ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 червня 2008 р.

№ 14/177

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Гончарука П.А. ( головуючого ),

Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду  від 05.12.2007 року

у справі за позовом

Дочірнього  підприємства "Фрі Флай Тернопіль"

до	Відкритого акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"

про та  зустрічним  позовом до про

стягнення заборгованості    Відкритого акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" Дочірнього підприємства "Фрі Флай Тернопіль" стягнення збитків і неустойки,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду  Рівненської області з позовною  заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 66989 грн. у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за  договором № 159/06 від 19.12.2006 року з оплати за поставлене обладнання та за роботи з його монтажу.

Позивач уточнив заявлені вимоги та  просив стягнути з відповідача  заборгованість в сумі 66989 грн., пеню за  прострочення здійснення  попередньої оплати в сумі 20904 грн. і пеню за прострочення остаточної оплати в сумі 18492 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за  первісним позовом звернувся до господарського суду  з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про стягнення неустойки в сумі 35297,20 грн., збитків у сумі 18374,76 грн. і неустойки в сумі 147072 грн. у  зв’язку з порушенням виконання зобов’язання за договором № 159/06 від 19.12.2006 року з строків поставки обладнання та  ненаданням  супровідних документів до поставленого товару і виявленням  його недоліків.

Рішенням господарського суду  Рівненської області від 02.07.2007 року в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом неустойку в сумі 35297,20 грн., а в решті зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 05.12.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та  первісний позов задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції  залишити без змін.

Відзив на  касаційну від позивача за первісним позовом до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 159/06 від 19.12.2006 року за умовами якого позивач за первісним позовом зобов’язався поставити обладнання очистки води на технічні потреби 7 м3  на  годину та обладнання на отримання  мінералізованої  води на установці ОСМОС-5 м3 на годину і  здійснити  монтаж, пусконалагоджувальні роботи та здати кінцевий результат в експлуатацію, а відповідач за первісним позовом зобов’язався прийняти та оплатити  це обладнання і виконані роботи.

За п. 5.6 зазначеного договору покупець оплачує вартість обладнання і робіт 80% загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору та виставлення постачальником рахунку до сплати; 20%  загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів з моменту здачі кінцевого результату робіт в експлуатацію, підписання сторонами акту прийняття-передачі виконаних робіт та  виставлення постачальником рахунку до оплати.

П. 3.1 договору обумовлено поставку обладнання на протязі 30 календарних днів, з дати здійснення покупцем попередньої оплати згідно п.п. 5.6.1 даного договору.

П. 6.3 договору встановлено, що постачальник зобов’язується виконати роботи за п. 1.1 договору на протязі 3-х календарних днів з моменту поставки обладнання на склад покупця.

За п. 3.4 договору постачальник зобов’язаний передати Покупцю рахунок (оригінал), сертифікат якості, сертифікат  відповідності, видаткову накладну, податкову накладну оформлені згідно вимог чинного законодавства України,  одночасно з передачею обладнання згідно умов даного договору. Підписання сторонами видаткової та податкової накладних на обладнання  підтверджує належне виконання постачальником його зобов’язань згідно даного  пункту.

Згідно п.6.2 договору у випадку, якщо при прийманні обладнання, виявлено його невідповідність вимогам договору або його  поставлено без визначених договором супровідних документів, постачальник за свій рахунок повинен усунути недоліки виявлені покупцем або супровідних документів на протязі 10 календарних днів з моменту отримання  мотивованої вимоги.

За п.9.6 договору у випадку порушення  постачальником зобов’язання згідно п.п. 6.2 та 7.5 цього договору постачальник зобов’язаний сплатити  покупцю  неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1% від вартості поставленого обладнання, що не відповідає умовам договору, за кожен день  прострочення.

З витягу поточного рахунку позивача за первісним позовом видно, що відповідачем за первісним позовом було  здійснено попередню  оплату за  договором 16.01.2007 року в сумі 267956 грн.

За актом від 27.03.2007 року виконавець передав, а замовник прийняв обладнання у відповідності з договором, а за актом від  28.03.2007 року виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи за спірним договором.

Предметом даного судового розгляду є вимоги  за первісним позовом про стягнення заборгованості та  пені з відповідача у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором з оплати за поставлене обладнання і виконані роботи, та зустрічні вимоги про стягнення  збитків і неустойки у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання  постачальником за договором  з строків поставки, та не наданням супровідних документів і виявленням  недоліків поставленого обладнання.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню   до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунку, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, судами попередніх інстанцій не було з’ясовано правову природу  укладеного між сторонами договору, та не наведено норм матеріального права, які  підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і як наслідок не встановлено  дійсних прав та обов’язків сторін щодо  предмету спору.

Разом з цим, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  суди обох інстанцій не з’ясували умов договору,  яким обґрунтовуються  заявлені вимоги, щодо встановлення строків виконання зобов’язання з поставки товару та виконання робіт, і строків з оплати за товар та виконані роботи.

До того ж, висновки судів, як за первісними так і зустрічними вимогами, зроблено  без  встановлення обставин щодо періоду часу протягом якого мало місце прострочення  виконання зобов’язання продавцем і  покупцем.

Водночас, висновки судів, як про задоволення, так і про відмову в  заявлених вимогах  не є вичерпними, та не обґрунтовані повно встановленими обставинами спору і не підтверджені  достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У той же час,  мотивувальні частини судових рішень не містять  встановлених обставин, що мають значення для вирішення даного спору, їх юридичної оцінки, та оцінки всіх доказів, і  розрахунків, з яких виходили суди при задоволенні грошових  вимог, та обґрунтувань визнання і відхилення доказів та доводів сторін.

За таких обставин прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи  на  новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду викладеного та  керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                     ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 05.12.2007 року та рішення господарського суду  Рівненської області від 02.07.2007 року скасувати, і справу № 14/177 передати на новий розгляд до суду першої інстанції  в іншому складі.

Головуючий  суддя                                                              П. Гончарук                                                                                                                  

Судді                                                                                                  І.Вовк

                                                                                                  Л. Стратієнко

ев