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., судовий збір в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі - 37 грн., а всього стягнуто 5045,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що позовна заява позивача не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не був присутній в судовому засіданні, вимоги щодо відшкодування збитків, завданих ДТП, не могли бути пред'явлені до ОСОБА_3, який на момент ДТП не володів транспортним засобом, оскільки передав його на підставі довіреності ОСОБА_2, позивачем не доведено підстави заподіяння моральної шкоди та не надано доказів, та що суд не врахував вину позивача у ДТП.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що суд не врахував моральні страждання позивача в зв'язку з ДТП, пошкодження майна на суму 229 743 грн. 48 коп.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 просив скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а скаргу ОСОБА_2 відхилити.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 просили їх скаргу задовольнити, а скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Позивач ОСОБА_1 до суду не прибула, сповіщена належним чином, її інтереси в суді апеляційної інстанції , згідно доручення представляє ОСОБА_4
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 11.05.2012р. не прибув, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином 14.04.2012р., про що у справі є докази.
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити з наступних підстав.
Згідно п.3ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд, згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції .
Задовольняючи позов позивача частково, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 23,1167,11 87 ЦК України в межах заявлених позовних вимог, виходив з того, що в задоволенні вимог до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 210756,72 грн. необхідно відмовити, так як вони заявлені до неналежного відповідача.
Суд також дійшов до висновку , що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково і моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 5000 грн., оскільки заподіювачем шкоди є ОСОБА_2 та він має відповідати по вимогам щодо відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази в межах заявлених позовних вимог, правильно визначив спірні правовідносини та закон - ст.ст. 23,1167 ЦК України, який їх регулює.
Судом встановлено, що 24.11.2009р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ГАЗ-53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, о 13 годині 15 хвилин, в с Авангард, Овідіопольського району Одеської області, на регульованому перехресті вулиць Бахчевій та Авангардівській, здійснив виїзд на червоний сигнал світлофора, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора по вул. Авангардівська, зі сторони СГІ-118, під управлінням ОСОБА_1 В результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля Toyota, ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження.
Вказані обставини підтверджуються копіями постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.01.2010р. про визнання ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та скоєні внаслідок цього дорожньо - транспортної пригоди(далі ДТП) (а.с. 7), постановою апеляційного суду Одеської області від 06.09.2010р. про залишення постанови суду першої інстанції без змін за виключенням доповнення посиланням на порушення ОСОБА_2 п.8.7.3 Правил дорожнього руху (а.с. 10-13).
Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, а сама ОСОБА_1 - легкі тілесні ушкодження (а.с. 7-13).
Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12667 від 15 січня 2010р., в результаті зіткнення, автомобіль Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження , розмір завданих збитків становить 229 743,48 грн. (а.с. 34-37), 25 500 грн. з яких позивач отримала від Моторного транспортного бюро України 21.10.2010р. (а.с. 38).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини у справі, дав їм належну оцінку і обґрунтовано , відповідно до норм процесуального та матеріального закону, визначив, що ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху, що призвело до того, що ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження та пошкодження автомобіля.
Цей висновок суду підтверджується копіями постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.01.2010р. про визнання ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та постановою апеляційного суду Одеської області від 06.09.2010р.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України межі розгляду справ апеляційним судом визначаються вимогами, заявленими у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 (власника транспортного засобу ГАЗ-53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь позивача компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 210 756,72 грн. за пошкоджений автомобіль.
Згідно матеріалів адміністративної справи № 3-112\2010 за ст.124 КУпАП (а.с.12), яка була витребувана апеляційним судом Одеської області, ОСОБА_2 керував автомобілем марки ГАЗ-53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності виданої ОСОБА_3 18.12.2007р. на три роки до 18.12.2010р., з правом керування автомобілем.
За ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заявлені позивачем не були, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку на підставі ст.ст.11, 27,30,31 ЦПК України, що в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди до ОСОБА_3 слід відмовити як таких, що заявлені до неналежного відповідача.
Доводи представника ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 про задоволення позову позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди, не підлягають задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Висновок суду про відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн. ґрунтується на законі, оскільки позивач отримала легкі тілесні ушкодження здоров'ю, пошкодження автомобіля позивача, ушкодження здоров'я потребувало від позивача додаткових фізичних і моральних зусиль, матеріальних витрат, призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи те, що позивач отримала легкі тілесні ушкодження, її автомобіль був пошкоджений, з врахуванням принципу виваженості, розумності та справедливості, судова колегія погоджується з визначеним розміром моральної шкоди.
Доводи ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 про те, що розмір моральної шкоди судом не правильно визначено є необґрунтованими, оскільки суд визначив розмір моральної шкоди, враховуючи принципу виваженості, розумності та справедливості.
Доводи ОСОБА_2 та його представника про те, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди, вона не надала доказів про те, що її завдана моральна шкода, суд невірно встановив розмір моральної шкоди, не перевірив обставини ДТП, спростовуються матеріалами справи, встановленими обставинами та доказами у справі, яким суд дав належну оцінку.
Доводи представника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2 про те, що він не був присутній в судовому засіданні не є підставою для скасування судового рішення.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він не порушував Правил дорожнього руху є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 січня 2010р. та постановою апеляційного суду від 06.09.2010р. про залишення постанови суду першої інстанції без змін, а також фактичними обставинами, яким суд дав належну оцінку.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скарги в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Інші доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.
За таких обставин, апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209,307 ч.1п.1, 308, 314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М. Кварталова
Н.Д. Плавич
Л.А. Гірняк