ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323
РІШЕННЯ
Іменем України
19.06.2008 | Справа №2-21/1661.1-2007 |
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Канон», м. Сімферополь
до відповідача Дитячого спеціалізованого санаторію «Іскра» Міністерства охорони здоров’я України, м. Євпаторія
треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхолдінг», м. Сімферополь
Міністерство охорони здоров’я України, м. Київ
за участю прокуратури АР Крим, м. Сімферополь
про стягнення 752 443,43 грн.
Суддя Господарського Суду
Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивач не з’явився.
Відповідач Слюсаренко А.В., головний лікар, посвідчення № 7906, Тимошенко Л.О., представник, д/п у матеріалах справи.
Треті особи не з’явилися;
Прокурор Куінджи М.О., посвідчення № 05380
Сутність спору: АТЗТ «Канон», м. Сімферополь, звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Дитячого спеціалізованого санаторію «Іскра» МОЗ України, м. Євпаторія, у якому просить стягнути суму збитків у розмірі 752 443,43 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги щодо стягнення збитків обґрунтовані тим, що АТЗТ «Канон» набув право володіння будівлі котельні та пральні по вул. Кірова, 91, у м. Євпаторія, на підставі агентського договору від 03.01.2003 р. Вказаний договір був укладений між ТОВ «Промхолдінг» та АТЗТ «Канон». У свою чергу, ТОВ «Промхолдінг» набув право власності на вказані будівлі за договором купівлі-продажу № 049-03 від 10.10.2003 р., укладеного між АТЗТ «Аспект» (засновник ТОВ «Промхолдінг») та дитячим спеціалізованим санаторієм «Іскра» МОЗ України. Проте, відповідач створював перешкоди у користуванні АТЗТ «Канон» майном, яке належить йому за агентським договором від 03.01.2003 р., у зв’язку з чим позивач з дійсного спору зазнав збитків через використання Дитячим спеціалізованим санаторієм «Іскра» (надалі Санаторій) у розмірі, розрахованого за вимогами ст. 225 ГК України від 2003 р.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 20.06.2006 р. було задоволено позовні вимоги повністю.
Постановою Вищого господарського суду від 15.11.2006 р. рішення Господарського суду АР Крим від 20.06.2006 р. було скасовано. Справу № 2-26/182-2006 передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.01.2007 р. справу № 2-21/1661.1-2007 було прийнято до провадження суддею Господарського суду АР Крим Чонговою С.І.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.05.2007 р. провадження по справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим та вступу у законну силу рішення по справі № 2-22/5012.1-2006.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.05.2008 р. провадження по справі було поновлено.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у засідання суду з’явився, позовні вимоги не визнає.
Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про день розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2003 р. позивач – АТЗТ «Канон» уклав агентський договір з ТОВ «Промхолдінг», відповідно до якого ТОВ «Промхолдінг» за накладною № 458 від 17.11.2003 р. передало АТЗТ «Канон» будівлю котельні, пральні з приміщеннями площею 616,7 кв. м. та підвалом площею 57,5 кв. м. (фундамент – бетон, бут, стіни – ракушка, покрівля – метал, шифер), літери Ч, Ч1, Ч2, Ч3, Ч4, Ч5, Ч6.
ТОВ «Промхолдінг» набуло право власності на вказані будівлі передачею від АТЗТ «Аспект» (засновник ТОВ «Промхолдінг»).
10.10.2003 р. між Санаторієм та АТЗТ «Аспект» був укладений договір купівлі-продажу № 049-03. За вказаним договором були відчужені, зокрема, будівлі котельні та пральні з приміщеннями площею 616,7 кв. м.
У подальшому Санаторій звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до АТЗТ «Аспект» із позовом про визнання такого договору недійсним.
Рішенням господарського суду АР Крим від 21.03.2005 р. по справі № 2-8/2372-2005 договір купівлі-продажу № 049-03 від 10.10.2003 р., укладений між Санаторієм та АТЗТ «Аспект» був визнаний недійсним. Крім того, суд зобов’язав АТЗТ «Аспект» повернути Санаторію будівлі котельні та пральні.
Постановою Верховного суду України від 28.03.2006 р. рішення господарського суду АР Крим від 21.03.2005 р. по справі № 2-8/2372-2005 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2003 р. № 049-03 та зобов’язання АТЗТ «Аспект» повернути Санаторію «Іскра» МОУ України будівлю котельні, пральні із приміщеннями площею 616,7 кв. м. та підвалом площею 57.5 кв. м. було залишено без змін.
Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 21.03.2005 р. по справі № 2-8/2372-2005 встановлено приналежність спірного майна до загальнодержавної власності, що належить до сфери Управління МОЗ України.
Отже, використання позивачем спірного майна з урахуванням визнаного недійсним правочину не може вважатися правомірним.
Таким чином, у разі використання майна будь-якою особою з порушенням прав відповідача (Дитячого спеціалізованого санаторію «Іскра» Міністерства охорони здоров’я України, м. Євпаторія), він має право витребувати майно з володіння особи, яка таким майном володіє. Таку ж позицію висловлює Верховний суд України у постанові судової палати у господарських справах ВСУ від 30.01.2007 р.
Стаття 390 частина 3 Цивільного кодексу України передбачає, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Оскільки позивач у даній справі зазначає, що у його користуванні у спірній період вказане спірне майно не знаходилось, він не має збитків щодо утримання та збереження цього майна.
Крім того, суд зауважує, що на день складання та підписання агентської угоди (03.01.2003 р.) діяв Цивільний кодекс УРСР, який не регулював такого правочину як агентська угода, хоча відповідно статті 4 не забороняв укладення угод, що не суперечать закону.
Розділом 1 вказаної агентської угоди встановлено, що Принципал (ТОВ «Промхолдінг») заказує, а Агент (АТЗТ «Канон») виконує агентську роботу відносно майна, яке належить Принципалу.
Строк дії договору встановлено 5 років.
Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначає, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Стаття 295 Господарського кодексу України встановлює, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України (стаття 297 Господарського кодексу України).
Оскільки судом встановлено приналежність спірного майна відповідачу, агентські послуги не можуть виконуватися щодо цього майна, як до такого, що належить Принципалу (ТОВ «Промхолдінг»).
Стаття 303 Господарського кодексу України визначає, що комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.
Позивач не надав доказів відшкодування шкоди Принципалом за спірним агентським договором (ТОВ «Промхолдінг») у зв’язку з невиконанням такого договору з вини відповідача, не надав доказів наявності шкоди, завданої Принципалу відповідачем.
Сума боргу за надання послуг позивачем відповідачу за договором між позивачем і відповідачем від 01.10.2003 р. № 026-Е на постачання теплової енергії на опалення, гаряче водопостачання, вентиляцію та технологічні служби, який припинено з 06.08.2004 р., стягнута з відповідача на користь позивача відповідно рішенню Господарського суду АР Крим від 11.01.2008 р. по справі № 2-22/5012.1-2006.
Правові підстави подальшого користування позивачем майном відповідача з метою надання будь-яких послуг позивачем не доведені.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 27 червня 2008 р.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 295, 297, 303 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.