ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 липня 2012 року 15:18 № 2а-2556/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2011р. №0001191730, №0001201730
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Держаної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 24 жовтня 2011 року № 0001191730 та № 0001201730.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2556/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 13 березня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року зупинено провадження у справі № 2а-2556/12/2670 до набрання законної сили рішення у справі № 2а-2555/12/2670 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Держаної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та наказу від 06 жовтня 2011 року № 2165 та зобов'язано сторін попередити суд про усунення обставин, які обумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року поновлено провадження по справі № 2а-2556/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 03 липня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 липня 2012 року, яке відкладалось на 17 липня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 17 липня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування підстав звернення до суду зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення від 24 жовтня 2011 року є незаконними, порушують права та інтереси позивача, у зв'язку проведенням перевірки не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, неврахуванням фактичних обставини, порушенням норм матеріального права.
Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант-К» та Приватним підприємством «Біг Кепітал».
Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договоів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант-К» та Приватне підприємство «Біг Кепітал» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.
Представник відповідача у судовому засіданні 17 липня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях співпадають с висновками акту № 25/17-411/НОМЕР_3 від 10 жовтня 2011 року про результати позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ОСОБА_1 за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2010 року.
Зокрема, представник відповідача стверджує, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат за 2010 рік та податкового кредиту за лютий-листопад 2010 року суми вартості послуг придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885), Приватного підприємства «Біг Кепітал», що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2010 рік на 369833,34 грн. та суми податкового зобов'язання за лютий - листопад 2010 року на 91700 грн.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) зареєстрована як фізична особа -підприємець Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 15 грудня 2008 року (номер запису про державну реєстрацію 2 071 000 0000 010697).
Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності: 04108, АДРЕСА_1.
Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва з 16 грудня 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ України у м. Києві підполковника податкової міліції Осипчука С.В. від 17 червня 2011 року, винесеною в рамках кримінальної справи № 69-110, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого статтями 28 частини 2, 205 частини 2, 27 частини 5, 212 частини 3 Кримінального кодексу України про призначення позапланової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, та керуючись підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями та відповідно наказу № 1728 від 03 серпня 2011 року «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки», направлення № 1656 від 03 серпня 2011 року виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2010 року відповідно до затвердженого плану проведення перевірки, за результатами якої складено акт № 25/17-411/НОМЕР_3 від 10 жовтня 2011 року про результати позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ОСОБА_1 за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2010 року.
Як висновок проведеної перевірки зазначено наступні порушення:
- порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 зі змінами та доповненнями, пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV із змінами та доповненнями, а саме: приватним підприємцем завищено валові витрати за 2010 рік, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на суму 367 833, 34 грн., в тому числі за I квартал 2010 року на суму 18 954, 1 грн., за II квартал 2010 року на суму 148 666, 67 грн., за III квартал 2010 року на суму 125 212, 50 грн., за IV квартал 2010 року на суму 75 000, 00 грн.
- порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: безпідставне завищення суми податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними в сумі 91700,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року на 25000,00 грн., за березень 2010 року на 13166,67 грн., за травень 2010 року на суму 10800,0 грн., за серпень 2010 року на суму 18133,33 грн., за вересень 2010 року на суму 9600,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 7500,00 грн., за листопад 2010 року на суму 7500,0 грн., відповідно до податкових декларацій по податку на додану вартість та реєстрів отриманих податкових накладних за січень - грудень 2010 року.
На підставі вищезазначених висновків перевірки, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва винесені наступні податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001191730, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 55 175, 00 грн.:
- податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001201730, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 114 625, 00 грн., в тому числі: за основним платежем збільшено суму грошового зобов'язання на суму 91 700, 00 грн., за штрафними санкціями - на суму 22 925, 00 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової адміністрації у місті Києві від 05 січня 2012 року № 11/К/25-214 та Державної податкової служби України від 09 лютого 2012 року № 4800/К/10-2315 податкові повідомлення - рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001191730 та № 0001201730 залишені без змін, а скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 09 листопада 2011 року та від 18 січня 2012 року - без задоволення (копії скарг позивача разом із відповідями податкових органів містяться в матеріалах справи).
За результатами перевірки податковим органом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у 2009-2010 роках при здійсненні діяльності (надання послуг у сфері кур'єрської доставки та інформаційно-консультаційних послуг) застосовувала загальну систему оподаткування та зареєстрована платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100169948 від 05 лютого 2009 року).
При поданні декларацій про доходи за 2010 рік та податкових декларацій по податку на додану вартість за лютий-листопад 2010 року до складу валових витрат податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 на підставі податкових накладних включено вартість придбаних послуг у ТОВ «Авант-К» (на загальну суму 147 600, 00 грн.) та ПП «Біг Кепітал» (на загальну суму 293 800, 00 грн., ПДВ - 48 966, 66 грн.). Між ФОП ОСОБА_1 та зазначеними контрагентами укладені договори про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності: з ТОВ «Авант - К»від 24 вересня 2010 року № 240910 і від 15 жовтня 2010 року № 151010 та з ПП «Біг Кепітал» від 01 грудня 2009 року № 011209 та від 11 січня 2010 року № 110110. Зазначені контрагенти мають стан 7 - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».
На думку податкового органу, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат за 2010 рік та податкового кредиту за лютий-листопад 2010 року суми вартості послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885), Приватного підприємства «Біг Кепітал», що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2010 рік на 369833,34 грн. та суми податкового зобов'язання за лютий - листопад 2010 року на 91700 грн.
При цьому, перевіркою, з урахуванням сплаченої суми (300 грн.) за результатами минулої перевірки, донараховано 55 175, 00 грн. податку з доходів фізичних осіб та 91 700, 00 грн. податку на додану вартість.
Слід зазначити, що такий висновок зроблено податковим органом на підставі матеріалів кримінальної справи № 69-110 по обвинуваченню директора та головного бухгалтера ТОВ «Караван нате. Україна» - ОСОБА_4, за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 212 частини 3 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за фактами фіктивного підприємництва - створеного з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння директору та головному бухгалтеру ТОВ «Караван нате Україна» ОСОБА_4 мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету в межах якої встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші, не встановлені в ході досудового слідства особи з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території міста Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам у мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкраданні державних коштів. Для функціонування зазначеної схеми зазначеними членами групи, спільно зі невстановленими в ході слідства особами, створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних осіб, зареєстрованих на «підставних»осіб, а саме: ТОВ «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885), ПП «Біг Кепітал» (ЄДРПОУ 34714066).
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 03 серпня 2011 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було видано наказ № 1728 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»ФОП ОСОБА_1, в якому зазначено, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ України у м. Києві підполковника податкової міліції Осипчука С.В. від 17 червня 2011 року, винесеного в рамках кримінальної справи № 69-110, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, про призначення позапланової документальної перевірки суб'єкта ПП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового законодавства та керуючись підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПКУ зобов'язано провести позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2011 року. Терміном проведення перевірки визначено з 03 серпня 2011 року по 09 серпня 2011 року.
16 серпня 2011 року була складена довідка № 22/17-411/НОМЕР_3 про проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2010 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2012 року у справі № 2а-2555/12/2670 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 06 жовтня 2011 року № 2165 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва з проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 06 жовтня 2011 року № 2165, якою позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним наказ Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 06 жовтня 2011 року № 2165. В решті вимог відмовлено.
В свою чергу, постановою Київського апеляційного адміністративного від 31 травня 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва задоволено частково. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2012 року у справі № 2а-2555/12/2670 в частині відмови щодо визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва державної податкової служби з проведення документальної позапланової виїзної перевірки скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що незаконність наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 06 жовтня 2011 року № 2165 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та протиправність дій Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва з проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 06 жовтня 2011 року № 2165 встановлені в межах адміністративної справи № 2а-2555/12/2670, рішення по якій набрало законної сили, суд не вбачає підстав для повторного дослідження зазначених питань та посилань позивача на порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки.
Водночас, на думку суду, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885) та Приватним підприємством «Біг Кепітал» (ЄДРПОУ 34714066), обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2010 року між позивачем (Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант - К» (Виконавець за договором) укладено Договір № 240910, згідно умов якого Замовник на умовах та порядку, визначеноих даним Договором, доручає а Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги щодо комерційної діяльності та управління, а у подальшому послуги в обмін та на умовах, визначених даним Договором.
Пунктом 1.2. Договору № 240910 встановлено, що на підтвердження надання Виконавцем Замовнику послуг щодо комерційної діяльності та управління згідно умов даного Договору, сторони складають акти наданих послуг.
Доповненням № 1 до Договору № 240910 від 24 вересня 2010 року про надання інформаційно-консультативних послуг щодо комерційної діяльності та управління визначено перелік послуг та їх вартість, зокрема, зазначено, що Виконавцем надаються послуги щодо ведення особистих карточок працівників; видання наказів про звільнення та про відпустку; розрахунок відпусток; оформлення протоколів; реєстрація та облік лікарняних листків; оформлення відряджень; облік робочого часу на підприємстві; нарахування заробітної плати; облік нарахувань та відрахувань в фонд оплати праці; розрахунок лікарняних, виплати відпускних, компенсацій за невикористану відпустку; складання та подання обов'язкової звітності до державних фондів; моніторинг трудового законодавства; будь-які консультації щодо дотримання кадрового адміністрування, приписів Кодексу законів про працю України, первинної бухгалтерії, податкового законодавства, тощо на загальну суму 19 200, 00 грн. на місяць.
В матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт № 21 від 30 вересня 2010 року, № 29 від 31 жовтня 2010 року, № 35 від 30 листопада 2010 року, які підтверджують факт надання Виконавцем вищезазначених послуг та їх прийняття Замовником.
При цьому, на виконання умов Договору № 240910 від 24 вересня 2010 року та податкового законодавства, контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант-К»складена податкова накладна № 9092709 від 27 вересня 2010 року на суму 48 000,00 грн.
На підтвердження оплати вищезазначених господарських операцій, представником позивача надано копію платіжного доручення від 27 вересня 2010 року № 823 на суму 57 600, 00 грн., згідно якої в графі «призначення платежу» зазначено передоплата за послуги згідно Договору № 240910 від 24 вересня 2010 року.
Крім цього, 15 жовтня 2010 року між позивачем (Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант - К» (Виконавець за договором) укладено Договір № 151010 про надання інформаційно-консультативних послуг з питань комерційної діяльності та управління, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець надає Замовнику консультаційні послуги (далі - Послуги) на умовах передбачених Договором, а Замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги, оплатити і виконати інші умови цього виконати інші умови цього.
«слуги, які надаються Виконавцем, складаються з проведення аналізу, консультацій и формування рекомендацій в рамках програми «Аналіз діяльності», в рамках наступних програм (далі - Етапи):
Етап 1 - Докладний аналіз організаційно-фінансової ситуації бізнесу: проаналізувати організуючу схему компанії та розподіл функцій «як є»; проаналізувати стратегію компанії; Проаналізувати систему логістики компанії (внутрішня) та систему взаємодії, роботи бізнес-процесів; проаналізувати існуючу систему мотивації співробітників, рівень ефективності та задоволеності; проаналізувати фінансові показники компанії; проаналізувати ключові статистики компанії; визначити ситуацію, в який знаходиться Генеральний директор (та компанія).
Етап 2 - Детальні рекомендації подальшої реорганізації (усунення основних визначених попереднім етапом «вузьких»місць): Сформулювати кроки, які необхідно в першочергово реалізувати Генеральному директору та компанії; визначити стратегічні пріоритет діяльності компанії на даний час; прорахувати потенціал виконання визначеної програми за пріоритетом, розрахувати точку беззбитковості; визначити області оптимізації та реорганізації діяльності компанії («вузькі»місця), зміни яких першочергові та впливають на рентабельність та дохід; надати індивідуальні консультації Замовнику, які покращать стан діяльності компанії;
Етап 3 - Розробка та опис плану реалізації даних рекомендацій та стратегії подальшого розвитку компанії (до проектна робота).
