Справа № Провадження №22-ц-3736/12 22-ц/1090/4764/12 Головуючий у І інстанціїРадзівіл А.Г.

Категорія46Доповідач у 2 інстанції Мельник

20.07.2012

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 році ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2012 року позов задоволено у повному обсязі. Шлюб зареєстрований 21 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, про що свідчить актовий запис №472 -розірвано. Прізвище позивача після розірвання шлюбу змінено з «ОСОБА_3»на «ОСОБА_3».

Не погоджуючись з цим рішенням, 29 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст.213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 21 травня 2011 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, про що свідчить актовий запис №472 (а.с. 4).

18 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 В обгрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, між ними часто виникали сварки та непорозуміння. Сторони не проживають разом з вересня 2011 року, не ведуть спільного господарства. Шлюб існує формально, майнового спору немає.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав і просив його задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 позов визнав у повному обсязі, не заперечував проти його задоволення, клопотання про надання строку для примирення не заявляв. Суду підтвердив, що вони дійсно із позивачем не проживають разом понад шість місяців, проживають за різними адресами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя подружжя суперечить їх інтересам.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч.1ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Згідно ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від, 21.12.2007, N 11 передбачено, що охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

За змістом і направленістю ст. 111 СК та ч.5 ст. 191 ЦПК України суд наділений правом, а не обов'язком, у справі про розірвання шлюбу щодо зупинення розгляду справи і призначення подружжю строку для примирення з урахуванням конкретних встановлених обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, продовжувати подальше спільне життя ОСОБА_3 із ОСОБА_2 не бажають, від застосування заходів примирення відмовляються, тому збереження шлюбу суперчить їх інтересам. Від спільного шлюбу сторони дітей не мають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: