Справа 22-ас-286 Категорія-А-13
Голов. і 1 інст.-Шуляк А.С. Доповідач-Василевич В.С.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - Василевича В.С. Суддів Демянчук С.В., Гордійчук С.О. при секретарі Чалій Н.О. з участю позивачки ОСОБА_1, представника управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської райдержадміністрації Андрощук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду від 10 травня 2006 року та на ухвалу цього ж суду від 26 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської райдержадміністрації про стягнення допомоги на дитину та відшкодування моральної шкоди,-
встановила:
Постановою Здолбунівського районного суду від 10 травня 2006 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до Здолбунівського управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської райдержадміністрації про стягнення допомоги та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивачка доводить про незаконність постанови через невідповідність висновків суду матеріалам справи та неправильне застосування норм матеріального закону.
Матеріали справи свідчать про те, що працівниками управління праці та соціального захисту населення була допущена тяганина в призначенні та виплаті їй допомоги як одинокій матері, проявлено упереджене ставлення до неї, проте суд дійшов необгрунтованого висновку про законність дій відповідача.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення її вимог.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду,якою виправлено помилки та описки в постанові, вказує, що виправлення дати ухвалення постанови порушує її права щодо строків оскарження.
Окрім того, в ухвалі не вказано, що підлягає виправленню також і дата призначення допомоги.
Просить ухвалу змінити та постановити нову, в якій дату народження дитини вважати 2 листопада 1994 року, а дату призначення допомоги - 1 липня 2003 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга на постанову підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу-відхиленню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, та як це встановлено судом першої інстанції, позивачка є одинокою матір"ю і в силу ст. 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" має право на отримання допомоги.
Таку допомогу вона отримувала з 1994 року, але в 2002 році ця допомога була припинена, оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім"м з дітьми, затвердженим постановою КМ України №1751 від 27 грудня 2001 року вона не була передбачена.
18 липня 2003 року вона звернулась у Здолбунівське управління праці та соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги і така допомога їй була призначена з 1 липня 2003 року, про що повідомлено позивачку 29 жовтня 2003 року (а.с- 12,17,25). Це пов"язано з тим,що позивачка заяву подала не особисто, а поштовим відправленням без прикладення всіх необхідних документів.
В січні 2004 року належні позивачці кошти за липень - грудень 2003 року в сумі 271 грн. 74 коп. були перераховані і вона їх отримала (а.с- 23).
Але відповідно до п.36,п.52 вищезазначеного Порядку виплата допомоги сім"ям з дітьми повинна проводитись щомісяця. Після прийняття у жовтні 2003 року рішення про призначення позивачці допомоги вона їй в наступні місяці цього ж року не виплачувалась і про причини невиплати позивачка не повідомлялась.
Враховуючи наведене, та знаходження у відповідача особової справи позивачки на виплату допомоги колегія суддів вважає, що мало місце порушення прав позивачки на щомісячне отримання допомоги в листопаді-грудні 2003 року, що призвело до моральних страждань, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Визначаючи розмір морального відшкодування, колегія суддів виходить із засад розумності, виваженості, справедливості та розяснення, що міститься в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" і вважає, що підлягає відшкодуванню 80 грн.
Доводи представника відповідача про затримку виплати позивачці допомоги у зв"язку з необхідністю направлення до іншого органу особової справи позивачки на предмет перевірки правильності нарахування допомоги іншим органом колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цього Порядком призначення і виплати державної допомоги сім"ям з дітьми не передбачено.
Відсутність коштів на виплату допомоги в листопаді- грудні 2003 року відповідач теж не довів.
Доводи апеляційної скарги про неправильність ухвали суду від 26 травня 2006 року є безпідставними.
З протоколу судового засідання видно, що завершення розгляду справи відбулось 10 травня 2006 року. Проте постанова помилково датована 5 травня 2006 року. Допущена також і помилка в описовій частині постанови щодо року народження дочки позивачки.
Тому на підставі ст. 169 КАС України суд обгрунтовано з власної ініціативи виправив допущені в постанові описки.
Керуючись ст.ст. 198, 200,205-206 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Здолбунівського районного суду від 10 травня 2006 року в частині відмови в задоволенні морального відшкодування скасувати.
Позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з управління правці та соціального захисту населення Здолбунівської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 80 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею чинності.