АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6751/12 Справа № 0430/1358/12 Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С.А. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Варенко О.П., Макарова М.О.,

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 25000 грн.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6500 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємствами, правонаступником яких є відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»і під час виконання своїх трудових обов'язків захворів на професійні захворювання через незабезпечення відповідачем безпечних умов праці.

За висновком МСЕК від 05 березня 2012 року позивачеві було встановлено первинно сукупно втрату професійної працездатності у розмірі 65 % та визнано інвалідом третьої групи з 14 лютого 2012 року внаслідок професійного захворювання безстроково, що підтверджується копіями довідок МСЕК (а.с. 7).

Суд першої інстанції правильно встановив вищезазначені обставини справи та керуючись ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода і вона повинна бути відшкодована відповідачем.

Визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував розмір проценту втрати позивачем професійної працездатності, ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також виходив із засад розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони суперечать положенням п.3 ст.268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, так як ним не було надано відповідного висновку МСЕК про наявність такої шкоди, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вказана експертиза могла мати місце, якщо б позивач звернувся б до відповідача у позасудовому порядку.

У разі звернення позивача до суду за вирішенням спору, суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому. Сам факт професійного захворювання і стійкої втрати при цьому працездатності свідчать про наявність моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Втрата позивачем 65 % професійної працездатності та отримання третьої групи інвалідності внаслідок виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, підтверджується матеріалами справи, зокрема, висновком МСЕК від 05 березня 2012 року.

Тому встановлення факту спричинення моральної шкоди окремого медичного висновку не потребує.

Посилання апелянта на свідомий вибір позивачем роботи з небезпечними та шкідливими умовами праці не можуть бути прийняті до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі і з її шкідливими факторами, не позбавляє підприємство від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Доводи апеляційної скарги, що на даний час не існує законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому працівнику моральну шкоду, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівнику покладається на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді