Судове рішення #23966645

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/4070/2012Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.


РІШЕННЯ


"18" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого суддіДралла І.Г.,

СуддівПономаренко А.В., Павловської І.Г.,

При секретаріГаліч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_10, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житла, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 квітня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :


ОСОБА_6 та ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8., ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_10, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 в рівних частках належить позивачам та відповідачу ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 36 від 8 липня 1998 року. Позивачі зареєстровані у вказаній квартирі та постійно в ній проживають, також в квартирі зареєстрований їх син ОСОБА_9, який у вересні 2011 року вселився в квартиру разом з дружиною ОСОБА_8 та їх двома малолітніми дітьми, незважаючи на те, що позивачі не давали згоди на їх вселення та заперечували проти цього. Позивачі вказують, що їх син ОСОБА_9 разом з дружиною ОСОБА_8 порушують правила співжиття, внаслідок чого позивачі неодноразово звертались до правоохоронних органів, у зв'язку з чим до відповідачів неодноразово застосовувались адміністративні попередження, проте відповідачі продовжують порушувати правила співжиття, що унеможливлює подальше спільне проживання. Просять усунути перешкоди у користуванні вищевказаної квартирою шляхом виселення відповідачів з вищевказаної квартири без надання іншого жилого приміщення з підстав статей 391 ЦК України, 57, 116, 157 ЖК України.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам, є необґрунтованим та незаконним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачами вимоги про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення їх сина ОСОБА_9, який є співвласником даної квартири, не засновані на законі. Як вбачається з матеріалів справи позивачі просили застосувати до відповідачів положення статей 157,116 ЖК України, однак у даному випадку правила статті 116 ЖК України про виселення за неможливістю сумісного проживання не поширюються на учасників спільної власності на жилі приміщення. Також надані позивачами докази не свідчать про скоєння конфліктів та сварок з вини відповідачки ОСОБА_8, що має бути підставою для застосування положень ст. 116 ЖК України. Відмовляючи у виселенні відповідачки ОСОБА_8 в порядку правил статті 391 ЦК України суд виходив з того, що вона вселилася у квартиру правомірно, як член сім'ї власника жилого приміщення.

Проте цілком погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможна.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення ОСОБА_9 колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними та обґрунтованими.

Доводи апеляційних скарг в цієї частині не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування рішення суду і відмови у цієї частини позовних вимог.

Згідно правил статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Статті 116, 157 ЖК України регулюють правовідносини щодо виселення наймача житлового приміщення або члена сім'ї власника квартири. За цими нормами права виселення власника квартири є неможливим.

Згідно правил статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_9 є співвласником спірної квартири і що позивачами не надано доказів існування передбачених законом підстав для обмеження його у здійсненні права власності на житло шляхом виселення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у виселенні з квартири ОСОБА_9

Відповідно до положень статті 156 ч.2 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_9 є співвласником спірної квартири і правомірно в неї проживає, він поселив разом із собою двох неповнолітніх дітей у відповідності до закону, у зв'язку з чим діти проживають разом з батьком правомірно.

Разом з тим, відмовляючи у позові про виселення відповідачки ОСОБА_8 за правилами статті 391 ЦК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в тому, що правових підстав для її виселення немає.

Відповідно до правил статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Стаття 65 ЖК України надає право на вселення інших осіб у житлове приміщення тільки з письмової згоди всіх членів сім'ї.

У даному випадку судовим розглядом встановлено, що згоди на вселення в спірну квартиру відповідачки ОСОБА_8 співвласники квартири не давали і заперечують проти її проживання у квартирі. Спірна квартира не поділена між співвласниками, порядок користування нею не визначений, у зв'язку з чим вселення без згоди співвласників у квартиру ОСОБА_9, яка постійно проживає і зареєстрована в іншому житловому приміщенні, безперечно перешкоджає позивачам у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном і потребує захисту їхнього права власності на спірну квартиру за правилами статті 391 ЦК України шляхом виселення з квартири ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за правилами статті 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України в частині відмови у позові про усунення перешкод позивачам у користуванні квартирою з боку відповідачки ОСОБА_8 та її виселення з ухваленням в цієї частині нового рішення про виселення ОСОБА_8 в порядку усунення співвласникам квартири перешкод у здійсненні права власності на спірну квартиру.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки воно є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_8 підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 половину понесених нею судових витрат в сумі 84 гривні 53 копійки згідно із квитанціями, які є в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -


в и р і ш и л а :


Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 квітня 2012 року скасувати в частині відмови у виселенні ОСОБА_8 і ухвалити в цієї частині нове рішення.

Усунути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 на відшкодування судових витрат 84 гривні 53 копійки.

В іншій частині рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.



Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація