ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 червня 2012 року № 2а-6325/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів
головуючого судді О.М.Чудак,
суддів Н.А.Добрівської, Б.В.Саніна,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби до Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу,
встановив:
08 травня 2012 року Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби (Прилуцька ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України (МО України) про стягнення податкового боргу військової частини А-4245 (ВЧ А-4245) в сумі 4961 грн 52 коп.
Зазначили, що податкова заборгованість у ВЧ А-4245 сформована на підставі самостійно поданих ними декларацій, уточнюючого розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, розрахунків із збору за забруднення навколишнього природного середовища, за спеціальне використання води та збору за геологорозвідувальні роботи, а також застосованої податковим повідомленням - рішенням фінансової санкції, яка ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржена, та є узгодженою.
Податковою інспекцією вжито заходів до погашення податкового боргу, зокрема, направлено податкові вимоги, прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу та відповідно до вимог статті 96 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України) направлено до головного підприємства військової частини -МО України подання.
Посилаючись на те, що податкова заборгованість в добровільному порядку не сплачена, податкові вимоги й податкове повідомлення -рішення не оскаржені і не виконані, МО України у задоволенні подання відмовлено, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, та відповідно до пункту 96.3 статті 96 ПК України зобов'язана звернутися до суду -Прилуцька ОДПІ просила стягнути з відповідача 4961 грн 52 коп. в судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 29 травня 2012 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 20 червня 2012 року представники Прилуцької ОДПІ не з'явилися, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача -юрисконсульт ВЧ А-4245 Андрій Юрійович Маркович (довіреність від 31.10.2011 №220/613/д) про задоволення позову заперечив, надавши письмові пояснення. Усно зазначив, що МО України, а також і ВЧ А-4245 є державною установою і фінансується з Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»від 06 грудня 1991 року №1934-ХІІ земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Прилуцька ОДПІ у позовних вимогах зазначає, що відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у встановлені строки, проте ВЧ А-4245 несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує до бюджету належні суми платежів.
В даному випадку виникає колізія норм, співвідношення загальних і спеціальних правових норм.
Так, підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ передбачено порядок вирішення колізій (протиріч) між нормами законодавчих актів. А саме, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тобто у разі якщо дійсно існує неоднозначність (множинність) трактування прав та обов'язків платника податку в різних законодавчих актах, то державні органи та їх структурні підрозділи, наділені законодавчою компетенцією застосування податкового законодавства (адміністративні суди, податкові органи тощо), приймають рішення виходячи з позиції пріоритету інтересів платників податків над державними.
При цьому, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом про оподаткування.
Крім того, у 2010 році Прилуцька ОДПІ вже зверталася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з ВЧ А-4245 податкового боргу. Відповідно до постанови суду від 02 лютого 2011 року заявлені вимоги задоволено та стягнуто з ВЧ А-4245 2217 грн 04 коп. податкового боргу. Як вбачається з даних матеріалів справи податковою інспекцією повторно зазначено у заяві розрахунки зборів, по яким вже прийнято рішення Чернігівським окружним адміністративним судом і яке набрало законної сили.
Заслухавши заперечення представника відповідача, суд керуючись частиною шостою статті 128 КАС України, відповідно до якої якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, суд дослідивши надані у справу матеріали, оцінивши наявні докази на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, встановив наступне.
Головним управлінням економіки МО України зареєстровано в якості юридичної особи ВЧ А-4245, яка перебуває на обліку в Прилуцькій ОДПІ як платник податків, що підтверджується довідкою від 15 березня 2012 року №11/18-057. Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та України від 15 червня 2006 року головним підприємством ВЧ А-4245 є МО України.
Взагалі податковий борг у боржника рахується з листопада 2006 року. У грудні 2006 року у зв'язку з розформуванням ВЧ А-2816 і призначенням правонаступника ВЧ А-4245, картки особових рахунків ВЧ А-2816 приєднанні до карток особових рахунків ВЧ А-4245. Таким чином, податковий борг ВЧ А-2816 переданий до правонаступника.
В зв'язку з наявним податковим боргом та на виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Прилуцькою ОДПІ вживалися заходи для його погашення шляхом надсилання боржнику податкових вимог. Перша податкова вимога від 27 листопада 2006 року №1/136 направлена поштою та отримана військовою частиною 07 грудня 2006 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №436988, а друга податкова вимога від 22 січня 2007 року №2/17 отримана уповноваженим представником ВЧ А-4245 особисто. Проте, дані податкові вимоги залишені без задоволення.
18 квітня 2007 року начальником Прилуцької ОДПІ на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняте рішення №7/24-011 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Податковим керуючим неодноразово направлялися листи до МО України про погашення податкового боргу, виділення активів для реєстрації податкової застави, розірвання контракту з командиром військової частини. Надходили відповіді, у яких зокрема зазначалося, що відповідно до статті 14 Закону України «Про збройні сили України»земля, води інші природні ресурси, а також майно, що закріплені за військовими частинами є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків і не може бути використаним для погашення податкового боргу.
Статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»від 21 вересня 1999 року №1076 передбачено, що стягнення заборгованості за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно за нею закріплене. Також, у даних листах повідомлялося, що на сплату податків бюджетом не виділялися кошти, а погашення боргу може бути здійснено лише при наявності рішення суду про примусове стягнення суми боргу, в зв'язку з чим запропоновано Прилуцькій ОДПІ звернутися до суду (лист ВЧ А-4245 від 20.03.2007 №284, листи МО України від 26.03.2007 №350/147/4/1027, від 25.05.2007 №350/1531/244/НС).
Таким чином, податкова застава за відсутності виділеного МО України майна позивачем зареєстрована не була. Відтак, Прилуцькою ОДПІ у червні 2007 року направлено позов до суду щодо стягнення боргу за рахунок коштів. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 06 вересня 2007 року позов задоволено в повному обсязі та стягнуто 9927 грн 33 коп. податкового боргу за рахунок коштів ВЧ А-4245. Виконавчі накази по даній справі тривалий час перебували на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, проте 18 травня 2009 року повернуті стягувачеві в зв'язку з відсутністю коштів, на які можливо звернути стягнення.
Отже, податковий борг, що виник в 2006 році не був погашений, а навпаки збільшувався. При цьому, Прилуцькою ОДПІ частково його списано у зв'язку із пропуском терміну давності.
Далі, Прилуцька ОДПІ в 2010 році звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з ВЧ А-4245 податкового боргу в розмірі 2217 грн 04 коп. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року заявлені вимоги задоволено в повному обсязі. ВЧ А-4245 не погоджуючись із судовим рішенням здійснювало апеляційне оскарження постанови суду від 02 лютого 2011 року. Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року апеляційна скарга ВЧ А-4245 залишена без задоволення.
08 вересня 2011 року Прилуцькою ОДПІ отримано виконавчі листи щодо стягнення заборгованості та одразу передано до органів Державної виконавчої служби на виконання. Однак, відповідно до постанови про повернення виконавчого документу від 04 квітня 2012 року виконавчі листи Чернігівського окружного адміністративного суду повернуті стягувачеві без виконання по причині наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у якого відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.
Отже, враховуючи, що вжиті позивачем заходи, бажаних наслідків не дали, стягнення за зобов'язаннями ВЧ А-4245 не може бути звернено на майно, яке за нею закріплене, та те, що головним підприємством ВЧ А-4245 є МО України, - Прилуцька ОДПІ відповідно до пункту 96.2 статті 96 ПК України звернулась до Міністерства з листом від 09 лютого 2012 року з поданням щодо прийняття відповідного рішення.
Листом від 27 лютого 2012 року фінансово - економічне управління Командування Повітряних Сил Збройних Сил України МО України надано відповідь, згідно якої в задоволенні вимог Прилуцької ОДПІ відмовлено. Основною підставою для відмови послугувало те, що, так як згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом. В той час, коли грошових коштів та кошторисних призначень на погашення податкових боргів Повітряні сили Збройних Сил України не отримували.
За таких обставин, податкова інспекція звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва. При цьому, судом також встановлено, що згідно облікових карток, станом на 14 березня 2012 року, на особовому рахунку боржника обліковується борг в сумі 4961 грн 52 коп.
Зокрема, по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення нараховано згідно: декларації від 08 травня 2011 року № 23805 по терміну сплати 20 травня 2011 року - 71 грн 56 коп.; декларації від 08 серпня 2011 року №35919 по терміну сплати 19 серпня 2011 року -73 грн 16 коп.; декларації від 02 листопада 2011 року № 46562 по терміну сплати 19 листопада 2011 року -73 грн 97 коп.; уточнюючого розрахунку від 24 листопада 2011 року №50809 -38 грн 84 коп.; декларації від 03 лютого 2012 року №59386 по терміну сплати 19 лютого 2012 року -109 грн 80 коп. Всього 367 грн 33 коп.
Податковий борг по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення становить 368 грн 33 коп. (нараховано 367 грн. 33 коп. + пеня 1 грн = 368 грн 33 коп.).
По збору за забруднення навколишнього природного середовища нараховано згідно: розрахунку №14013 від 12 травня 2009 року по терміні сплати 20 травня 2009 року -187 грн 89 коп.; розрахунку №16899 від 10 серпня 2009 року по терміні сплати 19 серпня 2009 року -151 грн 89 коп.; розрахунку №38015 від 09 листопада 2009 року по терміні сплати 19 листопада 2009 року -354 грн 88 коп.; розрахунку №48282 від 09 лютого 2010 року по терміні сплати 19 лютого 2010 року -152 грн 34 коп.; розрахунку №10799 від 29 квітня 2010 року по терміні сплати 20 травня 2010 року -172 грн 04 коп.; розрахунку №28041 від 02 серпня 2010 року по терміні сплати 19 серпня 2010 року -167 грн 84 коп.; розрахунку №32799 від 26 жовтня 2010 року по терміні сплати 19 листопада 2010 року -105 грн 25 коп.; розрахунку №45689 від 07 лютого 2011 року по терміні сплати 19 лютого 2011 року -86 грн 41 коп. Всього: 1378 грн 54 коп.
Платником здійснювалось часткове погашення податкового боргу в сумі 101 грн 57 коп. основного платежу та 43 коп. погашено пені в результаті розподілу згідно статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Загальна сума 102 грн.
Крім того, Прилуцькою ОДПІ списано частину податкового боргу згідно рішень про списання безнадійного податкового боргу: від 19 листопада 2009 року №100/24-027; від 24 лютого 2010 року №4/24-027; від 26 серпня 2010 року №36/24-027.
Проте, зважаючи на норми пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», погашення (списання) податкового боргу зараховувалося згідно з черговістю його виникнення.
Таким чином, податковий борг по збору за забруднення навколишнього природного середовища становить 1411 грн 98 коп. (нараховано 1378 грн 54 коп. + пеня 33 грн 44 коп.).
По збору за спеціальне використання води нараховано згідно: розрахунку №14390 від 12 травня 2009 року по терміну сплати 20 травня 2009 року -315 грн 10 коп.; розрахунку №26847 від 10 серпня 2009 року по терміну сплати 19 серпня 2009 року -318 грн 60 коп.; розрахунку №38046 від 09 листопада 2009 року по терміну сплати 19 листопада 2009 року -322 грн 10 коп.; податкового повідомлення - рішення від 21 грудня 2009 року №000291500 -12 грн 01 коп.; розрахунку №48605 від 09 лютого 2010 року по терміну сплати 19 лютого 2010 року -322 грн 10 коп.; розрахунку №10674 від 28 квітня 2010 року по терміну сплати 20 травня 2010 року -315 грн; розрахунку №24169 від 09 серпня 2010 року по терміну сплати 19 серпня 2010 року -105 грн 03 коп.; розрахунку №24170 від 09 серпня 2010 року по терміну сплати 19 серпня 2010 року -244 грн 11 коп.; розрахунку №33867 від 28 жовтня 2010 року по терміну сплати 19 листопада 2010 року -368 грн 17 коп.; розрахунку №44646 від 02 лютого 2011 року по терміну сплати 19 лютого 2011 року -368грн 16 коп. Всього: 2690 грн 48 коп.
Прилуцькою ОДПІ списано частину податкового боргу згідно рішення про списання безнадійного податкового боргу від 26 листопада 2010 року №85/24-027.
Проте, зважаючи на норми пункту 7.7 статті7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», погашення (списання) податкового боргу зараховувалося згідно з черговістю його виникнення.
Таким чином, податковий борг по збору за спеціальне використання води становить 2690 грн 48 коп.
По збору за геологорозвідувальні роботи нараховано згідно: розрахунку №14396 від 12 травня 2009 року по терміну сплати 20 травня 2009 року -52 грн 16 коп.; розрахунку №26855 від 10 серпня 2009 року по терміну сплати 19 серпня 2009 року -52 грн 88 коп.; розрахунку №38008 від 09 листопада 2009 року по терміну сплати 19 листопада 2009 року -53 грн; розрахунку №48609 від 09 лютого 2010 року по терміну сплати 19 лютого 2010 року -53 грн 02 коп.; розрахунку №10925 від 29 квітня 2010 року по терміну сплати 20 травня 2010 року -51 грн 91 коп.; розрахунку №24242 від 09 серпня 2010 року по терміну сплати 19 серпня 2010 року -51 грн 80 коп.; розрахунку №33849 від 28 жовтня 2010 року по терміну сплати 28 жовтня 2010 року -48 грн 85 коп.; розрахунку №33877 від 28 жовтня 2010 року по терміну сплати 19 листопада 2010 року -76 грн 11 коп.; розрахунку №44955 від 03 лютого 2011 року по терміну сплати 19 лютого 2011 року -74 грн 56 коп. Всього: 516 грн 45 коп.
Прилуцькою ОДПІ списано частину податкового боргу згідно рішень про списання безнадійного податкового боргу: від 24 лютого 2010 року №4/24-027; від 26 серпня 2010 року №36/24-027; від 26 листопада 2010 року №85/24-027.
Проте, зважаючи на норми пункту 7.7 статті7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», погашення (списання) податкового боргу зараховувалося згідно з черговістю його виникнення.
Крім того, платником подано уточнюючий розрахунок від 28 жовтня 2010 року про зменшення податкового зобов'язання в зв'язку з виправленням помилки в сумі 34 грн 72 коп.
Таким чином, податковий борг по збору за геологорозвідувальні роботи становить 491 грн 73 коп. (нараховано 516 грн 45 коп. - зменшення 34 грн 72 коп. + пеня 10 грн).
Отже, отримавши відмову МО України від прийняття одного із передбачених статтею 96 ПК України рішень, при наявності непогашеного боргу, Прилуцька ОДПІ в межах, суд вважає, передбаченого статтею 102 ПК України строку (195 днів) з моменту виникнення боргу, звернулась до суду.
Відтак, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного (комунального) підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Як вбачається із наведених правових положень, необхідною умовою їх застосування є наявність державного, казенного або комунального підприємства. Так, Прилуцька ОДПІ як на одну із заявлених підставу позову посилається на те, що головним підприємством ВЧ А-4245 є МО України, запис про що міститься у витязі з ЄДРПОУ. Крім того, формою власності військова частини є державна, а сама частина - державною організацією.
Суд, в свою чергу, вважає за необхідне зазначити, що ВЧ А-4245 є самостійною юридичною особою, а МО України виступає виключно її засновником.
Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України»МО України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Збройні Сили України мають таку загальну структуру: 1) Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; 2) види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; 3) з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Далі відповідно до пункті 2, 3, 6 Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів
господарської діяльності у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року №749, реєстрації підлягають військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил, які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності.
Реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, що затверджується Міноборони.
У разі реєстрації військової частини як суб'єкта господарської діяльності Міноборони видає свідоцтво за зразком згідно з додатком 3. Військова частина у десятиденний термін з моменту одержання зазначеного свідоцтва інформує про свою реєстрацію податковий орган та орган Державного казначейства за своїм місцезнаходженням. У разі зміни місцезнаходження, найменування та інших відомостей військова частина у такий же термін зобов'язана в установленому порядку повідомити про це зазначені органи.
І нарешті відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.
При цьому, статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»від 21 вересня 1999 року №1075-ХІV, який визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗС України в повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, передбачено особливості статусу військового майна, згідно з яким військове майно закріплюється за військовими частинами ЗС України на праві оперативного управління.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»від 21 вересня 1999 року №1076-ХІV стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене. Тобто, фактично мова йде про відсутність майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено. Як вбачається із матеріалів справи все військове майно закріплене за ВЧ А-4245 на праві оперативного управління.
Таким чином, на підставі наведених правових норм суд не може погодитись із позицією Прилуцької ОДПІ щодо віднесення ВЧ А-4245 до державного, казенного чи комунального підприємства, а відтак, і щодо можливості застосування до МО України порядку, передбаченого статтею 96 ПК України.
Більше того, стаття 96 ПК України поширюється на вичерпне коло суб'єктів, прямо передбачених у нормах цієї статті, а саме, підприємства (комунальні, державні, казенні). Військових частин серед вказаного переліку немає. При цьому, слід звернути увагу, що військова частина не є підприємством в розумінні Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV (ГК України). В свою чергу ПК України іншого визначення поняття підприємства, ніж ГК України не містить, а відтак слід користуватися термінологією ГК України, яка власне в цій частині ПК України не суперечить. Наведене додатково підтверджує позицію суду щодо відсутність підстав для застосування статті 96 ПК України.
Разом з тим, слід зазначити, що наведені вище положення, а саме, порядок реєстрації ВЧ А-4245 МО України, передача Міністерством майна в оперативне управління військової частини, входження військової частини до структури ЗС України, є підставою для застосування статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», відповідно до якої, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе МО України.
Тобто, за обставин та наявних у матеріалах справи доках існування у ВЧ А-4245 податкового боргу, як своєчасно не сплаченого податкового зобов'язання, відсутність у частини коштів, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису та по яким може бути звернуто стягнення, в тому числі й з урахуванням їх недостатності, суд вважає, що відповідальність за погашення боргу має нести МО України в загальному порядку, тобто в межах стягнення боргу із субсидіарного боржника. З єдиним лише можливо уточненням, що Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»регулює господарську діяльність у Збройних Силах України, а не податкові питання. Проте у будь-якому випадку, це вже питання виконання судового рішення, і до стягнення податкового боргу в суді безпосереднього стосунку не має.
Одночасно з цим, суд знаходить безпідставними та необґрунтованими посилання МО України на відсутність фінансового ресурсу (грошових коштів та кошторисних призначень) на погашення боргів, так як обставини не спростовуючись передбаченого в першу чергу статтею 67 Конституції України від 26 червня 1996 року №254к/96-ВР обов'язку платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.
Визначаючись щодо конкретної суми заявленої податковим органом до стягнення, суд враховує надані представником заперечення щодо наявного рішення суду (постанова Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року), яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України й стосується частини боргу, розглядуваного у даній справі, а саме, 2217 грн 04 коп. суд вважає, що неприпустимим є допущення подвійного стягнення одного і того ж податкового зобов'язання в судовому порядку, хоч і з різних суб'єктів.
Стосовно ж безпосередніх посилань МО України на конфлікт інтересів та співвідношення загальних і спеціальних правових норм, то суд виходить з того, що станом на 2009, 2010 роки спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01 січня 2011 року -ПК України відповідно, якими і слід керуватися.
Згідно із статтями 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи те, що вимоги Прилуцької ОДПІ щодо необхідності погашення податкового боргу ВЧ А-4245 та стягнення у такому випадку коштів з МО України відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, хоча й, на думку суду, з інших правових підстав (при цьому без виходу за межі заявлених вимог), на час вирішення справи докази про сплату боргу відсутні, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд
постановив:
адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства оборони України податковий борг військової частини А - 4245 в сумі 2744 грн 48 коп. на рахунки:
1) надходження податків та зборів, які справлялися до 01 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом України - збір за геологорозвідувальні роботи в сумі 174 грн 83 коп. (р/р 3111080700006, отримувач платежу - Державний бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку -853592);
2) плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 367 грн 33 коп. (р/р 33112366700006, отримувач платежу - місцевий бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку -853592);
3) збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 951 грн 63 коп. (р/р 33115329700006, отримувач платежу - місцевий бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку -853592);
4) збір за спеціальне використання води в сумі 1250 грн 69 коп. (р/р 33110357700006, отримувач платежу - місцевий бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку -853592).
Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя О.М.Чудак
Судді Н.А.Добрівська
Б.В.Санін