ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 червня 2008 р.

№ 16/53

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючої  (доповідач),

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Альтернатива-ВС" на рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. в справі № 16/53 господарського суду Луганської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії до державного підприємства "Альтернатива-ВС" про стягнення 34522, 08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Вороніна О.А.,

від відповідача: не з’явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії в лютому 2007 року звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до державного підприємства „Альтернатива-ВС” про стягнення 34522, 08 грн.

Заявами від 23.03.2007 р. № 277 та від 25.06.2007 р. № 749 позивач  просив стягнути 26142, 13 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 376, 08 грн. пені за період з 09.02.2006 р. по 20.10.2006 р.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007 р., (судді: Шеліхіна Р.М. - головуюча, Зюбанова Н.М., Яресько Б.В.), дата підписання рішення 02.07.2007 р., позов задоволено частково: стягнуто з державного підприємства "Альтернатива-ВС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Серговської філії 26142, 13 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергією, 782, 22 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії; стягнуто з державного підприємства "Альтернатива-ВС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Серговської філії 376, 08 грн. пені,  932, 36 грн. витрат з врахуванням індексу інфляції, 364, 86 грн. три проценти річних, 286 грн. витрат по оплаті державного мита,  98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.   

           Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. (судді: Єжова С.С. –головуюча, Парамонова Т.Ф., Семендяєва І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 р. залишено без змін.

 Судові акти мотивовані тим, що за порушення відповідачем пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475), якою затверджено Порядок постачання електроенергії, на підставі статті 26 Закону України „Про електроенергетику” позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроспоживання у квітні 2004 року в сумі 782, 22 грн.

 Витрати з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми та пені у сумі 376, 08 грн. за період з 09.02.2006 р. по 20.10.2006 р.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач - державне підприємство "Альтернатива-ВС" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та відмовити у задоволенні позовних вимог у сумі 26142, 13 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при винесенні вказаних судових актів порушені  судами обох інстанцій норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

            Відповідно до частини 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

           Судами обох інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання в особі Серговської філії (позивачем) та державним підприємством „Альтернатива–ВС” (відповідачем)  01.04.2002 р.  укладено договір № А 5092.

 За умовами договору, позивач прийняв на себе зобов'язання постачати електроенергію, а відповідач - проводити остаточний розрахунок у п'ятиденний строк з дня отримання рахунків від енергопостачальника.

 Пунктом 2.1.1 договору встановлено обсяги електроенергії, що відпускається  в мережах 160 кВт приєднаної потужності.

 Пунктом 2.2.2 договору передбачено обов'язок споживача знімати показання розрахункових приладів та направляти їх позивачу для визначення розміру оплати використаної електроенергії в платіжних вимогах-дорученнях; порядок нарахування позивачем оплати за використану відповідачем електроенергію у разі ненадання відповідачем показань розрахункових приладів.

 До    виконання    господарських          договорів застосовуються    відповідні положення  Цивільного кодексу України з врахуванням   особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

  Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України,  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

 Згідно части 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 Статтею   629    Цивільного    кодексу   України   встановлено,   що   договір  є обов'язковим для виконання сторонами.

 Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом.

 Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання   має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та   вимог   цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

  Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

  Судами обох інстанцій встановлено, що в період з 01.11.2005 р. по 30.11.2006 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі  30436, 19 грн., що підтверджується звітами про спожиту електроенергію за відповідні періоди та актами контрольного заміру показань  електролічильників.

   Відповідачем не надано доказів виконання пункту 2.2.2 договору в останні три місяці вказаного періоду, внаслідок чого у позивачу виникло право нараховувати оплату за використану відповідачем електроенергію, відповідно до умов частини 2 і частини 3 пункту договору.

  За порушення відповідачем пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475), якою затверджено Порядок постачання електроенергії, на підставі статті 26 Закону України „Про електроенергетику” позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроспоживання у квітні 2004 року в сумі 782, 22 грн.

  У встановленому умовами договору порядку розрахунків, відповідач зобов’язаний оплатити вартість спожитої електроенергії в строк п'яти днів з дня отримання відповідних рахунків від позивача на оплату спірних сум.           

Зобов’язання відповідачем по оплаті боргу за активну електроенергію виконано частково.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору по оплаті активної електроенергії на суму 26142, 13 грн. та боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 782, 22 грн.

Суди обох інстанцій також дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення витрат з врахуванням індексу інфляції у сумі  932, 36 грн. та трьох  процентів  річних у сумі 364, 86 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми;

 стягнення пені у сумі 376, 08 грн. за період з 09.02.2006 р. по 20.10.2006 р., враховуючи статтю 232 Господарського кодексу України, оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті вартості спожитої електроенергії і законом встановлено право позивача на стягнення неустойки.

 Крім того, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові про стягнення заборгованості за недораховану електричну енергію в сумі 600 грн. у зв’язку з помилковим розрахунком  наданим позивачем.

Інші доводи касаційної скарги про порушення при прийнятті оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 р. та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. прийняті з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, і підстав для їх скасування суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Альтернатива-ВС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. в справі № 16/53 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:

Ж. Бернацька

Судді:

І. Вовк

П. Гончарук