ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.07.12Справа №2а-483/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя -Водяхін С.А.,

секретар -Авчиян К.Е.,

за участю:

позивача -ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополя від 09 червня 2005 року,

представника відповідача -Військової частини А 0235 -Семенець Миколи Івановича, довіреність від 10 січня 2012 року б/н,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Прокуратури Військово-Морських Сил України -Мануйлова Володимира Петровича, посвідчення від 30 червня 2011 року № 385

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0235, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Військова прокуратура Військово-Морських Сил України, про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до військової частини А 0235 про визнання протиправними дій щодо не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 і стовідсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок; зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок мого грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 і стовідсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та стягнути з військової частини А 0235 на користь позивача суму заборгованості, яка виникла у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок; стягнення провести за рахунок фонду грошового утримання військовослужбовців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02 березня 2012 року відкрито провадження у справі.

23 травня 2012 року позивачем до початку судового розгляду справи по суті було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить: визнати дії військової частини А 0235 протиправними щодо не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову служби і стовідсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року внаслідок неврахування до мого грошового забезпечення зазначених надбавок; зобов'язати військову частину А 0235 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову служби і стовідсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та стягнути з військової части А 0235 на користь позивача суму заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополі від 23 травня 2012 року прийнято заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 23 травня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Військову прокуратуру Військово-морських Сил України.

Позов обґрунтовано тим, що з грудня 2005 року по листопад 2010 року позивач проходив військову службу на різних прокурорсько-слідчих посадах у військовій прокуратурі ВМС України і військовій прокуратурі Севастопольського гарнізону, та 12 листопада 2010 року був звільнений у запас. Зазначає, що у порушення Указів Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 05 травня 2003 року № 398, відповідач невірно розраховував грошове забезпечення та безпідставно відмовляє у призначенні та донарахуванні надбавки за безперервну військову служби і 100-відсоткової надбавки.

Позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача та прокуратури проти задоволення позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12 грудня 2005 року по 15 січня 2007 року позивач проходив військову службу у прокуратурі ВМС України на посаді помічника військового прокурора-начальника канцелярії, з 16 січня 2007 року по 01 грудня 2010 року -у військовій прокуратурі Севастопольського гарнізону на посаді помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року № 1297 позивач був звільнений з військової служби у запас. Наказом військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських Сил України від 01 грудня 2010 року підполковник юстиції ОСОБА_1 звільнений з посади помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Севастопольського гарнізону від 01 грудня 2010 року № 314 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.

Військова прокуратура Севастопольського гарнізону перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 0235.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що грошове забезпечення позивача до квітня 2006 року складалось з посадового окладу, окладу за військовим званням та вислугу років, щомісячної премії у розмірі 33,3% та щомісячних надбавок: 15% - за роботу з таємними документами; 100% - відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та 50% - відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу».

З 01 квітня 2006 року відповідач припинив виплачувати позивачу надбавку до грошового забезпечення у розмірі 50% за безперервну військову службу, а замість 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», почав виплачувати 100% надбавку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Данні обставини не заперечуються представником відповідача та підтверджуються наказом Військової прокуратури Військово-Морських Сил України від 01 грудня 2010 року № 23, витягом з наказу Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року № 1297, наказом тимчасово виконуючого обов'язку Військового прокурора Севастопольського гарнізону від 01 грудня 2010 року № 314, наказом військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морський Сил України від 03 січня 2006 року № 1, а також розрахунками про грошове забезпечення позивача від 10 грудня 2010 року № 372 року та від 12 червня 2012 року № 250, що наданий під час розгляду справи.

Після звільнення у запас позивач звернувся із заявою від 03 лютого 2012 року № 237 до командира військової частини А 0235, в якій просив повідомити про нарахування до його грошового забезпечення у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року та виплати на його користь надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173, та у разі не нарахування та не виплати зазначених надбавок - провести донарахування та виплату надбавок до грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»та від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

13 лютого 2012 року листом № 237 командира військової частини А 0235 позивачу повідомлено про не відмову у нарахуванні у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року надбавок до грошового забезпечення за безперервну військову службу та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173, та відмовлено у здійснені перерахунку грошового забезпечення на підставі вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а також спільного листа заступника Генерального прокурора України від 03 травня 2006 року № 11/1/1-18-654 та заступника Міністра оборони України від 04 травня 2006 року № 220/1867.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про прокуратуру», відповідно до статті 46-1 якого військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання та забезпечення, передбачене законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Отже, на позивача розповсюджується дія всіх нормативних актів, що стосуються грошового забезпечення осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Згідно частини п'ятої статті 52 Закону України «Про прокуратуру»грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.

Відповідно до статей 6, 13 Закону України «Про прокуратуру»працівники органів військових прокуратур та територіальних спеціалізованих прокуратур входять до єдиної системи Генеральної прокуратури України. Регламентація їх діяльності визначена без поділу на те, у якій територіальній чи військовій прокуратурі вони проходять службу, підпорядковані одному Генеральному прокуророві України. На працівників військових прокуратур поширюється чинність Дисциплінарного Статуту прокуратури України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ та організацій, відповідно до частини сьомої статті 9 зазначеного Закону, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту.

Гарантії соціального захисту військовослужбовців та всі види матеріального забезпечення визначені абзацом 6 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 7 лютого 2001 року, які здійснюються за рахунок бюджету Збройних Сил України.

Указами Президента України від 23 лютого 2002 року №173 «Про посилення захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»встановлені не окремі умови праці, а форми посиленого соціального захисту військовослужбовців у вигляді щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та надбавки за безперервну військову службу.

Пунктом 1.3 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149, який видано у відповідності до Указу Президента України №389 від 05 травня 2003 року, зазначено, що конкретні розміри надбавки військовослужбовцям військових прокуратур у залежності від результатів їх службової діяльності встановлюються наказами військових прокурорів регіонів, Військово-Морських Сил Збройних Сил України та гарнізонів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»були встановлені нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратур, у тому числі військових. Зазначеним спеціальним правовим актом, розповсюдженим на всі органи прокуратури, визначені умови оплати праці її працівників. Умови оплати праці, затверджені цією постановою застосовуються з 1 січня 2006 року.

Пунктом 5 цієї Постанови встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, встановлених у розмірі і в порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.

Разом з цим, вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 не обмежується чинність Указів Президента України від 23 лютого 2002 року №73/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та від 05 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», а тому посилання відповідача на зазначену постанову Кабінету Міністрів України у якості підтвердження неможливості виплати відповідних надбавок, судом до уваги не приймається.

У ході судового розгляду справи судом на підставі пояснень сторін та наданих доказів, встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби до дисциплінарної відповідальності не притягувався, зауважень дисциплінарного характеру також не мав, а тому суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача підстав для припинення виплати йому 100% надбавки грошового забезпечення та надбавки за безперервну військову службу у відповідності до умов, передбачених Указаними Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»та від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Також безпідставним є посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що позивачу було повідомлено відповідачем про відмову у здійсненні перерахунку та не виплату надбавок до грошового забезпечення листом від 13 лютого 2012 року. Отже, про порушення свого права позивач дізнався у лютому 2012 року. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 29 лютого 2012 року, тобто у межах строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, передбачені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що припиняючи з квітня 2006 року виплати позивачу надбавок до грошового забезпечення, він діяв у спосіб, що передбачений нормами діючого законодавства щодо встановлення та виплати відповідних надбавок військовослужбовцям.

За таких обставин, відмова командира військової частини А 0235 у встановленні ОСОБА_1 надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 та 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173 з 01 квітня 2006 року є неправомірною. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»позивачу повинен бути здійснений перерахунок грошового забезпечення з 1 квітня 2006 року з урахуванням нового розміру посадового окладу із збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.

Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії командира військової частини А 0235 щодо непроведення відповідного перерахунку грошового забезпечення, що належить ОСОБА_1, за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 та 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173 та зобов'язати командира військової частини А 0235 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 та 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173 та виплатити на користь позивачу суму заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії командира військової частини А 0235 щодо непроведення відповідного перерахунку грошового забезпечення, що належить ОСОБА_1, за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року, з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 та 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173.

Зобов'язати командира військової частини А 0235 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 та 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173 та виплатити на користь позивачу суму заборгованості..

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 32 грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та постанову підписано 13 липня 2012 року.

Суддя С.А. Водяхін