КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2012 № 41/564
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Гарник Л.Л.
при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,
за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 18.07.2012 по справі
№ 41/564):
від позивача:Чекалов А.В. (довіреність від 03.01.2011 № 0112-103)
від відповідача 1 :не з'явились
від відповідача 2:Гаджук П.П. (довіреність від 14.05.2011 № б/н)
від третьої особи:не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2012
у справі № 41/564 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "Українська страхова група"
до 1. Приватного акціонерного товариства
"Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
третя особа ОСОБА_3
про стягнення 71 288,79 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 41/564 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" (далі за текстом - ПрАТ "АСК "ІНГО-Україна") на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі за текстом - ПрАТ "СК "Українська страхова група") 25 500,00 грн. страхового відшкодування та 510,00 судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі за текстом - ТОВ "Солстрой") на користь ПрАТ "СК "Українська страхова група"39 377,03 грн. шкоди та 787,54 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ТОВ "Солстрой", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.03.2012, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 41/564 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 у справі № 41/564 прийнято апеляційну скаргу до провадження та судове засідання призначено на 24.04.2012, зобов'язано позивача та відповідача-2 надати відзиви на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 41/564 апеляційна скарга ТОВ "Солстрой" прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя- Борисенко І.В., суддів: Ільєнок Т.В., Шипка В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у даній справі відкладено розгляд справи на 12.06.2012.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі № 41/564 Борисенко І.В. на лікарняному за розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 № 02-15/351 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 41/564, розгляд якої призначено у наступному складу суддів: головуючий-суддя Доманська М.Л. (доповідач), суддів Гарник Л.Л., Разіна Т.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 у справі № 41/564 апеляційну скаргу ТОВ «Солстрой» на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 41/564 прийняти до свого провадження та призначено розгляд справи на 18.07.2012.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 17.07.2012 № 01-22/3/12 у зв'язку з перебуванням судді Л.Л. Гарник у відпустці доручено розгляд даної апеляційної скарги у наступному складі: головуючий суддя: М.Л. Доманська, судді: Т.І. Разіна, В.О. Пантелієнко.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Представник ТОВ «Солстрой» в судовому засіданні 18.07.2012 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник ПрАТ «СК «Українська страхова група» був присутнім у судовому засіданні та надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2012 у даній справі залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2010 в м. Києві по вул. Кутузова сталася дорожньо-транспортна пригода., за участю автомобіля BMW 335i, реєстраційний номер НОМЕР_6, під керуванням власника ОСОБА_6, за участю автомобіля Опель, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, власником цього автомобіля є "Київмашиностачзбуд", та за участю автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, власником цього автомобіля є ТОВ "Солстрой".
Матеріалами справи, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення № 7003, довідкою та схемою дорожньо-транспортної пригоди відділу ДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ, підтверджується, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася за участю автомобілів BMW 335i, реєстраційний номер НОМЕР_6, Опель, реєстраційний номер НОМЕР_7 та Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2010 № 3-1077/10, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_8 вимог пункту 10.1 ПДР та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2010 № 3-1077/10, ОСОБА_9 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 10.1 Правил дорожнього руху України статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно договору добровільного страхування від 20.08.2009 № 28-0107-7693 страховиком автомобіля BMW 335i, реєстраційний номер НОМЕР_6, є ПрАТ "СК "Українська страхова група".
Відповідно до висновку експертного дослідження автомобіля про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу від 25.02.2010 № 135102 та ремонтних калькуляцій, матеріальний збиток, спричинений внаслідок даного ДТП власнику автомобіля BMW 335i, реєстраційний номер НОМЕР_6, ОСОБА_6, становить 64 877,03 грн.
Як вбачається зі страхових актів від 04.03.2010 № 41047Т та від 23.03.2010 № 41047/1 загальний розмір страхового відшкодування становить 83 512,26 грн.
На виконання умов договору позивач сплатив страхувальнику 67 031,79 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.03.2010 № 0000000832, від 29.03.2010 № 0000001127 та від 06.05.2010 № 0000001553.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 ЦК України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з аналізу вищевикладеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми 64 877,03 грн.
Із довідки ВДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 15.02.2010 №03/01980 вбачається, що транспортний засіб -автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, яке потягнуло нанесення шкоди автомобілю BMW 335i, реєстраційний номер НОМЕР_6, належить ТОВ "Солстрой", та перебував під керуванням водія ОСОБА_3 на підставі наказу про закріплення вантажних автомобілів за водіями від 14.01.2010 № 18-СГМ, виданого ТОВ "Солстрой".
Суд першої інстанції вірно посилається на пункт 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6, яким визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Частиною 1 статті 1171 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що на момент скоєння вказаного ДТП автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився у володінні відповідача-2, а тому шкода заподіяна внаслідок експлуатації цього автомобіля відшкодовується ТОВ "Солстрой", як власника джерела підвищеної небезпеки.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія вказаного автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ АСК "ІНГО Україна", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8424917 .
Позивач 23.05.2011 року направив на адресу відповідача-1 заяву з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу, до якої додав пакет необхідних документів, відповідач-1 на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.
Статтею 29 Закону України "Про страхування"передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається, з пункту 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8424917 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 гривень, а страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка в даному випадку складає 0,00 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення шкоди з відповідача - 1 підлягають задоволенню в розмірі ліміту відповідальності -25 500,00 грн., а позовні вимоги до відповідача 2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З урахуванням вищевикладеного, розмір відповідальності винуватця ДТП обмежений шкодою в сумі 64 877,03 грн., частина якої в силу полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності силу ч. 9.2 п. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"повинна бути виплачена відповідачем 1.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 різниці між фактично виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та шкодою, яка заявлена до стягнення з відповідача 1, підлягають задоволенню частково, в сумі 39 977,033 грн. (64 877,03 -25 500,00 = 39 377,03), так як відповідачі є зобов'язаними лише в межах суми шкоди, визначеної експертом у встановленому законом порядку (64 877,03 грн.), а не суми відновлювального ремонту, яка виплачена позивачем своєму страхувальнику в силу умов Договору.
Судом першої інстанції правомірно, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладені на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що висновок місцевого суду є помилковим, відхиляються судовою колегією, оскільки з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства України необхідною умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальної за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна оцінка завданої шкоди транспортному засобу, проведена відповідно до встановленого законом порядку.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявних матеріалів справи (апелянтом) не наведено достатніх доводів та не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили помилковість оскаржуваного рішення. А тому судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2012 у справі № 41/564.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" від 07.03.2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 41/564 - без змін.
2. Справу № 41/564 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Разіна Т.І.
Гарник Л.Л.