РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої: Перегінець Л.В.
Суддів: Горблянського Я.Д.,Меленко О.Є.
Секретаря Балагури М.О.
з участю ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника банку Твердохліба А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача фінансово-кредитних послуг у вигляді визнання нікчемним з 12.12.2008 року умов п.2.3.1. кредитного договору від 12.09.2006 року, визнання нікчемним збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки по кредитному договору та зобов'язання відповідача провести перерахунок заборгованості по кредиту, визнання протиправним вилучення автомобіля, повернення його та стягнення моральної
шкоди,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.09.2006 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № IFDWAN02000003 на суму в розмірі 39830,0 грн. для придбання автомобіля марки ДЕО, а також 13133,47 грн. на сплату страхових платежів із процентною ставкою за користування кредитом 1,23 % на місяць на суму залишку заборгованості і винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі
_____________________________________________________________________________
Справа №2/0906/1045/2011 Головуючий у І інстанції Тураш В.А.
Провадження №22ц/0990/1248/2012 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
Категорія 27
0,25% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Відтак річна процентна ставка становила 14,67%.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» №661-VI від 12.12.2008 року, який вступив в силу 10.01.2009 року, Цивільний кодекс України доповнено ч.ч.2,3 ст.1056-1, згідно яких встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком або іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Однак, 25.12.2008 року відповідачем в односторонньому порядку було прийняте рішення про збільшення з 01.02.2009 року розміру процентної ставки за вищевказаним кредитним договором з 14,76% до 25,44%. Про прийняте рішення позивач дізнався лише 23.03.2011 року, коли працівником банку у нього був вилучений автомобіль.
За таких обставин, просив визнати недійсним з 12.12.2008 року умови п.2.3.1. кредитного договору від 12.09.2006 року, визнати нікчемним збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки по кредитному договору та зобов'язати відповідача провести перерахунок заборгованості по кредиту, визнати протиправним вилучення автомобіля, повернути його та стягнути моральну шкоди.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача фінансово-кредитних послуг.
Вирішено визнати нікчемним з 09.01.2009 року умови п.2.3.1. Кредитного договору №IFDWAN02000003 від 12.09.2006 року щодо права відповідача встановлювати новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; визнати протиправними дії відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» відносно ОСОБА_1 як споживача фінансово-кредитних послуг щодо збільшення з 01.02.2009 року в односторонньому порядку процентної ставки по кредитному договору №IFDWAN02000003 від 12.09.2006 року - з 14,76% річних на 25,44% річних без його згоди; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок процентноїставки згідно з умовами укладеного від 12.09.2006 року договору №IFDWAN02000003 по встановленій процентній ставці в 14,76% річних; зобов'язати відповідача повернути позивачу автомобіль ДЕО МАТІЗ 2006 р.в. д.н.з. НОМЕР_1.
Також вирішено стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 2300,0 грн. заподіяної моральної шкоди та судові витрати.
Не погодившись з таким рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин у справі. Зокрема посилається на те, що позивач на момент підписання договору був ознайомлений зі всіма його умовами, в тому числі і з спірним пунктом 2.3.1, згідно якого банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки при настанні певних чинників, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору; зміна облікової ставки НБУ; зміна розміру відрахувань у страховий фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. При настанні одного із вище перелічених чинників банк має право змінити ставку. Згідно постанови НБУ від 21.04.208 року №107 розмір облікової ставки НБУ станом на 10.10.2008 року змінено на 12%, що стало підставою для підвищення відсоткової ставки за кредитним договором. На виконання умов договору, листом від 25.12.2008 року позивач був належним чином повідомлений про підвищення з 01.02.2009 року відсоткової ставки за кредитним договором із пропозицією надати до 20.01.2009 року письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами та погашення заборгованості за кредитним договором достроково в повному обсязі. Однак у вказаний строк письмових заперечень від ОСОБА_1 не поступило, відтак ПАТ КБ «Приватбанк» було підвищено відсоткову ставку за користування кредитом до розміру 25,44% річних. Однак, судом ці обставини при вирішенні справи не враховано.
Крім того, апелянт вважає, що застосування судом положень ст.1056-1 ЦК України щодо заборони збільшувати банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитним договором є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» №661-VI від 12.12.2008 року, яким доповнено ЦК України статтею 1056-1, вступив у дію лише 10.01.2009 року, а рішення про підвищення відсоткової ставки по кредитному договору ОСОБА_1 банком прийнято 25.12.2008 року з направленням 08.01.2009 року останньому відповідного повідомлення.
Апелянт також не погоджується з рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди. Зокрема вказує, що позивач не довів що саме банк навмисно завдав йому шкоди, та не вказав в чому саме полягає моральна шкода.
Що ж до відшкодування витрат на правову допомогу, апелянт зазначає, що позивачем не представлено суду документальних підтверджень щодо фактичних його витрат на таку допомогу. Просить рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.
Позивач та його представник доводи апеляційної скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 12.09.2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № IFDWAN02000003 за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 12.09.2006 року по 12.09.2013 року включно непоновлювальної лінії у розмірі 39830,0 грн. на купівлю автомобіля, а також - 13133,47 грн. на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,25% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 даного договору. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 867,39 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії (а.с.14-15).
Пунктом 2.3.1. вказаного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк зобов'язується надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
04.05.2011 року листом № 30.1.0/2-110406/1278 ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив позивача про те, що постановою Правління НБУ від 21.04.2008 року № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка з 30.04.2008 року встановлюється в розмірі 12% річних, відтак внаслідок зміни облікової ставки НБУ у банка виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту.
Відповідно до повідомлення банку від 25.12.2008 року, останній повідомив про підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки кредитним договором №IFDWAN02000003 від 12.09.2006 року з 14,76% на 25,44%.
Згідно акту від 23.03.2011 року, автомобіль ДЕО Матіз 2006р.в., д.н.з. НОМЕР_2 передано представникам ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.17).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитом позивачу направлено 08.01.2009 року, а не через 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, як встановлено у кредитному договорі. Крім того, доказів про його вручення останньому немає. Разом з тим, зміна відсоткової ставки мала місце з 01.02.2009 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VI від 12.12.2008 року, а відтак з порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України. Колегія суддів з таким висновком погоджується частково з огляду на наступне.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України було доповнено ст. 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.
За змістом п.2.3.1. Договору банк зобов'язується надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
На підтвердження такої дії, яка є визначеною договором передумовою для зміни ставки, сторона відповідача посилається на повідомлення банку від 25.12.2008 року.
Разом з тим, об»єктивні докази, які підтверджують направлення такого в справі відсутні. Такі не були представлені і на вимогу колегії суддів після перерви. Наявні у справі копія повідомлення від 25.12.2008 року та «Реєстру № 5« такими доказами вважатися не можуть, оскільки останній не засвідчує факту відправки і не є поштовим документом.
Банком не представлено і доказів про саме прийняття рішення про підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки кредитним договором №IFDWAN02000003 від 12.09.2006 року з 14,76% на 25,44%, як такого.
Тобто факт прийняття рішення про підвищення ставки та направлення повідомлення банку про таке підвищення, як передумови не підтверджені відповідачем об»єктивними доказами. В цій частині суд першої інстанції прийшов до правильного висновку визнавши такі дії банку неправомірними із зобов»язанням провести відповідний перерахунок.
Однак, висновок щодо визнання пункту договору нікчемним не узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України щодо дійсності договорів. Зокрема, сторони при його укладенні дійшли згоди щодо істотних умов договору, обумовили права і обов»язки, тому визнання нікчемним окремого пункту внаслідок дій сторони щодо зміни його умов не відповідає закону.
Статтею 23 ЦКУ передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В спірному випадку, суд помилково вирішив питання про стягнення моральної шкоди, оскільки її відшкодування у спірних правовідносинах ні договором, ні законом не передбачено.
Таким чином, в зазначеній частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання нікчемним з 09.01.2009 року умов п.2.3.1. кредитного договору від 12.09.2006 року та стягнення моральної шкоди в сумі 2300 грн.
Керуючись ст. ст. 307,309,313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволити частково.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року скасувати в частині визнання нікчемним з 09.01.2009 року умов п.2.3.1. кредитного договору від 12.09.2006 року щодо права відповідача встановлювати новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ та стягнення моральної шкоди в сумі 2300грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання нікчемним з 12.12.2008 року умов п.2.3.1. кредитного договору від 12.09.2006 року та стягнення моральної шкоди в розмірі 2300грн. відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Перегінець Л.В.
Судді: Горблянський Я.Д.
Меленко О.Є.