24.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22ц/2090/4952/2012р.
Справа № 2020/3179/12 Головуючий 1 інстанції Фанда О.А.
Категорія: поновлення на роботі Доповідач: Овсяннікова А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого -Овсяннікової А.І.
суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.
при секретарях -Москаленко Е.А., Щегельському Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до гаражно - будівельного кооперативу «Авіатор - 2»про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до гаражно - будівельного кооперативу «Авіатор - 2»про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивачка вказала, що працювала у гаражно- будівельному кооперативі «Авіатор-2»на посаді сторожа.
Наказом № 3/28 від 28 січня 2012 року її було звільнено з підстав, передбачених п. З ст. 4 0 КЗпП України. При цьому копію наказу про звільнення відповідач їй не видав.
Посилається на те, що відповідач звільнив її без законних підстав і з порушенням встановленого порядку.
Просить визнати наказ про її звільнення з роботи № 3/28 від 28 січня 2012 року незаконним та поновити її на раніше займаній посаді; зобов'язати відповідача протягом трьох днів з дня набрання рішенням законної сили внести відповідний запис до її трудової книжки про визнання запису про звільнення з посади охоронця «Авіатор-2»за ст. 4 0 п. З КЗпП України за недовіру недійсним та таким, що скасований на підставі рішення суду; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту поновлення на роботі; відшкодувати спричинену їй моральну шкоду, яку вона оцінила у 3621,37 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачку звільнено з підстав, передбачених законом і з дотриманням встановленого законом порядку. Трудову книжку ОСОБА_1 видано в день звільнення.
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог , посилаючись на те, що строк звернення нею пропущено з поважних причин, оскільки вона намагалася вирішити питання з відповідачем у позасудовий порядок.
Крім того, вона звернулася до інспекції праці для перевірки обставин її звільнення.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 згідно наказу № 8-к від 18 жовтня 2008 року прийнята на роботу в гаражно - будівельний кооператив «Авіатор -2»на посаду охоронника (а.с. 14 зворотня сторона).
28 січня 2012 року звільнена по п.3 ст. 40 КЗ про П України.
Відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні на роботі суд першої інстанції обгрунтовано виходив з тих обставин, що звільнено ОСОБА_1 незаконно. Однак, нею пропущено строк звернення до суду з позовом про захист своїх прав; цей строк пропущено не з поважних причин і поновленню він не підлягає.
Згідно наказу про звільнення № 3/28 від 28 січня 2012 року ОСОБА_1 звільнено згідно ч.3 ст. 40 КЗ про П України «за недовіру».
Згідно ч.3 ст. 40 КЗ про П України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
Наказ про звільнення викладено у довільній формі. Підстави, які вказані в наказі, взагалі не є підставами для звільнення, а саме: працювати, не створюючи конфліктних ситуацій: «не врать»при вирішенні службових питань та таке інше.
Надані представником відповідача дві копії наказів № 5 від 15 квітня 2011 року та № 2 від 25 січня 2012 року не можуть бути прийняті судом як підстава для звільнення по п.3 ст. 40 КЗ про П України, оскільки до ОСОБА_1 застосовано стягнення, не передбачене ст. 147 КЗ про П України.
Даною статтею передбачено стягнення у вигляді догани та звільнення.
Між тим, ОСОБА_1 оголошено по цим наказам сувору догану.
Вимогами ст. 233 КЗ про П України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
ОСОБА_1 звільнена 28 січня 2012 року. В цей же день отримала трудову книжку, що нею не заперечується. До суду з позовом вона звернулася 29 березня 2012 року тобто, з пропуском визначеного ст. 233 КЗ про П України строку.
Будь -яких поважних причин пропуску строку ОСОБА_1 не наведено.
Її посилання, що вона намагалася з'ясувати за що її звільнено, вирішити питання мирно, зверталася до державної інспекції з питань праці в Харківській області не є поважною причиною.
Законом визначено, що питання законності звільнення вирішуються судом і ОСОБА_1 ніщо не заважало звернутися до суду з позовом і вирішувати , за її бажанням, це питання і іншим шляхом.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлені ст. 228,233 КЗ про П України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків,, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк . передбачений ст. 233 КЗ про П України. Місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Отже, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено ОСОБА_1 в поновленні на роботі у зв'язку з пропуском нею строку звернених до суду.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30 травня 2012 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді: