ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23.06.08 р. Справа № 39/123пн
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Волобуєвій А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк
До відповідача: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк
про: визнання права власності
За участю представників сторін:
від позивача: Мельник Н.В. – за довіреністю, Козирь О.Б. – за довіреністю;
від відповідача: Кочеткова В.В. – за довіреністю;
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк, про визнання права власності на будівлю для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Переїзна, 4.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу нерухомого майна № 4400001367 від 28.11.2005 р., витяг з державного реєстру правочинів № 1793004 від 28.11.2005 р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10055234 від 10.03.2006 р., технічний паспорт від 28.05.2006 р., договір підряду № 4500003317 від 29.10.2007 р., календарний план, кошторис, додаткову угоду № 1 від 11.12.2007 р., акти приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідач проти позову заперечив, посилався на відсутність у позивача правоустановчих документів на спірне приміщення.
В порядку статті 41 ГПК України, судом призначено судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої, спірні об’єкти є нерухомим майном та відповідають вимогам будівельних норм та правил.
В судовому засіданні представником позивача надане клопотання про віднесення судових витрат на його рахунок.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
28.11.2005 р., в порядку, передбаченому статтями 655-697 ЦК України, між продавцем Бєлих В.В. та покупцем ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” укладено договір щодо купівлі-продажу нерухомого майна № 4400001367.
Згідно умов вказаного договору Продавець передав, а Покупець прийняв у власність будівлі загальною площею 2425,4 кв.м., а саме літ. А-2 – адміністративна будівля, загальною площею 188,1 кв.м.; літ. Б-1 – котельна, загальною площею 91,7 кв.м.; літ. В-1 – виробничий цех, загальною площею 1591,1 кв.м.; літ. В’-2 – майстерні, загально площею 192,2 кв.м.; літ. В2-2 – битовкі, загальною площею 362,3 кв.м.; №1 – ворота; літ. Г – граверна; літ. Д – насосна.
Означений договір купівлі-продажу укладений в письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Трубніковою І.О. за реєстр. № 4611.
В порядку визначеному ст. 210 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671 “Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів”, Інструкцією про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 86/5від 18.08.2004 р., договір купівлі-продажу № 4400001367 від 28.11.2005 р. зареєстровано в державному реєстрі правочинів за № 994659, про що свідчить витяг № 1793004 від 28.11.2005 р.
Право власності на означені об’єкти нерухомості згідно витягу про реєстрацію права власності № 10055234 від 10.03.2006 р. зареєстроване за Закритим акціонерним товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк.
Таким чином, позивач, в силу норм статті 12 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 209, 210, 655-697 ЦК України, а також п. 5 Договору, – є добросовісним набувачем та власником означеного майна.
Як пояснив позивач, він без належного дозволу згідно договору підряду № 4500003317 від 29.10.2007 р. здійснив додаткове будівництво об’єкту нерухомості, саме будівлі для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м., відповідно до проектно-кошторисної документації, що не затверджена належним чином компетентними органами.
Частина 1 ст. 376 ЦК України передбачає, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Будівельні роботи здійснені позивачем без належного дозволу, відповідно до проектно-кошторисної документації, що не затверджена належним чином.
Водночас, як свідчить експертний висновок № 13/23/06/08 від 19.06.2007 р.: будівля для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Переїзна, 4 згідно вимог БН 2.09.02-85 “Виробничі будівлі”, ДБН 2.09.03-85 “Споруди промислових підприємств” відповідає діючим будівельним правилам, та придатна для подальшої експлуатації за призначенням.
28.05.2008 р. в порядку Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька” здійснено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на будівлю для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Переїзна, 4.
11.06.2008 р. рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради № 217/1 від 11.06.2008 р. будівлям та спорудам, що розташовані по вул. Переїзній,4, та належать ЗАТ “Міні металургійний завод “Істіл (Україна)” присвоєно нову поштову адресу м. Донецьк, вул. Переїзна, 4-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Земельна ділянка (кадастровий № 141013770000000260133) площею 0,8453 га, під спірними об’єктами виділена позивачеві на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.03.2008 р. для експлуатації існуючих будівель та споруд по вул. Переїзна, 4 в Ленінському районі м. Донецьк.
Згідно ч. 5 ст.376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
На час розгляду справи суду не надані документи, які б підтверджували, що збудоване спірне майно порушує чиї-небудь права.
Позивач на час розгляду справи володіє, користується та розпоряджається вказаним майном.
У відповідності до ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Згідно ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на будівлю для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Переїзна, 4-а – є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16, 392 ЦК України, 20 ГК України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач, згідно правової позиції оспорює та не визнає право власності позивача на означену будівлю для зберігання лакофарб літ. Е-1, суд доходить висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з відповідним позовом.
З огляду на наведене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази неправомірності набуття позивачем права власності на спірне майно, позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на будівлю для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Переїзна, 4-а, підлягають задоволенню.
Судові витрати за клопотанням позивача покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 328, 376 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 41, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк - задовольнити.
Визнати за Закритим акціонерним товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк право власності на будівлю для зберігання лакофарб літ. Е-1 площею 55,3 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Переїзна, 4-а.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя