КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2012 № 5011-65/1329-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Пантелієнка В.О.
Разіна Т.І.,
при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,
за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 18.07.2012 по справі
№ 5011-65/1329-2012):
від позивача:Абрамов А.В. (довіреність від 10.01.2012 № 25)
від відповідача :не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"
на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2012
у справі № 5011-65/1329-2012 (Головіна К.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
до Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"
про стягнення 4670,00 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 позов задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі за текстом - ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто") на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі за текстом - ПрАТ "ІНГО Україна") страхове відшкодування в сумі 4 670,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн.
Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі за текстом - ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"), не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.03.2012 № 752-24/24, у відповідності до якої просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 та стягнути з відповідача на користь позивача 3 147,67 грн. в порядку регресу, а в решті позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 прийнято апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 до провадження та призначено на 24.04.2012.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Борисенко І.В., судді: Т.В. Ільєнок, В.В. Шипко.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 було відкладено розгляд даної апеляційної скарги на 12.06.2012.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 розгляд даної апеляційної скарги призначено на 18.07.2012 у складі колегії суддів: головуючий: М.Л. Доманська, суддів: Т.І. Разіна, Л.Л. Гарник.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. розгляд даної апеляційної скарги доручено у наступному складі колегії суддів: головуючий: Доманська М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Разіна Т.І.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «АСК «Інго Україна» просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ПрАТ «АСК «Інго Україна» в судовому засіданні 18.07.2012 надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2012 у даній справі залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2009 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля Фіат, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був застрахований у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».
Відповідно до договору добровільного страхування від 12.03.2008 № 310553461_1, укладеного між ПрАТ «ІНГО Україна» та ОСОБА_7, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля марки Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2009 у справі № 3-2522/1-09 ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у ВАТ "УСК «Гарант-Авто» відповідно до Полісу від 25.10.2008 № ВВ 4382484.
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 24.04.2009 № 247 складеного Фізичною особою-підприємцем Кузьменко М.В., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП склав 3 147,67 грн.
При цьому, 22.05.2009 позивач здійснив страхове відшкодування в сумі 4 670,00 грн. на користь страхувальника на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 24.04.2009, рахунку-фактури від 24.04.2009 № 222671_РФ_00101336, листа-розпорядження вигодонабувача -АКБ "Укрсоцбанк", сформованого страхового акту від 30.04.2009 № 43016, що підтверджується платіжним дорученням від 22.05.2009 № 3499.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_8, отже ОСОБА_8 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статей 3-5 цього Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону, встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8, винного у вчиненні ДТП, застрахована у ВАТ "УСК "Гарант-Авто" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4382484.
01.06.2011 позивач звернувся до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 18.04.2009 із вимогою від 01.06.2011 за вих. № 12/01-06-11 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 4 670,00 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 06.06.2011 та залишена без відповіді.
Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 4 670,00 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необгрутованістю, враховуючи вищевикладений аналіз норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норм Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявних матеріалів справи апелянтом не наведено достатніх доводів та не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили помилковість оскаржуваного рішення. А тому судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2012 у справі № 5011-65/1329-2012.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" від 05.03.2012 № 752-24/24 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 5011-65/1329-2012 - без змін.
2. Справу № 5011-58/63-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Разіна Т.І.
Пантелієнко В.О.