Відповідно до пункту 2 Договору від 15 жовтня 2010 року № 151010 про надання інформаційно-консультативних послуг з питань комерційної діяльності та управління вартість послуг складає 90 000, 00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт № 31 від 24 листопада 2010 року Виконавцем надано Замовнику інформаційно - консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління в період з 15 жовтня по 24 листопада 2010 року, вартість яких складає 90 000, 00 грн., у зв'язку з чим позивачу видані податкові накладні № 032910 від 29 жовтня 2010 року, № 042410 від 24 листопада 2010 року, а позивачем, в свою чергу, подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2010 року.
Згідно копій платіжних доручень № 874 від 29 жовтня 2010 року та № 925 від 24 листопада 2010 року отримані послуги були оплачені позивачем.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2009 року та 11 січня 2010 року між позивачем (Замовник за даними Договорами) та Приватним підприємством «Біг Кепітал» (Виконавець за даними Договорами) були укладені Договори № 011209 та № 110110, зі умовами яких згідно умов якого Замовник на умовах та порядку, визначеному даним Договором, доручає а Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги щодо комерційної діяльності та управління.
Згідно актів виконаних № 020810 від 02 серпня 2010 року, № 260210 від 26 лютого 2010 року, № 310310 від 31 березня 2010 року, № 250510 від 25 травня 2010 року, № 310810 від 31 серпня 2010 року Виконавцем надано Замовнику інформаційно - консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, вартість яких складає відповідно до Договору 011209 від 01 грудня 2009 року складає 200 000, 00 грн. та відповідно до Договору № 110110 від 11 січня 2010 року вартість наданих послуг складає 202 600, 00 грн., а позивачем в свою чергу сплачена вартість наданих послуг, про що в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень № 538 від 30 березня 2010 року, № 543 від 08 квітня 2010 року, № 579 від 26 квітня 2010 року, № 623 від 21 травня 2010 року, № 739 від 28 липня 2010 року, № 775 від 21 серпня 2010 року, № 807 від 09 вересня 2010 року (оплата послуг за Договором № 011209 від 01 грудня 2009 року) та № 632 від 27 травня 2010 року, № 594 від 30 квітня 2010 року, № 669 від 17 червня 2010 року, № 675 від 24 червня 2010 року, № 726 від 22 липня 2010 року, № 737 від 28 липня 2010 року (оплата послуг за Договором № 110110 від 11 січня 2010 року).
Як вже зазначалось, представником відповідача повідомлено суд про існування кримінальної справи № 69-110 по обвинуваченню директора та головного бухгалтера ТОВ «Караван нате. Україна» - ОСОБА_4, за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 212 частини 3 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за фактами фіктивного підприємництва -створеного з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння директору та головному бухгалтеру ТОВ «Караван нате Україна»ОСОБА_4 мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету в межах якої встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші, не встановлені в ході досудового слідства особи з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території міста Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам у мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкраданні державних коштів. Для функціонування зазначеної схеми зазначеними членами групи, спільно зі невстановленими в ході слідства особами, створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, зареєстрованих на «підставних» осіб, а саме: ТОВ «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885), ПП «Біг Кепітал»(ЄДРПОУ 34714066).
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів про те, що ТОВ «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885) та ПП «Біг Кепітал»(ЄДРПОУ 34714066) ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств, натомість, в матеріалах справи містяться копія Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб - підприємств станом на 03 листопада 2011 року, з яких вбачається, що контрагенти позивача станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи.
Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем прийнято надані послуги ТОВ «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885) та ПП «Біг Кепітал» (ЄДРПОУ 34714066) ,отже договори були належним чином та в повному обсязі виконані.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".
При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.
Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікацію на товар, податкові накладні, акти виконаних робіт.
Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.
Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн у судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885) та ПП «Біг Кепітал» (ЄДРПОУ 34714066), а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Крім цього, представник позивача зазначає, що в період з 09 березня 2011 року по 21 березня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами перевірки складений Акт від 04 квітня 2011 року № 32/17-405/НОМЕР_3, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до пункту 1.14 якого були перевірені в тому числі ТОВ «Авант-К» та ПП «Біг Кепітал», порушень стосовно цих контрагентів не встановлено.
Також, в матеріалах справи міститься копія акту № 17/17-405/НОМЕР_3 від 10 березня 2010 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року, пунктом 1.11 якого за результатами перевірки не встановлено порушень чинного законодавства України по ТОВ «Авант-К» та ПП «Біг Кепітал».
Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться копії банківських виписок із відміткою банку на підтвердження дійсної оплати позивачем за отримані послуги від контрагентів - ТОВ «Авант-К» та ПП «Біг Кепітал».
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Авант-К» (ЄДРПОУ 37199885) та ПП «Біг Кепітал» (ЄДРПОУ 34714066), а висновки відповідача, що викладені в акті перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 114 625, 00 грн., в тому числі: за основним платежем збільшено суму грошового зобов'язання на суму 91 700, 00 грн., за штрафними санкціями - на суму 22 925, 00 грн. є неправомірні, тому аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001201730 в повному обсязі.
В частині виявлених порушень статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 55 175, 00 грн. суд зазначає наступне.
Висновки Акта перевірки щодо порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян" мотивовані тим, що валові витрати СПД ОСОБА_1 за 2010 рік склали: задекларовані - 1483966,93грн.; фактичні - 1247933, 59 грн. Різниця між задекларованою та фактичною сумою валових витрат в сумі 369833,34 грн. виникла за рахунок того, що приватним підприємцем до складу валових витрат включено витрати, які сформовані рахунок фіктивних підприємств (ТОВ «Авант - К», ПП «Біг Капітал»).
Зокрема, податковий орган зазначає, що перевіркою встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 зі змінами та доповненнями, пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV із змінами та доповненнями, а саме: приватним підприємцем завищено валові витрати за 2010 рік, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на суму 367 833, 34 грн., в тому числі за I квартал 2010 року на суму 18 954, 1 грн., за II квартал 2010 року на суму 148 666, 67 грн., за III квартал 2010 року на суму 125 212, 50 грн., за IV квартал 2010 року на суму 75 000, 00 грн.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001201730 наступним: позивач оплатив надані контрагентами послуги та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних; обставини та матеріали справи підтверджують реальне здійснення спірних господарських операцій, а саме: копії договорів, актів про виконання робіт, накладних, податкових накладних,платіжні доручення; на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Авант - К», ПП «Біг Капітал» були належним чином зареєстроване як платники податку на додану вартість, інформація про нього містилася у Єдиному державному реєстрі, а виписані податкові накладні є належно оформленими.
Відповідно до частини другої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Частина третя статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" передбачає, що до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 21квітня 1993 року №12 (далі по тексту -Інструкція № 12), "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб" "відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Прооподаткування прибутку підприємств". Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обовязку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8"Амортизація" вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Відповідно до статті 8 Інструкції № 12 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно".
Таким чином, визначальною умовою для віднесення відповідних сум до складу витрат є безпосередня повязаність таких витрат з одержанням доходу.
У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).
Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.
Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.
Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.
Судом вже зазначалось, що в матеріалах справи містяться копія актів виконаних робіт, податкові накладні та копії розрахункових рахунків, що підтверджує товарінсть операцій за укладеними між позивачем та контрагентами договорами.
Крім цього, представником позивача для підтвердження реальності вчинення правочинів надані наступних документів: копія нотаріальної довіреності відносно ОСОБА_12, пояснення № 01 ФОП ОСОБА_1, копії рекомендацій по усуненню недоліків, штатні розклади, табеля обліку робочого часу, розрахункові відомості, нарахування заробітної плати, накази, особові картки, трудові договори, листки непрацездатності та розрахунки до них, форма персоніфікованого обліку, звіт та рекомендації по виконанню інформаційно-консультаційних послуг, звіт по результатам бізнес діагностики тощо.
Також, в матеріалах справи містяться копії штатних розкладів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на період з 01 січня 2010 року по 01 листопада 2010 року, згідно яких кількість штатних одиниць становила 24, з яких бухгалтер - 1 штатна одиниця, фахівець - 15 штатних одиниць, кур'єр - 8 штатних одиниць.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001191730.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва 24 жовтня 2011 року № 0001191730.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва 24 жовтня 2011 року № 0001201730.
4. Судові витрати в сумі 1698, 00 грн. присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова