Справа № 1-1186/2011 Провадження №11/0390/444/2012 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А.Є.

Категорія: ст.15 ч.3, ст.289 ч.1 КК України Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Опейди В. О.,

суддів - Філюка П.Т., Пазюка О.С.,

за участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2012 року , яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, без визначеного місця проживання, раніше судимий 25.06.2010 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 122 ч.1, 296 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 10.10.2011 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, засуджений за ст. 15 ч.3, ст. 289 ч.1 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 вирішено рахувати з моменту прибуття до місць обмеження волі.

Зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання, термін перебування під вартою з 11.10.2011 року до дня прибуття до місць обмеження волі, з розрахунку, згідно ст. 72 КК України, 1 день позбавлення волі відповідають двом дням обмеження волі.

У справі вирішено питання щодо речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 11 жовтня 2011 року, близько 01 год. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_1, умисно переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом розбиття скла, лівих передніх дверцят автомобіля марки «ГАЗ-24», д.н.з. НОМЕР_2, білого кольору, проник в вищевказаний автомобіль, який був припаркований в даному дворі, вирвавши провода контактів центрального замка запалювання і намагався незаконно заволодіти вищевказаним автомобілем, проте, не завівши двигун, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий працівниками міліції, чим намагався спричинити матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 16 000 грн.

Засуджений ОСОБА_2 у поданій ним апеляційній скарзі вважає вирок суду необґрунтованим та суворим. Вважає, що докази здобуті незаконним шляхом, а в автомобілі опинився, так як не було де переночувати. Оскільки у скоєному він щиро розкаявся, то просив зменшити строк покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, захисника, який підтримав подану апеляцію, прокурора, який її заперечив і просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину доводиться сукупністю зібраних органами досудового слідства і досліджених та перевірених судом під час розгляду кримінальної справи доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що він у зазначений час дійсно відпочивав, однак почувши шум вийшов на вулицю. Там побачив, що працівники міліції з його автомобіля витягали чоловіка, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. В автомобілі було розбите скло лівих бокових дверей і вирвані дроти центрального замка запалювання автомобіля.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що в зазначений час чергували на маршруті, коли отримали повідомлення, що невідомий чоловік розбив вікно в автомобілі і знаходиться в салоні автомобіля. На місці вони виявили в автомобілі на сидінні автомобіля ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, який поводив себе агресивно. В автомобілі було розбите бокове скло та вирвані дроти центрального замка запалювання. Зазначені обставини події стверджуються і показаннями оголошеними в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Обставини вчинення вказаного злочину стверджуються також протоколом огляду місця події і фототаблицями до нього (а.с.6-8) від 11.10.2011 року, у відповідності до якого вбачається, що був пошкоджений автомобіль «ГАЗ-24 Волга» д.н.з.НОМЕР_2 з вибитим склом і обірваними дротами.

Зазначені обставини стверджені при проведенні очних ставок потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_4 з ОСОБА_2

Крім цього, сам ОСОБА_2 при проведенні відтворення обстановки і обставин події з його участю (а.с.32-35) підтвердив факт проникнення в автомобіль.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально - процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Зважаючи на викладене, посилання засудженого на отримання доказів незаконним шляхом, тиску на нього працівників міліції не відповідає дослідженим у справі доказам, а отже твердження про необґрунтованість вироку не заслуговує на увагу.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.3, ст. 289 ч.1 КК України, а саме замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, проте з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які були необхідними для доведення злочину до кінця, підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Так, у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу судам необхідно призначати передбачене законом більш суворе покарання тим особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті.

Обставиною, що пом'якшують покарання засудженого, суд визнав добровільне відшкодування завданих збитків, а обтяжуючою, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, судом враховано всю сукупність обставин щодо скоєного злочину та особи винного. Зокрема, взято до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, те, що він немає постійного місця проживання на території України, не займається суспільно-корисною працею, його матеріальний та сімейний стан, задовільну характеристику. Взято до уваги і думку потерпілого, який просив його суворо не карати.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і має непогашену судимість, злочин вчинив відразу після звільнення з місць позбавлення волі, вину у скоєному визнав частково, що свідчить про те, що належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нового злочину.

Підстав для скасування вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляції, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді