ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-9310/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України Апеляційного суду міста Києва

третя особа Державна казначейська служба України

провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної казначейської служби України (далі по тексту - третя особа) в якому з урахуванням уточнення позовних вимог (заява від 25 квітня 2012 року), просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної судової адміністрації України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати та довічного грошового утримання за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року, а також у нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання за період з 01 по 31 грудня 2010 року;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 довічне грошове утримання за період з 01 по 31 грудня 2010 року в сумі 8432, 52 грн.;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 заробітної плати та довічного грошового утримання за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема вимог пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців;

- на підставі частини 1 пункту 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити негайну виплату заробітної плати та довічного грошового утримання за 2011 рік ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9310/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15 липня 2011 року, яке відкладалось на 26 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13 вересня 2011 року, яке відкладалось на 21 вересня 2011 року та 05 жовтня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2011 року зупинено провадження у справі № 2а-9310/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України , третя особа - Державна казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2011 року у справі № 2а-7271/11/2670.

30 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в обґрунтування якої представником відповідача зазначено, що усунуто підставу зупинення провадження у справі, а саме: постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2011 року у справі № 2а-7271/11/2670 за позовом ОСОБА_2 до Кабинету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України, про скасування постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» набрало законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року поновлено провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 квітня 2012 року, яке відкладалось на 16 травня 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі, неявку представника третьої особи та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, 16 травня 2012 року суд перейшов до розгляду адміністративної справи № 2а-9310/11/2670 в порядку письмового провадження, попередньо зобов'язавши сторін надати суду додаткові докази.

22 червня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання відповідача про призначення справи до розгляду у судовому засіданні та залучення Апеляційного суду міста Києва до участі у справі в якості відповідача. В обґрунтування зазначено, що відповідачу стало відомо про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного адміністративного суду міста Києва, тому, з урахуванням рішення Ради суддів України від 21 січня 2011 року № 2, яким рекомендовано головам судів, до яких Верховною Радою України будуть обрані чи переведені Президентом України судді ліквідованих судів, після прийняття їх на роботу на відповідні посади в судах, здійснити оплату суддівської винагороди з 01 січня 2011 року на підставі довідок ліквідаційних комісій ліквідованих судів, відповідач вважає необхідним залучити Апеляційний суд міста Києва до участі у справі в якості другого відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року призначено адміністративну справу № 2а-9310/11/2670 до розгляду у судовому засіданні на 04 липня 2012 року. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Апеляційний суд міста Києва. Зобов'язано другого відповідача - Апеляційний суд міста Києва у разі заперечення проти позову, всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

У судове засідання 04 липня 2012 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем в адміністративному позові зазначено, що відповідач порушив і продовжує порушувати конституційні права позивача, як громадянина і як судді, на своєчасне отримання заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

При цьому, позивач вважає, що не здійснивши перерахунку заробітної плати за період з 01 листопада по 31 грудня 2010 року та перерахунку довічного грошового утримання за листопад 2010 року, а також, не здійснюючи нарахування та виплату позивачу заробітної плати протягом тривалого часу, починаючи з 01 січня 2011 року, відповідач не тільки порушував і продовжує порушувати вимоги, зазначених вище нормативних актів, а й діяв всупереч вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 травня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи заперечення, зазначив, що відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджеті зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, а отже, на думку відповідача, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України є державними органами виконавчої влади та не можуть порушувати норми законів України, якими встановлюється Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім цього, в обґрунтування правової позиції представник відповідача стверджує, що дії Державної судової адміністрації України, в даному випадку, ґрунтуються на Законі України «Про судоустрій України», Законах України про Державний бюджет України на 2008-2010 роки, Бюджетному кодексі України та статті 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, є цілком правомірними, тому, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Представник Державної казначейської служби України у судові засідання не з'явився, заперечень проти адміністративного позову не надав, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що 06 липня 2012 року до Апеляційного суду міста Києва направлено судовий запит із проханням надати суду додаткові докази по справі, зокрема, інформацію про здійснення Апеляційним судом міста Києва оплати суддівської винагороди та довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня 2011 року, як судом до якого переведений суддя ліквідованого Військового апеляційного суду Центрального регіону; при наявності, завірену належним чином копію довідки Ліквідаційної комісії Військового апеляційного суду Центрального регіону про встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди ОСОБА_1; інформацію чи звертався Апеляційний суд міста Києва до Державної судової адміністрації України із відповідним листом про перерахування коштів на рахунок Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2011 року.

18 липня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов лист Апеляційного адміністративного суду міста Києва, в якому повідомлено суд, що на думку відповідача - 2 є безпідставним залучення Апеляційного суду міста Києва до участі в даній справі, в якості другого відповідача, оскільки суддю ОСОБА_1 зараховано до штату Апеляційного суду міста Києва з 29 вересня 2011 року, а тому, відповідно до чинного законодавства України, Апеляційний суд міста Києва не мав і не має жодних правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2011 року і до часу, який передував його зарахуванню до штату суду.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі, неявку представників відповідача-2, третьої особи та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-9310/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що суддю Військового апеляційного суду Центрального регіону полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом Міністра оборони України № 1285 від 10 листопада 2010 року у запас за пунктом «б» частини сьомої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»з правом носіння військової форми одягу, з 23 листопада 2010 року виключено із списків особового складу військовослужбовців Військового апеляційного суду Центрального регіону, знято з усіх видів забезпечення військовослужбовців та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату (копія наказу Військового апеляційного суду Центрального регіону від 22 листопада 2010 року № 76к міститься в матеріалах справи).

Відповідно до наказу Військового апеляційного суду Центрального регіону від 22 листопада 2010 року № 76к станом на 23 листопада 2010 року позивачу встановлено календарну вислугу років - 32 роки 01 місяць 04 дні; пільгову - 34 роки 09 місяців 10 днів.

Позивач зазначає, що починаючи з 23 листопада 2010 року втратив статус військовослужбовця, але залишився суддею Військового апеляційного суду Центрального регіону, оскільки з цієї посади його не звільнено до цього часу, але, незважаючи на своєчасне подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів необхідних документів, позивач не переведений на відповідну посаду судді до іншого суду.

16 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із проханням вжити заходів щодо погашення заборгованості по заробітній платі, у відповідь на яке, листом Державної судової адміністрації від 24 травня 2011 року № Н-708/11 позивача повідомлено, що виплата суддівської винагороди з 01 січня 2011 року суддям ліквідованих судів буде здійснена на підставі довідок ліквідаційних комісій цих судів у тих судах, до яких вони будуть прийняті на роботу на відповідні посади (копія звернення позивача та листа Державної судової адміністрації містяться в матеріалах справи).

При цьому, позивач зазначає, що починаючи з 01 січня 2011 року, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування через ліквідацією військових судів, заробітна плата йому не нараховувалася і не виплачувалася, що на думку позивача, є порушенням його конституційних прав, як громадянина і як судді, на своєчасне отримання заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до так і після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (до 30 липня 2010 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм законодавства, яке діяло до 30 липня 2010 року та після.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

При цьому, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі по тексту - Закон № 108/95-ВР) держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

При цьому, пунктом 2 статті 4 цього Закону встановлено, що для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Враховуючи, що спірні відносин виникли у зв'язку з зверненням позивача до відповідача із заявою про виплату заробітної плати та довічного грошового утримання, колегія суддів вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом (частина перша статті 128 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону № 2453-VI суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Як зазначалося вище, позивач обраний суддею військового апеляційного суду Центрального регіону безстроково.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі по тексту - Закон № 2453-VI) військові суди ліквідуються з 15 вересня 2010 року. Після набрання чинності цим Законом військові суди гарнізонів, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил розглядають лише ті справи, провадження в яких було відкрито. Розгляд таких справ здійснюється в терміни, визначені відповідним процесуальним кодексом, але не пізніше 15 вересня 2010 року.

Судді військових судів гарнізонів, апеляційних військових судів регіонів, апеляційного суду Військово-Морських Сил переводяться за їх згодою до місцевих або апеляційних судів, крім спеціалізованих, на підставі заяви про переведення за рішенням органу, який їх обрав чи призначив, зі звільненням їх з військової служби. Такі судді за їх згодою також можуть бути звільнені в установленому порядку з посади судді і направлені для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, інших військових формувань.

Указом Президента України «Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів» від 14 вересня 2010 року № 900/2010 постановлено ліквідувати, крім інших, військовий апеляційний суд Центрального регіону.

Частиною першою статті 80 Закону № 2453-VI передбачено, що переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за письмовою заявою судді. До заяви додається довідка Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про наявність вакантних посад у суді, до якого переводиться такий суддя.

Отже, з аналізу вищезазначених норм діючого законодавства, переведення судді в порядку Перехідних положень Закону № 2453-VI, обраного безстроково, відбувається в порядку звернення судді з заявою про переведення до місцевого або апеляційного суду до Верховної Ради України, яка приймає рішення про переведення на підставі довідки Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про наявність вакантної посади та інформації про звільнення судді з військової служби.

Станом на час розгляду адміністративного позову позивач зарахований до штату Апеляційного суду міста Києва.

Згідно частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Частиною 1 статті 142 Закону № 2453-VI фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 142 Закону № 2453-VI передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Статтею 143 Закону № 2453-VI встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Державна судова адміністрація України, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 146 Закону № 2453-VI представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Ради суддів України 22 жовтня 2010 року № 12 (далі по тексту -Положення № 12) Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України.

ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Пунктами 2, 3 Положення № 12 ДСА України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, цим Положенням.

Основними завданнями ДСА України є: організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування; участь у формуванні судів загальної юрисдикції у межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (пункт 30 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України)

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (пунктом 47 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Головний розпорядник бюджетних коштів, крім інших, відповідно до пунктів 1-4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України:

- розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

- організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету, а також в розрізі класифікації кредитування бюджету - щодо надання кредитів з бюджету.

Статтею 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 35 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку (частина четверта ст. 48 Бюджетного кодексу України).

Частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VI (далі по тексту - Закон № 2857-VI ) встановлено затвердити бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2011 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями, розподіл видатків на здійснення правосуддя в розрізі місцевих та апеляційних судів згідно з додатками N 3, N 4, N 5 і N 8 до цього Закону.

Відповідно до додатку 3 - "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2011 рік" Закону № 2857-VI , видатків згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджет" "Здійснення правосуддя військовими судами"не передбачено в зв'язку ліквідацією бюджетних установ - військових судів.

Згідно частин 1-2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частинами 7-8 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету.

У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Чинним законодавством не передбачено здійснення перерозподілу видатків, яких не було передбачено, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством питання щодо оплати праці суддів ліквідованих військових судів не врегульовано.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 2453-VI, організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України.

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України (частина перша ст. 127 Закону №2453-VI).

Рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є, відповідно до частини 6 статті 127 Закону № 2453-VI, обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України.

Рішенням Ради суддів України від 21 січня 2011 року, прийнятим за зверненням Державної судової адміністрації України, рекомендовано головам судів, до яких Верховною Радою України будуть обрані чи переведені Президентом України судді ліквідованих судів, після їх прийняття на роботу на відповідні посади в судах, здійснити оплату суддівської винагороди з 01 січня 2011 року на підставі довідок ліквідаційних комісій ліквідованих судів.

Таким чином, судом встановлено, що вирішення питання оплати праці позивачу з 01 січня 2011 року можливе головою суду, до якого позивача буде обрано в порядку переведення, але враховуючи, що ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом та є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері визначення суддівської винагороди, суд, виходячі за межі позовних вимог, вважає обґрунтованим позовну вимогу в частині зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема вимог пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців.

При цьому, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення позивача до Державної судової адміністрації із аналогічною вимогою про нарахування на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати йому заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року, позовна заява в частині визнання неправомірними дій Державної судової адміністрації України щодо відмові у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати та довічного грошового утримання за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року не підлягає задоволенню.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що законом № 2453-VI визначено, що Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (ч. 1 ст. 145). Державна судова адміністрація України, крім іншого, представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів (ч. 1 ст. 146).

Відповідно до статті 142 Закону № 2453-VI Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України - щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України, вищих спеціалізованих), діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Відповідно до пункту 4 Положення № 12 ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів; здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування; організовує проведення планово-фінансової роботи, ведення бухгалтерського обліку в судах, територіальних управліннях ДСА України; здійснює внутрішній контроль за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, територіальних управліннях, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління ДСА України, аналізує ефективність використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами на основі поданих ними звітів; тощо.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 довічного грошового утримання за період з 01 по 31 грудня 2010 року в сумі 8432, 52 грн. колегія суддів погоджується із доводами позивача та зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься Довідка Апеляційного суду міста Києва від 04 травня 2012 року № 316/02, яка ОСОБА_1 про розмір щомісячного грошового утримання за час роботи у Військовому апеляційному суді Центрального регіону на посаді судді за 2010 рік, відповідно до якої загальна сума щомісячного грошового утримання з січня по листопад 2010 року склала 96 256,97 грн.

При цьому, зазначено, що за грудень 2010 року відомості по нарахуванню щомісячного грошового утримання в архіві Апеляційного суду міста Києва відсутні.

Відповідно до змісту доповнень до заперечень від 16 травня 2012 року вбачається, що на думку відповідача в заяві про зміну та уточнення адміністративного позову від 25 квітня 2012 року позивачем не наведено жодних доказів, що така недоплата мала місце, а тому Державна судова адміністрація вважає зазначену вимогу незаконною та необґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами відповідача та зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-16526/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Військового апеляційного суду Центрального регіону про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої заробітної плати та довічного грошового утримання позов судді Військового апеляційного суду Центрального регіону ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Державної судової адміністрації України та Військового апеляційного суду Центрального регіону щодо виділення коштів, нарахування та виплати судді Військового апеляційного суду Центрального регіону ОСОБА_1, заробітної плати за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно, на підставі пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в 332 грн., а не з встановленого її розміру, відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2008, 2009 та 2010 роки.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити, нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 240 370,37 грн. як недоотриману заробітну плату за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити, нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 216 333,33 грн. як недоотримане довічне грошове утримання за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити розрахунок позивача судді ОСОБА_1, при звільненні з військової служби, виходячи з посадового окладу, обчисленого з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", зокрема з 01 жовтня 2010 року, з посадового окладу в розмірі 8616,50 грн.

Разом з тим, судом було встановлено, що довічне грошове утримання за грудень місяць 2010 року сплачено позивачу не було.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що таким чином було порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги за грудень 2010 року, яке підлягає відновленню шляхом стягнення зазначеної суми за відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету "Виконання рішень судів на користь суддів" за кодом 0501150 через Державну судову адміністрацію України, передбачену в Державному бюджету України на 2012 рік (додаток 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік").

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачами доведено правомірність оскаржуваних дій та спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема вимог пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання у розмірі 8432,52 грн. за відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету "Виконання рішень судів на користь суддів"за кодом 0501150 через Державну судову адміністрацію України, передбачену в Державному бюджету України на 2012 рік.

4. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шарпакова В.В.

Судді: Келеберда В.І.

Качур І.А.