АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів Варикаші О. Д., Ступакова О. А.
при секретарі Соколенко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р.,
в с т а н о в и л а:
23. 04. 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом від 23. 04. 2010 р. до ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору позики від 11. 11. 2002 р., за яким позивач зобов'язався до 11. 11. 2009 р. повернути відповідачу 3000 грн., які він отримав для будівництва дачного будинку за адресою АДРЕСА_1 тому, що вказані гроші він від ОСОБА_2 не отримував.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р. у задоволені зазначеного позову відмовлено.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказане рішення суду не оскаржували.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про зміну рішення суду з виключенням з мотивувальної частини рішення фраз починаючи з «Судовим розглядом встановлено, що …» і закінчуючи «Судовим розглядом встановлено, що дачний будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з 15.11.2004 року та на момент винесення рішення судом становить для ОСОБА_1 велику немайнову цінність». Вказує, що вказані обставини не відносяться до предмету позову ОСОБА_1 та ці обставини судом не встановлювалися, а також на те, що позивач приховав від суду, що з серпня 1995 р. по листопад 2004 р. він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_4, а після шлюбу ОСОБА_4) і зазначений будинок був побудований в період шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 Внаслідок цього ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення суду пред'явив до ОСОБА_4 позов про розірвання договору дарування стосовно 1/3 частки дачного будинку і земельної ділянки, при розгляді якого ОСОБА_1 був звільнений від доказування. В подальшому вказані обставини були покладені без їх встановлення в основу рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03. 10. 2010 р. у справі, де вона виступала відповідачем, щодо договору дарування дачного будинку за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_5, представник ОСОБА_1, вважає рішення суду правильним і підтримала заперечення на скаргу.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання ОСОБА_2, ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_6 не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору позики неукладеним суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
В цій частині рішення суду не оскаржується.
Проте рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.
Відповідно до 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ст. 61 ч. 1, ч. 3 ЦПК України встановлено, що обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ст. 292 ч. 1 ЦПК ЦПК України передбачено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Судом встановлено, що згідно розписки від 11. 11. 2002 р., підписаної позивачем, ОСОБА_1 зобов'язується повернути до 11. 11. 2009 р. ОСОБА_2 гроші в розмірі 3000 грн., отримані в якості займу для будівництва дачного будинку за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р. відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору позики від 11. 11. 2002 р., за яким позивач зобов'язався до 11. 11. 2009 р. повернути відповідачу 3000 грн., які він отримав для будівництва дачного будинку за адресою АДРЕСА_1 тому, що «позивач не довів обставини, на які посилався, а саме щодо відсутності передачі грошей йому відповідачем».
В мотивувальній частині цього рішення суду додатково вказано, що «Судовим розглядом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності позивач отримав у власність земельну ділянку загальною площею 0,069 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
На вказаній земельній ділянці позивач побудував наступне майно: двоповерховий дачний будинок з господарчими спорудами, загальною площею 140,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом - "Дачний будинок"), що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15.11.2004р., виданим Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради ОСОБА_1
Виходячи з матеріалів справи судовим розглядом встановлено, що вказана вище земельна ділянка була отримана позивачем від батьків з метою продовження сімейних традицій, а саме для будівництва будинку, в якому він буде проживати разом із своєю сім'єю, та в подальшому передасть дачний будинок наступному поколінню їхньої родини. На виконання сімейних традицій позивач спроектував та побудував дачний будинок з розрахунком для подальшої реконструкції, в результаті якої кожна з його дочок отримає окреме самостійне та достатнє для проживання житло, чим буде збережена сімейна традиція, щодо проживання у вказаному будинку. В будівництві дачного будинку приймали трудову участь усі родичі, в нього вкладені великі емоційні затрати та надії на гарантований в майбутньому спокій щодо забезпечення дітей достатніми житловими умовами.
На підтвердження своїх мотивів позивач у судовому засіданні надав договір дарування дачного будинку від 17.03.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №2194, з якого вбачається, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли в рівних частках у дар дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Судовим розглядом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,069 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, з 10.02.1998 року та на момент винесення рішення судом становить для ОСОБА_1 велику немайнову цінність.
Судовим розглядом встановлено, що дачний будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з 15.11.2004 року та на момент винесення рішення судом становить для ОСОБА_1 велику немайнову цінність».
Наведені у рішенні суду обставини щодо вказаного дачного будинку, договору дарування стосовно нього і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 встановлені рішенням суду без участі усіх заінтересованих осіб, не є предметом спору у даній справі про визнання неукладеним договору позики від 11. 11. 2002 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не мають правового значення для вирішення заявлених позивачем вимог щодо визнання неукладеним цього договору позики, в матеріалах справи відсутні будь-які документи щодо вказаного дачного будинку, договору дарування стосовно нього і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та дані щодо дослідження викладених у рішенні стосовно цього обставин належним чином.
При цьому, апеляційний суд відмічає, що справа розглянута за одне судове засідання 14. 05. 2010 р., яке згідно журналу судового засідання тривало з 15 год. 07 хвил. до 15 год. 12 хвил.
Разом з тим, обставини щодо вказаного дачного будинку, договору дарування стосовно нього і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, встановлені рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р., є предметом спору в іншій цивільній справі, однією зі сторін якого є апелянт ОСОБА_4, яка оспорює встановлені даним рішенням обставини.
Таким чином, встановлені в мотивувальній частині рішенням суду першої інстанції у даній справі обставини щодо вказаного дачного будинку, договору дарування стосовно нього і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без участі усіх зацікавлених осіб є недоведеними належним чином відповідно до вимог закону і виходять за межі заявлених ОСОБА_1 вимог про визнання неукладеним договору позики від 11. 11. 2002 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Тому встановлені у мотивувальній частині рішення суду обставини щодо вказаного дачного будинку, договору дарування стосовно нього і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 підлягають вилученню з рішення суду.
При цьому апеляційний суд враховує, що обставини, встановлені судовим рішенням у даній цивільній справі, у випадку набрання ним законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 або ОСОБА_1, щодо якого встановлено ці обставини.
Вказане має істотне значення, зокрема, за наявності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору дарування, в якій було ухвалене рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03. 11. 2010 р. про розірвання договору дарування в частині дарування ОСОБА_1 ОСОБА_4 дачного будинку і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на обставини встановлені рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р. та на положення ст. 61 ч. 3 ЦПК України.
За таких обставин, на підставі ст. ст. 303, 309 ЦК України апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р. належить змінити, вилучивши з мотивувальної частини цього рішення суду наведені вище речення починаючи з «Судовим розглядом встановлено, що …» і закінчуючи «Судовим розглядом встановлено, що дачний будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з 15.11.2004 року та на момент винесення рішення судом становить для ОСОБА_1 велику немайнову цінність», а доводи ОСОБА_5, представника ОСОБА_1, про відхилення апеляційної скарги або закриття апеляційного провадження є необґрунтованими і не ґрунтуються на законі.
До того ж, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не позбавлені можливості вирішувати свій спір щодо вказаного дачного будинку, договору дарування стосовно нього і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку за участю усіх зацікавлених осіб.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 3, 309, 313-314, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р. змінити, вилучивши з мотивувальної частини рішення суду наступні речення:
«Судовим розглядом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності позивач отримав у власність земельну ділянку загальною площею 0,069 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
На вказаній земельній ділянці позивач побудував наступне майно: двоповерховий дачний будинок з господарчими спорудами, загальною площею 140,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом - "Дачний будинок"), що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15.11.2004р., виданим Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради ОСОБА_1
Виходячи з матеріалів справи судовим розглядом встановлено, що вказана вище земельна ділянка була отримана позивачем від батьків з метою продовження сімейних традицій, а саме для будівництва будинку, в якому він буде проживати разом із своєю сім'єю, та в подальшому передасть дачний будинок наступному поколінню їхньої родини. На виконання сімейних традицій позивач спроектував та побудував дачний будинок з розрахунком для подальшої реконструкції, в результаті якої кожна з його дочок отримає окреме самостійне та достатнє для проживання житло, чим буде збережена сімейна традиція, щодо проживання у вказаному будинку. В будівництві дачного будинку приймали трудову участь усі родичі, в нього вкладені великі емоційні затрати та надії на гарантований в майбутньому спокій щодо забезпечення дітей достатніми житловими умовами.
На підтвердження своїх мотивів позивач у судовому засіданні надав договір дарування дачного будинку від 17.03.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №2194, з якого вбачається, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли в рівних частках у дар дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Судовим розглядом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,069 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, з 10.02.1998 року та на момент винесення рішення судом становить для ОСОБА_1 велику немайнову цінність.
Судовим розглядом встановлено, що дачний будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з 15.11.2004 року та на момент винесення рішення судом становить для ОСОБА_1 велику немайнову цінність».
В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14. 05. 2010 р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
О. Д. Варикаша
О. А. Ступаков