ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 липня 2012 року 16:35 № 2а-8433/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Келеберди В.І., Качура І.А. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства закордонних справ України
прозобов'язання вчинити певні дії
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати заподіяну шкоду, а саме: перерахувати заробітну плату і виплатити недоотримані кошти.
Ухвалю Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 03 липня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні у складі колегії суддів на 11 липня 2012 року, яке відкладалось на 18 липня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 18 липня 2012 року позивач підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначив, що відповідачем при обчисленні заробітної плати позивача порушено приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим встановлено заробітну плату нижчу ніж встановлений зазначеними законами мінімум.
Представник відповідача у судовому засіданні 18 липня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи письмові заперечення, зазначив, що позивач з 12 березня 1998 року по травень 2010 року займав посади, які відповідно до закону України «Про державну службу», не належать до категорій посад державних службовців. Крім цього, позивач із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 року № 1246 «Про упорядкування умов оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України» стверджує, що позивачу під час перебування у відрядженні встановлено посадовий оклад у національній валюті у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як визначено пунктом 5 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства закордонних справ України від 28 жовтня 1996 року № 2599-ос «Про призначення ОСОБА_1 та заміну в штатному розписі Управління справами» ОСОБА_1 призначено з 28 жовтня 1996 року спеціалістом першої категорії по посаді провідного спеціаліста відділу експлуатації адмінбудинків Управління справами з посадовим окладом 74, 79 грн. на місяць з іспитовим строком. Присвоєно ОСОБА_1 10 ранг державного службовця з виплатою надбавки до посадового окладу з чинним законодавством.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 02 березня 1998 року № 364-ос ОСОБА_1 призначено з 12 березня 1998 року на час відрядження на посаду завідуючого господарством Посольства України в Румунії, звільнено його з посади 1 спеціаліста першої категорії по посаді провідного спеціаліста відділу експлуатації адмінбудинку Управління справами. Відряджено ОСОБА_1 з 12 березня 1998 року за маршрутом Київ-Бухарест.
Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 17 лютого 1998 року «Про призначення ОСОБА_1» ОСОБА_1 призначено з 03 березня 1998 року на час відрядження на посаду завідуючого господарством Посольства України Румунії, звільнено його з посади спеціаліста першої категорії по посаді провідного спеціаліста відділу експлуатації адмінбудинку Управління справами. Встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 625 дол. США та 9,57 грн. на місць, виплату надбавки за 10 ранг державного службовця згідно чинного законодавства. Відряджено ОСОБА_1 3 березня 1998 року до Румунії за маршрутом Київ - Бухарест.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 02 жовтня 1999 року № 1807-ос ОСОБА_1, завідуючому господарством Посольства України в Румунії, надано відпустку за відпрацьований час з 03 березня 1998 року по 21 вересня 1999 року на 45 календарних днів з 22 вересня 1999 року по 05 листопада 1999 року. Звільнено ОСОБА_1 із займаної посади 05 листопада 1999 року, у зв'язку з завершенням терміну закордонного відрядження.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 15 листопада 1999 року № 2017-ос «Про призначення ОСОБА_1» ОСОБА_1 призначено з 06 листопада 1999 року електромеханіком відділу експлуатації адмінбудинку Управління справами з посадовим окладом 74 гривні на місяць.
Відповідно до Витягу з наказу Міністерства закордонних справ України від 25 вересня 2003 року № 2478-ос «Про зміну у штатному розкладі УРЗДС та присвоєння кваліфікаційних розрядів працівників» переведено з 01 вересня 2003 року ОСОБА_1 з посади електромеханіка господарського відділу УРЗДС на посаду електромеханіка 4 розряду з посадовим окладом 198 гривень на місяць зі збереженням встановлених раніше надбавок.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 15 грудня 2003 року № 3512-ос «Про сплату вартості квитка і багажу ОСОБА_1»відряджено ОСОБА_1 спеціаліста першої категорії (фінансові питання) до Посольства України в Соціалістичній Республіці В'єтнам за місцем роботи його дружини.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 02 березня 2004 року № 444-ос «Про звільнення ОСОБА_1» ОСОБА_1, електромеханіка 4 розряду господарського відділу Управління розвитку та забезпечення дипломатичної служби, звільнено 22 січня 2004 року з займаної посади за власним бажанням.
Згідно наказу № 3079-ос «Про внесення змін до штатного розпису ДГС та призначення ОСОБА_1» внесено зміни до штатного розпису Департаменту генерального секретаріату, перетворено посаду спеціаліста другої категорії відділу обробки вхідної документації на посаду старшого інспектора цього ж відділу. ОСОБА_1 призначено з 25 листопада 2005 року на посаду старшого інспектора відділу обробки вхідної документації Департаменту генерального секретаріату з посадовим окладом 224 гривні на місяць.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 14 листопада 2008 року № 2665-ос «Про переведення ОСОБА_1» перетворено з 19 вересня 2008 року посаду спеціаліста 1 категорії (господарські питання) Посольства України в Туркменістані на посаду завідуючого господарством (з в. о. водія) цього ж Посольства. ОСОБА_1 з 22 листопада 2008 року переведено з посади старшого інспектора відділу обробки вхідної документації Департаменту генерального секретаріату на посаду завідуючого господарством з (в. о. водія) Посольства України в Туркменістані на час довготермінового відрядження. ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад в національній валюті у розмірі 338, 5 грн., норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 1669 дол. США на місяць.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 12 травня 2010 року № 714-ос «Про відкликання, надання відпустки та звільнення ОСОБА_1» ОСОБА_1, завідуючого господарством з в.о. водія Посольства України в Туркменістані, відкликано в Україну 15 травня 2010 року у зв'язку з завершенням довготермінового відрядження. ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за відпрацьований в Посольстві час у період з 22 листопада 2008 року по 15 травня 2010 року на 22 календарних дні з 16 травня 2010 року по 07 червня 2010 року та сплачено грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у кількості 58 календарних днів. Звільнено ОСОБА_1 з посади завідуючого господарством з в.о. водія Посольства України в Туркменістані з 07 червня 2010 року у зв'язку з виходом на пенсію.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач зазначає, що йому недорахована заробітна плата починаючи з грудня 2008 року до червня 2010 року включно. При цьому, на думку позивача, нарахована заробітна плата навіть не відповідає мінімальній заробітній платі, що встановлена Верховною Радою України для бюджетних організацій на 2009 - 2010 роки «Закон України «Про Державний бюджет України на 2009-2010 роки».
З огляду на вищевикладене, позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 року № 1246 «Про упорядкування умов оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України» (далі по тексту - Постанова № 1246), Законом України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 року № 2728-III (далі по тексту - Закон № 2728-III).
Статтею 1 Закону України «Про державну службу»16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі по тексту - Закон № 3723-XII) встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:
"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці (стаття 17 Закону № 3723-XII).
Відповідно до статті 24 Закону № 3723-XII прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.
Одночасно, правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України визначені Законом № 2728-III.
Зокрема, статтею 1 цього ж Закону встановлено, що дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.
При цьому, статтею 1 Закону № 2728-III надано визначення термінам:
дипломатичний працівник - державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг;
адміністративно-технічний працівник - державний службовець, який здійснює адміністративно-технічне обслуговування системи органів дипломатичної служби;
працівники дипломатичної служби - дипломатичні працівники та адміністративно-технічні працівники системи органів дипломатичної служби.
Частиною 1 статті 6 Закону № 2728-III визначено, що систему органів дипломатичної служби складають: Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2728-III кадри дипломатичної служби складають: 1) працівники, які займають штатні дипломатичні посади на постійній основі; 2) працівники, які займають штатні адміністративно-технічні посади на постійній основі; 3) працівники, які займають штатні дипломатичні та адміністративно-технічні посади на визначений термін (контракт).
Представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що позивач був призначений на посаду спеціаліста першої категорії відділу експлуатації адмінбудинків Управління справами МЗС України 28 жовтня 1996 року. Цим же наказом йому було присвоєно 10 ранг державного службовця з виплатою відповідної надбавки до посадового окладу.
Одночасно, як вже зазначалось, наказом Міністерства закордонних справ України від 02 березня 1998 року № 364-ос ОСОБА_1 призначено з 12 березня 1998 року на час відрядження на посаду завідуючого господарством Посольства України в Румунії, звільнено його з посади 1 спеціаліста першої категорії по посаді провідного спеціаліста відділу експлуатації адмінбудинку Управління справами. Відряджено ОСОБА_1 з 12 березня 1998 року за маршрутом Київ-Бухарест, тому з урахуванням чого представник відповідача зазначає, що з 12 березня 1998 року по травень 2010 року позивач займав посади, які, відповідно до закону України «Про державну службу», не належать до категорій посад державних службовців, а саме: 03.1998 - 11.1999 - завідуючий господарством Посольства України в Румунії; 11.1999 - 01.2004 - електромеханік відділу експлуатації адмінбудинку УРЗДС ДАФ МЗС України; 01.2004 - 05.2005 - перебував за місцем відрядження дружини до Посольства України в Соціалістичній Республіці В'єтнам; 11.2005 - 11.2008 - старший інспектор відділу обробки вхідної документації ДГС МЗС України; 11.2008 - 06.2010 - завідуючий господарством з в.о. водія Посольства України в Туркменістані.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи містяться копії наказів про призначення позивача на відповідні посади, а відомості про встановлення рангу позивачу та нарахування надбавки за ранг відсутні.
Судом встановлено, та не спростовано позивачем та представником відповідача, що позивач у період з 22 листопада 2008 року по 15 травня 2010 року перебував у відрядженні та обіймав посаду завідуючого господарством з (в.о. водія) Посольства України в Туркменістані.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу", яка регулює питання класифікації посад державних службовців, віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Зокрема, установлюються такі категорії посад державних службовців:
перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;
друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;
четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.
Вирішуючи спір по суті колегія суддів виходить з того, що посилання позивача на неврахування надбавки до заробітної плати за перебування на державній службі є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що за час перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем, ОСОБА_1 був зарахований на державну службу із присвоєнням 10 рангу державного службовця з 28 жовтня 1996 року по 12 березня 1998 року, оскільки наказом Міністерства закордонних справ України від 02 березня 1998 року № 364-ос ОСОБА_1 призначено з 12 березня 1998 року на час відрядження на посаду завідуючого господарством Посольства України в Румунії, звільнено його з посади 1 спеціаліста першої категорії по посаді провідного спеціаліста відділу експлуатації адмінбудинку Управління справами, з огляду на що колегія суддів погоджується із твердженням представника відповідача, що позивач з 12 березня 1998 року по травень 2010 року позивач займав посади, які, відповідно до закону України «Про державну службу», не належать до категорій посад державних службовців.
Суд зазначає, що посада завідуючого господарством з (в.о. водія) Посольства України в Туркменістані, яку позивач обіймай перебуваючи у відрядженні, та його попередня посада позивача згідно наказу Міністерства закордонних справ України № 3079-ос, а саме старший інспектор відділу обробки вхідної документації жодній з вищезазначених категорій посад державних службовців не відповідає.
За таких обставин, на думку колегії суду у позивача не виникло право на встановлення рангу державного службовця, тому його вимоги з цього питання задоволенню не підлягають.
Крім цього, позивач зазначив, що посадовий оклад, який встановлений та виплачувався позивачу під час його перебування у відрядженні на посаді завідуючого господарством з (в.о. водія) Посольства України в Туркменістані, не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача на заробітну плату.
З проводу цього, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до статті 21 Закону № 2728-III довготермінове відрядження дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією.
Довготермінове відрядження адміністративно-технічних працівників триває, як правило, до трьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до двох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією.
Після закінчення довготермінового відрядження працівникам дипломатичної служби надається попередня посада або посада не нижча тієї, яку обіймав працівник у довготерміновому відрядженні, а в разі неможливості надання такої посади - рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби.
Слід звернути увагу, що порядок оплати праці працівників дипломатичної служби врегульовано статтею 35 Закону України «Про дипломатичну службу».
Зокрема, зазначено, що заробітна плата працівників дипломатичної служби складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, за науковий ступінь, надбавки за вислугу років, за знання іноземних мов та інших надбавок, передбачених законодавством.
Посадові оклади працівників дипломатичної служби встановлюються залежно від складності покладених на них повноважень та ступеня відповідальності.
Доплата дипломатичному працівникові за дипломатичний ранг, адміністративно-технічному працівникові за ранг державного службовця провадиться відповідно до присвоєного рангу.
Працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, визначеної цією статтею, отримують компенсаційні виплати в іноземній валюті.
Умови оплати праці працівників дипломатичної служби, розміри їх посадових окладів, компенсаційних виплат, надбавок, доплат і матеріальної допомоги, в тому числі надбавок на непрацюючих членів сім'ї працівника закордонної дипломатичної установи України, визначаються Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1246 встановлено посадовий оклад у національній валюті працівникам дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, у розмірі 50 відсотків посадового окладу за посадою згідно з переліком посад працівників дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, що прирівнюються до відповідних посад державних службовців апарату Міністерства закордонних справ, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 р. N 499 (Офіційний вісник України, 1997 p., число 37, с. 47; 2006 р., N 4, ст. 175; 2009 р., N 90, ст. 3053, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2010 р. N 954).
Виплачувати зазначеним працівникам надбавки відповідно за дипломатичний ранг, ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, володіння і застосування в роботі іноземної мови, науковий ступінь у порядку і розмірах, визначених актами Кабінету Міністрів України для працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном.
В матеріалах справи міститься копія наказу Міністерства закордонних справ України від 11 лютого 2008 року № 26, яким встановлено з 1 січня 2008 року посадові оклади у національній валюті працівникам обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном згідно з додатком № 1 цього наказу.
Відповідно до пункту 2 зазначеного вищезазначеного наказу встановлено з 1 лютого 2008 року посадові оклади у національній валюті працівникам дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном у розмірі 50 відсотків посадового окладу за посадою, згідно з переліком посад працівників закордонних установ Міністерства закордонних справ і торгівельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном, які прирівнюються до відповідних посад державних службовців, що працюють в апараті Міністерства закордонних справ та Міністерства економіки, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 вересня 1997 року № 499-р (із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 року № 30-р) згідно з додатком № 2.
Як вже зазначалось судом, позивач з 1998 року займав наступні посади: 03.1998 - 11.1999 - завідуючий господарством Посольства України в Румунії; 11.1999 - 01.2004 - електромеханік відділу експлуатації адмінбудинку УРЗДС ДАФ МЗС України; 01.2004 - 05.2005 - перебував за місцем відрядження дружини до Посольства України в Соціалістичній Республіці В'єтнам; 11.2005 - 11.2008 - старший інспектор відділу обробки вхідної документації ДГС МЗС України; 11.2008 - 06.2010 - завідуючий господарством з в.о. водія Посольства України в Туркменістані.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 14 листопада 2008 року № 2665-ос «Про переведення ОСОБА_1» перетворено з 19 вересня 2008 року посаду спеціаліста 1 категорії (господарські питання) Посольства України в Туркменістані на посаду завідуючого господарством (з в. о. водія) цього ж Посольства. ОСОБА_1 з 22 листопада 2008 року переведено з посади старшого інспектора відділу обробки вхідної документації Департаменту генерального секретаріату на посаду завідуючого господарством з (в. о. водія) Посольства України в Туркменістані на час довготермінового відрядження. ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад в національній валюті у розмірі 338, 5 грн., норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 1669 дол. США на місяць.
Згідно Додатків 1, 2 до наказу Міністерства закордонних справ України від 11 лютого 2008 року № 26 посада «завідуючий господарством» прирівнюється до посади «завідуючий господарством» закордонних дипломатичних установах згідно з розпорядженням КМ України № 30-р від 25 січня 2006 року із встановленням посадового окладу у розмірі 338,50 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на встановлення йому невідповідного посадового окладу під час перебування у довготерміновому відрядженні.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем правомірно та в порядку, визначеному наказом Міністерства закордонних справ України від 11 лютого 2008 року № 26 прирівняно посаду позивача «завідуючий господарством» з посадою «завідуючий господарством» закордонних дипломатичних установах та встановлено посадовий оклад в національній валюті у розмірі 338, 50 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість дій, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підялгає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Шарпакова
Судді: В.І. Келеберда
І.А. Качур