ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
24 червня 2008 р. |
№ 2/273 |
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
|
головуючого, судді |
Плюшко І.А., |
|
суддів |
Разводової С.С., Самусенко С.С., |
|
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 |
|
на |
рішення господарського суду Чернігівської області від 22.10.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.07р. |
|
у справі |
№ 2/273 |
|
за позовом |
ОСОБА_1, ТОВ "Виробничо-торгівельне підприємство-кафе "Гранат", ОСОБА_2 ОСОБА_3., ОСОБА_4,ОСОБА_5 |
|
до |
ОСОБА_6.,ОСОБА_5 |
|
третя особа |
приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 |
|
про |
визнання недійсним договору |
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_8 дов. від 09.08.06р.,
від відповідача ОСОБА_9дов. від 16.04.07р. № 2533,
від третьої особи не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1., ТОВ "Виробничо-торгівельне підприємство "Кафе "Гранат", ОСОБА_2, ОСОБА_3.,ОСОБА_4. звернулися до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_6. (далі по тексту відповідач - 1),ОСОБА_5 (далі по тексту -відповідач -2) про визнання недійсним договору міни від 11.11.2004 року, укладеного між відповідачами у справі, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 4951.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.10.2007 р. по справі № 2/273 (суддя Михайлюк С.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 року у справі № 2/273 (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 22.10.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 року у справі № 2/273 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.11.2004р. між ОСОБА_6 (відповідач 1) та ОСОБА_5 (відповідач 2) укладено договір міни, який 11.11.2004 року посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 4951.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_5 передав у власність відповідачеві 1 належну йому на підставі установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельного підприємства” “Кафе Гранат” частку в статутному фонді цього товариства в розмірі 500 грн., що становить 3,15% статутного фонду.
Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 4951.
Суди попередніх інстанцій встановили, що установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельне підприємство -кафе „Гранат” посвідчений державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори 29.08.1996р.
Статут товариства затверджений зборами учасників, протокол № 1 від 15.07.1996р., перереєстрований виконкомом Чернігівської міської ради 30.08.1996р.
Згідно з установчим договором частка ОСОБА_1 в статутному фонді товариства складала 27,7 %, ОСОБА_6 -17,5%, ОСОБА_5 -3,15%,ОСОБА_2 -5,04%, ОСОБА_3 -3,15%, ОСОБА_4 -3,15%.
Частиною 1 ст. 147 ЦК України (діючого на час укладання спірного договору) встановлено, що учасник товариства має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України „Про господарські товариства” (в діючій на листопад 2004 року редакції) що переважним правом на придбавання частки (її частини) учасника, який її відчужує, користуються учасники товариства пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства. Статутом товариства або за домовленістю учасників може бути встановлений інший порядок здійснення цього права.
Учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства (п. "а" ч. 1 ст. 11 Закону України „Про господарські товариства").
Суди встановили, що згідно пунктів 4.13 статуту, 18 установчого договору учасники користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її уступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді.
Суд попередньої інстанції зазначив, що позивачі, обґрунтовуючи вимоги, вказали, що при укладенні спірного договору відповідачами було порушено переважне право учасників товариства на придбання часток, які відчужуються іншими учасниками цього товариства, пропорційно їх часткам без винесення даного питання на загальні збори учасників.
Проте відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 147 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., переважне право учасника товариства на придбання частки (її частини) виникає лише у разі здійснення продажу іншим учасником за договором купівлі-продажу. Коли учасник бажає укласти договір міни, дарування, передати до статутного капіталу іншого товариства свою частку, інші учасники не мають переважного права.
Апеляційна інстанція правомірно залишила без уваги твердження скаржника на те, що питання про відступ частки має вирішуватись на загальних зборах, оскільки не є компетенцією загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю розгляд питання щодо укладання договорів міни частки (її частини).
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що описка, допущена місцевим господарським судом у вступній частині рішення щодо найменування сторін, а саме замість ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_1 не може бути підставою для скасування рішення, оскільки не призвела до прийняття неправильного по суті рішення.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 22.10.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.07р. по справі № 2/273 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
С.С. Самусенко