24.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22ц/2090/4246/2012р.
Справа № 2023/2-73/2011 Головуючий 1 інстанції Клімова С.В.
Категорія: право власності Доповідач: Овсяннікова А
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого -Овсяннікової А.І.
суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.
при секретарі -Щегельському Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,третя особа Куп'янське комунальне підприємство «Куп'янське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на житловий будинок, встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки та визнання права власності на 1/2 частину грошового вкладу, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,третя особа Куп'янське комунальне підприємство «Куп'янське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на житловий будинок, встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки та визнання права власності на 1/2 частину грошового вкладу.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить житловий будинок АДРЕСА_3
Фактично вона та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, вели сумісне господарство з вересня 1992 року по жовтень 2002 року за адресою АДРЕСА_2, а з жовтня 2002 року по серпень 2007 року в АДРЕСА_1.
19 травня 1997 року ОСОБА_3 розірвав шлюб з першою дружиною, маючи намір зареєструвати шлюб з нею.
В 1993 році вона з ОСОБА_3 вирішили збудувати житловий будинок.
16 червня 1993 року ОСОБА_3 розпорядженням № 197 представника Президента України в Куп'янському районі виділено земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4
1994 році було розпочато будівництво. Однак, фактично усі клопоти та матеріальні витрати по будівництву спірного будинку були покладені на неї, оскільки ОСОБА_3 22 серпня 1994 року тяжко захворів -інфаркт міокарда, 06 квітня 2004 року переніс інфаркт вдруге, а з 11 квітня 2005 року стан здоров'я тільки погіршився.
В період 1993 -1999 роки вона особисто займалася будівництвом, купувала будівельні матеріали за свої особисті кошти; працювала на підприємствах і отримувала заробітну плату; мала до цього особисті заощадження в іноземній валюті, які міняла та вкладала у будівництво.
10 березня 1998 року брала у борг 4 000 доларів США у ОСОБА_4, які повернула 10 березня 1999 року.
Крім того, вона особисто проводила розрахунки з будівельниками, що підтверджується розписками та договорами про виконання робіт.
І до теперішнього часу вона проводить певні роботи у житловому будинку, слідкує за ним, обробляє земельну ділянку.
При житті ОСОБА_3 визнав за нею право власності на житловий будинок і 10 вересня 1994 року зробив на її ім'я заповіт. Зайвих коштів він не мав, оскільки не тільки його, а й частина її коштів була потрачена на ліки ОСОБА_3
З невідомих причин ОСОБА_3 переробив заповіт на свою доньку.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про власність»розмір частки кожного у майні спільної сумісної власності визначається ступеням його особистої участі.
Будинок побудовано особисто нею за особисті кошти, а тому просить визнати за нею право власності на цей житловий будинок.
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому вказала ті ж обставини щодо сумісного проживання однією сім'єю.
Вказує, що проживали однією сім'єю з вересня 1992 року по серпень 2007 року.
З 01 січня 2004 року вступив в дію СК України.
З 01 січня 2004 року по серпень 2007 року ні вона ні ОСОБА_3 ні у якому зареєстрованому шлюбі не перебували.
На підставі ст. 74 СК України має право на ?? частину грошових вкладів, які були придбані за цей час. Попередньо сума вкладів складає близько 50 000 грн. за цей період.
Просить встановити факт її сумісного проживання однією сім'єю за період з вересня 2002 року по серпень 2007 року з ОСОБА_3
Визнати за нею право власності на ? частину грошових вкладів на ім'я ОСОБА_3 в фінансових установах: КС «Сім'я»; Банку «Надра», «Експрес», Ощадбанка, які придбані сумісно ними в період з 01 січня 2004 року по серпень 2007 року.
Стягнути з відповідачки 250 грн. судового збору, 120 грн. - витрати на ІТЗ, 500 грн. на правову допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 27 вересня 2011 року позови об'єднані в одне провадження.
Відповідач позов не визнала.
Вказує, що батько не проживав однією сім'єю з позивачкою. Будинок побудований батьком, який на той час був зареєстрований у шлюбу з її матір'ю, шлюб з якою розірвано в 1997 році. Батько купував будматеріали та укладав договори на будівництво, про що нею надано документи.
Третя особа в судове засідання не з'явилася.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені частково.
Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю в період з вересня 2002 року по серпень 2007 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину грошових вкладів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_3 в фінансових установах: КС «Сім'я»; Банку «Надра», «Експрес», Куп'янське відділення «Ощадбанк» в період з 01 січня 2004 року по серпень 2007 року.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Вказує, що суд безпідставно не приймав до уваги її доводи щодо побудови житлового будинку особисто нею за особисті кошти.
Без будь -яких підстав відмовлено у встановлені факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 1997 року.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи згідно розпорядження № 197 від 16 червня 1993 року представника Президента України в Куп'янському районі ОСОБА_3 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку в с. Курилівка вулиця Лозова 22-б Куп'янського району Харківської області.
Рішенням № 84 від 14 грудня 1999 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування цього житлового будинку.
Згідно акту від 10 грудня 1999 року про закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового буднику спірний житловий будинок здано в експлуатацію з відміткою, що будинок був збудований у період з червня 1993 року по грудень 1999 року.
Згідно рішення виконкому Куп'янської селищної ради від 14 грудня 1999 року № 84 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності на цей житловий будинок у порядку забудови суд першої інстанції обгрунтовано виходив з тих обставин, що доказів нею на підтвердження позовних вимог не надано.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно акту про здачу житлового будинку в експлуатацію від 10 грудня 1999 року вбачається, що будинок побудовано з червня 1993 року по грудень 1999 року.
З посиланням на вимоги ст. 2,3,4,8,17 Закону України «Про власність»ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на житловий будинок, оскільки побудувала його вона за особисті кошти.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про власність»та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю гро мадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи Майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними Письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю(п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власності»); квартира будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, пере рві при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
ОСОБА_1 не надано доказів, що між нею та ОСОБА_3 існувала домовленість, що спірний житловий будинок вона будує за свої кошти на належній йому земельній ділянці для себе.
Відповідачкою надана значна кількість квитанцій, чеків, накладних тощо виданих на ім'я її батька, які свідчать про те, що він придбавав будівельні матеріали в період забудови житлового будинку; оплачував виконання транспортних та інших послуг, пов'язаних з будівництвом.
Тому вважати, що є підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності у порядку забудови за ОСОБА_1 -не можна.
При цьому ОСОБА_1 взагалі не оспорюється свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 24 березня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому від 14 грудня 1999 року.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, то колегія виходить з наступного.
Згідно позовної заяви (т.2 а.с. 4) позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені про встановлення цього факту саме з вересня 2002 року по серпень 2007 року як і вирішено судом, а тому вирішувати це питання за інший період -з 1997 року як вказує позивачка -у суду не було підстав.
Крім того, питання про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу визначено п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України (2004 року).
Вимогами ст. 254 ЦПК України (1963 року ) встановлення такого факту не передбачено.
Ст. 74 СК України (2004 року) передбачено якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
К про Ш та С УРСР такої вимоги на містив.
Отже, встановлення цього факту можливо лише з 01 січня 2004 року .
Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді: