Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1967/12

12 липня 2012 року Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Чубари Н.В.

секретар судового засідання -Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів»(надалі за текстом -позивач) до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.12.2011 р. № 0001422300.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при формуванні податкового кредиту у відповідні податкові періоди суми податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ПП ВКФ «Украгрпродукт», ТОВ «Технорес», ТОВ Компанія «Нафтатрейд», позивачем не були порушені вимоги закону, господарські операції носили реальний характер, послуги та товари придбавалися з метою їх використання в господарській діяльності позивача. Діяльність вищевказаних підприємств -контрагентів позивача не мала фіктивного характеру, позивач не повинен нести відповідальність за недотримання закону своїми контрагентами. Відповідно зазначає, що позивачем не порушувались вимоги п.п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, надіславши на адресу суду заперечення на позовну заяву в письмовому вигляді (а. с. 125 -134).

В своїх запереченнях податковий орган в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що діяльність контрагентів позивача - ПП ВКФ «Украгрпродукт», ТОВ «Технорес», ТОВ Компанія «Нафтатрейд»носить фіктивний характер, укладені угоди є нікчемними, отже позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту вартість товару, отриманого позивачем від даних підприємств -контрагентів.

В судовому засіданні 12.07.2012 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 17.07.2012 р.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до затвердженого плану була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено Акт № 87/2370/32991980 від 13.10.2011 р., у висновках якого зазначено про виявлені порушення, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 454 479 грн., а саме за жовтень 2010 року -75 676 грн., листопад 2010 -80 000 грн., грудень 2010 -81 957 грн., січень 2011 року -64 110 грн., лютий 2011 року -37 885 грн., березень 2011 року -45 568 грн., квітень 2011 року -18 568 грн., травень 2011 року -10 525 грн., червень 2011 року -34 001 грн., липень 2011 року -6 189 грн. (а. с. 38).

На підставі вказаного Акту відповідачем видане податкове повідомлення -рішення № 0001422300 від 19.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 454 479,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 121 912,00 грн. (а. с. 12).

В акті перевірки зазначено про те, що позивач в перевіряємий період мав господарські відносини з ПП ВКФ «Украгропродукт»за договором поставки № 03/1 від 03.01.2010 р., ТОВ «Технорес»за договором поставки № 02/01 від 03.01.2010 року, та з ТОВ компанія «Нафтатрейд»за договором поставки нафтопродуктів № П-13/01/2011 від 04.01.11 р.

Довідкою Світловодської ОДПІ від 19.07.11 р. № 114/1600/36983816 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТЕХНОРЕС»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року та січень -травень 2011 року, встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з ПДВ за період, що перевірявся про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними, тобто взаємовідносини с контрагентами мають ознаки нікчемності.

Актом Світловодської ОДПІ від 21.07.11 р. № 119/1600/24715910 Про проведення перевірки ПП НВФ «Украгропродукт»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за липень -грудень 2010 року, січень -травень 2011 року, встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з ПДВ за липень - грудень 2010 р., січень -травень 2011 р. про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними, тобто взаємовідносини с контрагентами мають ознаки нікчемності.

У зв'язку з цим податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем, який мав взаємовідносини із вказаними контрагентами у період з жовтня 2010 року по липень 2011 року, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 454 479 грн., а саме за жовтень 2010 року -75 676 грн., листопад 2010 -80 000 грн., грудень 2010 -81 957 грн., січень 2011 року -64 110 грн., лютий 2011 року -37 885 грн., березень 2011 року -45 568 грн., квітень 2011 року -18 568 грн., травень 2011 року -10 525 грн., червень 2011 року -34 001 грн., липень 2011 року -6 189 грн.

Суд не погоджується із вказаним твердженням податкового органу у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 03 січня 2010 року ТОВ «Світловодський завод адсорбентів»укладено договір поставки №03/1 з ВКФ «Украгропродукт». На підставі даного договору позивачем отримано від ВКФ «Украгропродукт»товар (пакети поліетиленові), що підтверджено видатковими накладними:

- №2991 від 28.03.2010 року (податкова накладна №2891 від 28.03.2010 р.) на суму 180000,00 грн. (ПДВ-30000,00 грн.);

- 2992 від 29.09.2010 р. (податкова накладна №2992 від 29.09.2010 р.) на суму 329658,00 (ПДВ-54943,00 грн.);

- №2431 від 24.03.2011 р. (податкова накладна №42 від 24.03.2011 р.) на суму 169650,00 грн.(ПДВ28275,00 грн.);

- №3036 від 30.03.2011 року (податкова накладна№43 від 30.03.2011 року) на суму 201600,00 грн. (ПДВ-33600,00 грн.).

Зазначені суми ПДВ позивачем були задекларовані у відповідний податковий період як податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів та отриманням податкових накладних. Дані товари позивачем використані у своїй безпосередній підприємницькій діяльності для пакування готової продукції (гігієнічні наповнювачі для домашніх тварин).

З ВКФ «Украгропродукт»проведено розрахунки готовою продукцією, що виготовлюється підприємством що підтверджено видатковими накладними:

- № РН-0231 від 01.10.110 р. на суму 432563,28 грн.(в т.ч.ПДВ-72093,88 грн. податкова накладна №184 від 01.10.10 р.);

- № РН-00114 від 26.05.2011 року на суму 400168,80 грн.( в т.ч. ПДВ -66694,80 грн. податкова накладна №16 від 26.05.11 р.);

- № РН-00147 від 30.06.2011 р. на суму 443056.19 грн.( в т.ч. ПДВ-73842,70 грн. податкова накладна №19 від 30.06.11р.).

Суму ПДВ за розрахунками з ВКФ «Украгропродукт»у розмірі -212631,18 грн. включено до декларації з ПДВ відповідних податкових періодів у якості податкового зобов'язання з ПДВ.

За правовідносинами з ТОВ «Технорес»за договором поставки № 02/01 від 03.01.2010 р. отримано товари (пакети для фасування готової продукції) відповідно до видаткових накладних: - - №25111 від 25.11.10 р.(податкова накладна №25111 від 25.11.10 р.) на суму-237828.00 грн., в т.ч. ПДВ-39638,00 грн.,

- № 24111 від 24.11.10 р.(податкова накладна №2411 від 24.11.10 р.) на суму -242172,00 грн. в т.ч. ПДВ -40362.00 грн.;

- № 14121 від14.12.10 р.(податкова накладна №255192 від 14.12.10 р.) на суму -255192,00 грн. в т.ч. ПДВ -42532,00 грн.;

- № 27121 від 27.12.10 р. (податкова накладна №271221 від 27.12.10 р.) на суму226564,80 грн. в т.ч. ПДВ-37760, 80 грн.;№20121 від 20.12.10 р. ( податкова накладна №20121 від 20.12.10 р.) на суму 238500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 39750,00 грн.;

- № 22121 від 16.12.10 р. (податкова накладна № 16121 від 16.12.10 р.) на суму 177853,20 грн. в т.ч. ПДВ-29642,20 грн.; №22121 від 22.12.10 р. ( податкова накладна №22121 від 22.12.10р.) на суму-343890,00 грн. в т.ч. ПДВ -57315.00 грн.;

- № 73 від 22.03.11 р. (податкова накладна №73 від 22.03.11 р.) на суму -76800,00 грн. в т.ч. ПДВ-12800,00 грн. та №74 від28.03.11 р. (податкова накладна № 74 від 28.03.11 р.) на суму 91350.00 грн. в т.ч. ПДВ -15225,00 грн.

Всього за податковий період: - листопад, грудень 2010 р., січень, березень, квітень 2011року задекларовано податкового кредиту з ПДВ по правовідносинам зданим контрагентом на суму -315025,00 грн.

За правовідносинами з ТОВ компанія «Нафтатрейд»позивачем в цілях виробництва за період травень, липень 2011 року на підставі договору поставки нафтопродуктів № П-13/01/2011 від 04.01.11 р. придбане дизельне пальне, що підтверджено наступними документами бухгалтерського обліку: видаткові та податкові накладні :

- № 888 від 19.05.11 р.(податкова накладна №74 від 19.05.11 р. ПДВ на суму626,67 грн.);

- № 908 від23.05.11 р.(податкова накладна №91 на суму ПДВ-1410.00 грн.);

- № 917 від 25.05.11 р. (податкова накладна №100 від 25.05.11 р. на суму ПДВ-313,33 грн.);

- № 925 від 26.05.11 р. (податкова накладна №107 від 26.05.11 р. на суму ПДВ-626,67 грн.);

- № 929 від27.05.11 р. (податкова накладна №109 від 27.05.11 р. на суму ПДВ-620,00 грн.);

- № 936 від27.05.11 р. (податкова накладна №115 від 27.05.11 р. на суму ПДВ-470,00 грн.);

- № 945 від 31.05.11 р. (податкова накладна №122 від 31.05.11 р. на суму ПДВ-1253,33 грн.);

- № 1171 від 12.07.11 р. (податкова накладна №28 від 12.07.11 р. на суму ПДВ-633,33 грн.);

- № 1196 від 15.07.11 р. (податкова накладна №64 від 15.07.11 р. на суму ПДВ- 950.00 грн.). Всього за правовідносинами з ТОВ компанія «Нафтатрейд»в податкових періодах травень, липень 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ на суму 3916,66 грн.

За отриманий товар (дизпаливо) проведено розрахунки у безготівковому порядку, що підтверджується доданими витягами з розрахункового рахунку позивача. Дизпаливо використане для заправки автомашин, що орендуються підприємством.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій \ межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що та підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснював господарські операції з ПП ВКФ «Украгрпродукт», ТОВ «Технорес», укладені договори поставки продукції (пакетів, поліетиленових пакетів) № 03/1 від 03.01.2010 р., № 02/01 від 03.01.2010 р., та ТОВ Компанія «Нафтатрейд»укладено договір поставки товару (нафтопродуктів) № П-13/01/2011 від 04.01.2011 р. (а. с. 40, 58, 77).

Факт продажу товару, який є предметом договорів, контрагентами позивачу підтверджується первинними документами, яка детально зазначені вище за текстом, а саме: накладними, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, (а. с. 41 -57, 59 -76, 78 -95), журналом реєстрації довіреностей (а. с. 170 - 171), банківськими виписками (а. с. 96 -99), податковими деклараціями з ПДВ за перевірений період, реєстрами отриманих податкових накладних, оборотними відомостями по місцю схову (а. с. 172 -214), доказами наявності зареєстрованого власного вантажного транспорту (свідоцтва про реєстрацію ТЗ -а. с. 100), доказами наявності орендованого вантажного транспорту (договори оренди ТЗ) (а. с. 101 -105). Всі документи мають обов'язкові реквізити, в тому числі підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до норми Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосуб'єктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як позивач так і його контрагенти на час здійснення господарських операцій є платниками податку на додану вартість, про зворотнє докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, щодо правової позиції відповідача в частині нікчемності зазначених угод суд зазначає наступне .

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами. які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини. які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної

власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Факт нікчемності господарської угоди повинен доводитись належними доказами, наприклад вироком суду, що набрав законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності осіб за відповідне злочинне діяння (фіктивне підприємництво, підроблення документів, тощо), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину в ухиленні від сплати податків.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 67 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 19, 58 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено, що на одну із сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, покладено обов'язок з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це є підставою для індивідуальної відповідальності цієї сторони.

У разі фактичного здійснення господарської операції, порушення законодавства з боку контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Світловодський завод адсобрентів», як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентами ВКФ «Украгропродукт», ПП «Технорес»та ТОВ Компанія «Нафтатрейд», або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента -це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Контрагенти позивача ВКФ «Украгропродукт», ПП «Технорес»та ТОВ Компанія «Нафтатрейд» на час здійснення господарських операцій із ТОВ «Світловодський завод адсорбентів»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (а. с. 110 - 112). Крім того, судом зроблено спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зі змісту яких вбачається, що станом на час розгляду вказаної адміністративної справи вищевказані підприємства -контрагенти позивача знаходяться в ЄДР та мають стан юридичної особи -зареєстровано (а. с. 113 -118).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, Світловодською ОДПІ правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не доведено.

На підставі викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 грудня 2011 року № 0001422300.

Присудити товариству з обмеженою. Відповідальністю «Світловодський завод адсобрентів»витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2011 року.

Суддя Чубара Н.В.