Справа № 2-484/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2011року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.

при секретарі Трілі Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом, в якому з уточненням просить стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно грошові кошти у гривневому еквіваленті в розмірі 1 160 784,76 грн., з яких: за Договором про надання траншу №3.21109/0862 від 23.04.2008 року, укладеного в межах Рамкової угоди №0862 від 23.04.2008 року, 368 626,44 грн. -суми основного боргу по капіталу; 49 547,5 грн. -сума процентів у прострочці по Графіку; 19 872,36 грн. -сума процентів за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом; 352 091,33 грн. -сума пені; за Договором про надання траншу №3.22752/0862 від 22.08.2008 року, укладеного в межах Рамкової угоди №0862 від 23 квітня 2008 року, 20 817 грн. -сума процентів за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом; 349 830,14 грн. -сума пені, а також стягнути із відповідачів солідарно судові витрати у сумі 1 820 грн. Крім цього, просить звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 та виселити із вищевказаного житлового приміщення ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем -ОСОБА_1, укладено Рамкову угоду №0862, відповідно до якої Позивач зобов'язувався здійснювати кредитування Відповідача в межах ліміту кредитування 300 000 доларів США та в межах строку кредитування -360 місяців. На підставі та в межах вищевказаної Рамкової угоди, Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 50 000 доларів США, за Договором про надання траншу №3.21109/0862 від 23.04.2008 року, з кінцевим терміном погашення 23.04.2015 року та сплатою 13,5% річних за користування кредитом та 50 000 доларів США, за Договором про надання траншу №3.22752/0862 від 22.08.2008 року, з кінцевим терміном погашення 22.08.2015 року та сплатою 13,9% річних за користування кредитом. Для забезпечення належного виконання Рамкової угоди, в межах якої були видані кредити, був укладений договір поруки №0862-ДП від 23.04.2008 року із ОСОБА_3, згідно з яким останній взяв на себе обов'язок відповідати за зобов'язання ОСОБА_1 по виконанню умов Рамкової угоди. 23 квітня 2008 року укладений договір іпотеки №0862-ІД01 від із ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно з яким останні в забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Рамковою угодою, передали в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за Рамковою угодою не виконує, поточні платежі по кредиту та нараховані відсотки, згідно графіку, не сплачує, у зв'язку з цим зобов'язаний, згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, достроково повернути усі суми кредиту, проте на попередження про дострокове повернення отриманих кредитів не реагує. Станом на 22.03.2011 року сума заборгованості за Рамковою угодою становить 1 160 784,76 грн. (сума основного боргу, нарахованих процентів, процентів за неправомірне користування кредитом, пені). Крім того, поручитель ОСОБА_3 та Іпотекодавці -ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є співвідповідачами по даній цивільній справі, взяті на себе зобов'язання по забезпеченню виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Рамковою угодою, також не виконують.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Крім того, вказав, що заборгованість за Договором про надання траншу №3.22752/0862 від 22.08.2008 року в частині дострокового повернення суми кредиту та нарахованих на нього процентів погашена ОСОБА_8, а тому просить стягнути із Відповідачів належні за цим Договором проценти за фактичне неправомірне користування кредитом та пеню. Посилаючись на норму ст.589 ЦК України, а також на Закон України «Про іпотеку», вважає за можливе дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із переданої в іпотеку квартири відповідачів, так як основне зобов'язання ОСОБА_1 не виконане.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти заявленого позову частково заперечив та подав свої письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову Банку про дострокове повернення суми кредиту та процентів за його неправомірне користування. Також просить відмовити у позовних вимогах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1 та виселення з неї ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на те, що Позивачем порушено передбачений ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку»порядок дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки, а також норму ст.109 ЖК України в частині виселення осіб із житлового приміщення, що було передано в іпотеку. Крім того, ОСОБА_1 при ухваленні рішення просить суд застосувати норму ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені, яку просить стягнути Позивач.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила частково, надавши суду письмові пояснення, в яких вказує, що вимога Позивача про стягнення процентів за неправомірне користування простроченим капіталом не відповідає вимогам ст.1050 ЦК України, згідно з якою позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних до сплати згідно ст.1049 ЦК України, а не процентів за неправомірне користування капіталом. Вважає, що Позивачем порушено порядок повідомлення Іпотекодавців про виникнення заборгованості та дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, обумовлені ст.40 Закону України «Про іпотеку», а також вважає, що допущене порушення основного зобов'язання не завдає збитків Позивачу та не змінює обсяг його прав. Крім того, просить врахувати те, що кредит був отриманий її довірителем у іноземній валюті, вартість якої на даний час збільшилась, а тому Позивач не зазнає збитків. Щодо виселення іпотекодавців із спірної квартири АДРЕСА_1, то вважає, що здійснення такого суперечитиме вимогам ст.109 ЖК України, а тому просить і в цій частині позовних вимог -відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд, вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується сплатити кредит та повернути проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2008 року, Банк уклав із відповідачем ОСОБА_1 Рамкову угоду №0862 відповідно до якої Банк зобов'язався здійснювати кредитування позичальника в межах лімітів кредитування -300 000 доларів США, та лімітів строку такого кредитування до 360 місяців (а.с.18-20 т.1). Так, на підставі та в межах вищевказаної Рамкової угоди Позивач та Відповідач ОСОБА_1 уклали 23 квітня 2008 року договір про надання траншу №3.21109/0862, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США на строк 84 місяці із зобов'язанням сплатити 13,5 процентів річних за користування кредитом (а.с.22 т.1), а також 22 серпня 2008 року договір про надання траншу №3.22752/0862, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США на строк 84 місяці із зобов'язанням сплатити 13,9 процентів річних за користування кредитом (а.с.15 т.1).

Для забезпечення повернення кредитних ресурсів, отриманих Відповідачем ОСОБА_1 на підставі Рамкової угоди від 23 квітня 2008 року, між Банком та ОСОБА_3 23 квітня 2008 року було укладено договір поруки №0862-ДП (а.с.28 т.1), згідно з яким останній поручився перед Банком за виконання усіх зобов'язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник у межах лімітів кредитування, встановлених Рамковою угодою (п. 2.1, 2.2 Договору поруки).

Крім того, для забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за Рамковою угодою, між Позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 квітня 2008 року укладено договір іпотеки №0862-ІД01, за яким останні передали в іпотеку на умовах визначених цим договором квартиру АДРЕСА_1 (а.с.65-67 т.1).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 629, 525 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняються.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1 Рамкової угоди від 23 квітня 2008 року, погашення грошових зобов'язань здійснюються у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені Угодою та Кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений Кредитором рахунок. Так, згідно п.4 Договору про надання траншу від 23 квітня 2008 року та п.4 Договору про надання траншу від 22 серпня 2008 року, що були укладені Банком із ОСОБА_1 в межах Рамкової угоди, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою.

Судом встановлено, що Банк свій обов'язок, передбачений Рамковою угодою від 23 квітня 2008 року, а також укладених в її межах Договору про надання траншу від 23 квітня 2008 року та Договору про надання траншу від 22 серпня 2008 року, щодо видачі ОСОБА_1 кредитних коштів на загальну суму 100 000 доларів США виконав.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 допустив прострочення виконання зобов'язань за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року та за Договором про надання траншу від 22 серпня 2008 року, шляхом порушення порядку та строків повернення кредиту та сплати процентів за його користування, обумовлені відповідними Графіками, які є додатками до відповідних Договорів.

Так, відповідно до поданих Позивачем розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату подання Уточнень до позовних вимог, становить 368 626,44 грн. по сумі основного боргу та 49 547,5 грн. - сума процентів за користування кредитом, згідно Графіку, 19 872,36 грн. -сума процентів за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом та 352 091,33 грн. -сума пені. В свою чергу за Договором про надання траншу від 22 серпня 2008 року у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату подання Уточнень до позовних вимог, становить 20 817 грн. - сума процентів за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом та 349 830,14 грн. -сума пені. При цьому, Позивач ставить вимогу про дострокове повернення всієї несплаченої суми кредиту за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року, процентів за користування кредитом, згідно Графіку; процентів за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом, виданим в межах Рамкової угоди від 23 квітня 2008 року та пені. Відповідач ОСОБА_1 не заперечив у судовому засіданні щодо розмірів суми несплаченого кредиту, суми процентів нарахованих згідно з Графіком.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про дострокове повернення частини кредиту, що залишилась згідно Договору про надання траншу від 23 квітня 2008 року, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату подання Уточнень до позовних вимог, становить 368 626,44 грн. та належних, згідно Графіку, процентів за його користування, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату подання Уточнень до позовних вимог, становить 49 547,5 грн., а у вимозі про стягнення процентів за фактичне (неправомірне) користування кредитом за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року та за Договором про надання траншу від 22 серпня 2008 року, що були укладені в межах Рамкової угоди від 23 квітня 2008 року, суд вважає слід відмовити повністю, зважаючи на наступне.

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або закону. Згідно ст.1056-1 Цивільного кодексу України, процента ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно п.4.1 Рамкової угоди №0862 від 23 квітня 2008 року, за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору проценти у розмірі та порядку визначених Угодою та Кредитними договорами, в межах максимальних розмірів процентів, встановлених Угодою.

Відповідно до пп.3 п.2 Договору про надання траншу від 23 квітня 2008 року та пп.3 п.2 Договору про надання траншу від 22 серпня 2008 року процент за користування кредитом визначений у розмірі 13,5 процентів річних та 13,9 процентів річних відповідно.

З огляду на це, суд розцінює положення п.4.4 Рамкової угоди від 23 квітня 2008 року про сплату процентів за неправомірне користування кредитом як умову про односторонню зміну банком встановленої договором фіксованої процентної ставки, яка згідно ст.1056-1 Цивільного кодексу України є нікчемною.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення виконання зобов'язань за Рамковою угодою від 23 квітня 2008 року внаслідок тяжкого матеріального становища, пов'язаного із настанням економічної кризи наприкінці 2008 року, втратою доходів, а також коливання вартості іноземної валюти в сторону збільшення, яке не залежало від волі останнього.

Як вбачається із уточнень до позовних вимог (а.с.6 т.2) розмір пені, яку Позивач просить стягнути із Відповідачів за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року становить 352 091,33 грн., а за Договором про надання траншу від 22 серпня 2008 року - 349 830,14 грн., що майже співрозмірно сумі достроково стягуваного кредиту.

Отже, суд вважає за необхідне застосувати ч.3 ст.551 ЦК України та частково задовольнити вимоги Банку щодо стягнення суми пені за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року та за Договором про надання траншу від 22 серпня 2008 року, що були укладені в межах Рамкової угоди від 23 квітня 2008 року, в частині зменшення їх розміру до 35 209 грн. та до 34 983 грн.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п.2.1 Договору поруки №0862-ДП від 23 квітня 2008 року Відповідач ОСОБА_10 поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Рамковою угодою від 23 квітня 2008 року у їх повному обсязі як солідарний боржник.

Тому, суд вважає за можливе солідарне стягнення заборгованості ОСОБА_1 за Рамковою угодою №0862 від 23 квітня 2008 року: за Договором про надання траншу від 23 квітня 2008 року у розмірі: 368 626,44 грн. -суми основного боргу по капіталу; 49 547,5 грн. -суми процентів за користування кредитом згідно Графіку; 35 209 грн. -суми пені; а також за Договором про надання траншу від 22 серпня 2008 року у розмірі: 34 983 грн. -суми пені, солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.3 цієї ж статті Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку»суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Судом встановлено, що Позивачем обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом вчинення 21.06.2010 року на Договорі іпотеки від 23 квітня 2008 року виконавчого напису приватним нотаріусом Магировською О.В. (а.с.228 т.1) та направленням його на виконання у Державну виконавчу службу.

З огляду на це, суд вважає, що Позивачем вже обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом вчинення виконавчого напису та відкрито виконавче провадження, а тому суд вважає за доцільне відмовити у позовних вимогах Банку щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог Позивача про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1, то суд вважає, що ця вимога не підлягає до задоволення, зважаючи на наступне.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку»після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду.

Ст.109 Житлового кодексу України встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Частиною 3 ст.109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на перервне в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Натомість, на час ухвалення рішення відсутні докази виконання приписів, встановлених ч.1 ст.40 Закону України та ч.3 ст.109 Житлового кодексу України, щодо підстав примусового виселення за рішенням суду мешканців квартири АДРЕСА_1 із займаного ними житлового приміщення, а саме: відсутні докази здійснення позивачем процедури письмового попередження про звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 займаного ними житлового приміщення протягом одного місяця.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь позивача підлягають солідарному стягненню судові витрати у сумі 1 820 грн., сплаченні останнім при зверненні до суду.

На підставі ст.47 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 551, 554, 611, 612, 629, 551, 1046, 1048, 1050, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України та керуючись ст.ст. 10, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, с у д, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «ПроКредит Банк»гривневий еквівалент заборгованості за Рамковою угодою №0862 від 23 квітня 2008 року, за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2011 року, а саме: за Договором про надання траншу№3.21109/0862 від 23 квітня 2008 року - 368 626,44 грн. -суми основного боргу по капіталу та 49 547,5 грн. - належних, згідно Графіку, процентів за користування кредитом, 35 209 грн. -пені; за Договором про надання траншу №3.22752/0862 від 22 серпня 2008 року -34 983 грн. -пені. Всього разом -488 365,94 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «ПроКредит Банк»судові витрати у сумі 1 820 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий