24.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/4902/2012р.

Справа № 2-3137/2011 Головуючий 1 інстанції Труханович В.В.

Категорія: визнання права власності Доповідач: Сащенко І.С

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітка В.М.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 07 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту сумісного проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту сумісного проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 1998 року проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю спочатку у батьків ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, потім в придбаній спільно квартирі АДРЕСА_2.

Позивач з відповідачкою планували та вели спільне господарство, купували меблі, необхідну техніку, спільно вирішували усі питання, пов'язані з побутом та формуванням сімейного бюджету, підтримували один одного, разом зустрічали свята, постійно користувалися гаражем, розташованим біля будинку № 10-а по вул. Архангельській у м. Харкові.

У середині вересня 2011 року відповідачка вигнала позивача з квартири, змінила замки на вхідній двері у житлове приміщення, викинула його особисте майно, забрала ключі від гаражу і зайняла гаражний бокс автомобілем свого зятя.

Врегулювати спір мирним шляхом не вдалося, тому позивач просив суд встановити юридичний факт сумісного проживання з відповідачкою однією сім'єю без шлюбу з 1998 року за адресою АДРЕСА_2 по середину вересня 2011 року та визнати за ним, як чоловіком, що мешкав однією сім'єю з жінкою, однак не перебував з нею у шлюбі, право власності на 1/2 частину трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник, проти позову заперечили, пояснили, що позивач з 1999 року намагався виявляти до неі ознаки уваги, але їй було відомо, що він перебував у шлюбі, тому будь-які стосунки з ним, сумісне проживання, були для неї неприпустимими. Сумісне проживання з позивачем розпочалося лише з січня 2005 року. Саме у січні 2005 року позивач отримав свідоцтво про розірвання шлюбу та звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом про розподіл сумісного майна із колишньою дружиною.

Квартиру АДРЕСА_2 вона придбала самостійно, мешкала одна.

Також зазначила, що з 1998 року разом зі своїми батьками розпочала вести підсобне господарство, вирощену городину вони круглий рік продавали на ринках міста Харкова, а відкормлену худобу здавали закупникам. Цих прибутків відповідачці вистачило, щоб придбати квартиру, зробити в ній ремонт, придбати меблі.

Позивач почав разом з нею мешкати у вже повністю обладнаній квартирі.

У 2006 році позивач став наполягати на переоформленні квартири на його ім'я, почав відмовлятися від будь-якої роботи по дому, між ними розпочалися побутові свари. У вересні 2011 року вона вигнала співмешканця зі свого помешкання.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 07 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Встановлено юридичний факт сумісного проживання однією сім*єю без шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період з 1998 року по середину вересня 2011 року включно за адресою АДРЕСА_2.

Визнано за позивачем, як за чоловіком, що мешкав однією сім'єю з жінкою, однак не перебував з нею у шлюбі, право власності на 1/2 частину трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та постановити нове ,яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача . Посилається на те, що докази позивача взяті судом до уваги не обґрунтовані та нічим не підтвердженні.

Крім того, зазначила, що посилання позивача на норми Сімейного кодексу України, що діє з 01.01.2004 року, є неспроможним, оскільки під час придбання спірної квартири діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України, відповідно до вимог якого права і обов'язки подружжя породжував тільки шлюб, укладений у державних органах РАЦС.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, визнаючи за ним право власності на 1/2 частину квартири суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно було набуто відповідачкою під час проживання з позивачем однією сім'єю.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно ст. 44 Кодексу про шлюб та сім'ю України, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.1999 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано, проте в органах РАЦС свідоцтво про розірвання шлюбу видано 05.01.2005 року ( а.с. 52 ).

Виходячи з вимог чинного на той час законодавства України, ОСОБА_5 до січня 2005 року вважався таким, що перебуває в шлюбі з ОСОБА_6, а тому встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 без шлюбу з 1998 року по січень 2005 року не виявляється можливим.

Крім того, судовою колегією встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі -продажу від 10.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №4374, належить ОСОБА_3 (а.с. 30 ).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Зважаючи на те, що станом на 10.10.2002 року позивач перебував в іншому зареєстрованому шлюбі, судова колегія вважає, що спірна квартира є особистою власністю відповідачки.

За таких обставин ухвалене в справі судове рішення щодо задоволення позову ОСОБА_5 не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_4 -задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 07 червня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту сумісного проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину квартири -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: