ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2012 р. справа № 5006/6/16/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддівПопікової О.В., Саранюка В.І.,
за участю представників:
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача:ОСОБА_1 -за дов. від 11.05.2011р. № 1035
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс" Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод"
на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2012р.
та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012р.
у справі№ 5006/6/16/2012 господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гармонія"
доПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс" Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод"
простягнення 402 840,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гармонія" (далі -позивач, ТОВ "ВКФ "Гармонія") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс" Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" (далі -відповідач, ПрАТ "ДМЗ") про стягнення заборгованості в розмірі 402 840,00 грн., з яких: 360 000,00 грн. основної заборгованості, 1 080,00 грн. інфляційних втрат, 41 760,00 грн. процентів річних.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2012р. (суддя Подколзіна Л.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. (головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Принцевська Н.М., Скакун О.А.), позов задоволено повністю.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статті 265 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язань за договором від 27.04.2011р. № 3300003695 стосовно повної та своєчасної оплати вартості отриманого від позивача товару.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 41 760,00 грн. процентів річних.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій помилково визнали обґрунтованим розрахунок процентів річних, який позивачем було проведено з порушенням статті 625 Цивільного кодексу України.
Від ТОВ "ВКФ "Гармонія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.04.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 3300003695 (далі -договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення.
Згідно пункту 1.1. договору номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару визначаються сторонами в додатках та/або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.
20.05.2011р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки від 27.04.2011р. № 3300003695 (далі -додаткова угода), в якій визначено номенклатуру, кількість, ціну, строк, умови поставки та оплати товару.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунка в наступному порядку: 10 % від вартості партії товару перераховуються у формі передоплати; 90 % від вартості партії товару перераховуються на протязі 10 днів з дати поставки товару та отримання покупцем рахунка. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Згідно пункту 3 додаткової угоди поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця (Інкотермс 2000) на протязі 45 днів з дати авансового платежу. Датою поставки вважається дата відмітки про отримання, яка вказана у товарно-транспортній накладній.
21.06.2011р. відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку -фактури від 17.06.2011р. № 157 було здійснено передоплату 10 % вартості товару в сумі 40 000,00 грн.
Згідно видаткової накладної від 26.09.2011р. № РН-000168 позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 400 000,00 грн.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем в порушення умов договору поставки від 27.04.2011р. № 3300003695 (з урахуванням додаткової угоди від 20.05.2011р. № 1 до нього) не було належним чином виконано зобов'язання щодо сплати повної вартості товару, внаслідок чого виник борг в розмірі 360 000,00 грн.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 7.2. договору поставки сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати фактично поставленого товару покупець зобов'язується погасити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 0,1 процента річних за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає правомірними висновки місцевого та апеляційного судів стосовно наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних, розмір яких встановлений в договорі поставки від 27.04.2011р. № 3300003695.
Однак, судова колегія не погоджується з розміром присудженої до стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів річних, на помилковість розрахунку якої неодноразово звертав увагу відповідач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
За загальними правилами, розрахунок процентів річних у даній справі з урахуванням положень пункту 7.2. договору поставки повинен проводитись за наступною формулою: сума боргу х кількість прострочених днів х 0,1 (процент річних, встановлений в договорі) : 365 днів (366 -якщо період припадає на високосний рік) : 100 = проценти річних від простроченої суми, які підлягають стягненню.
Згідно наведеного розрахунку розмір процентів річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 115,40 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визнали обґрунтованим та арифметично вірним проведений позивачем розрахунок процентів річних, у зв'язку з чим безпідставно присудили до стягнення суму процентів річних в більшому розмірі ніж передбачено умовами договору поставки від 27.04.2011р. № 3300003695.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 41 644,60 грн. процентів річних з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові.
В частині стягнення 360 000,00 грн. основного боргу, 1 080,00 грн. інфляційних втрат та 115,40 грн. процентів річних рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, оскільки прийняті з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, в частині стягнення суми основного боргу та інфляційних втрат рішення та постанова не оскаржуються.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс" Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. у справі № 5006/6/16/2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 41 644,60 грн. процентів річних. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.
В частині задоволення позовних вимог про стягнення 360 000,00 грн. основного боргу, 1 080,00 грн. інфляційних втрат, 115,40 грн. процентів річних рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. у справі № 5006/6/16/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.В. Попікова
В.І. Саранюк