Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-627/11

П О С Т А Н О В А

12 липня 2012 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кірєєва Р.В.

при секретарі Шалапуда В.П.,

за участі прокурора Янішевської О.В.,

захисника ОСОБА_13.

потерпілих ОСОБА_2 -ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України клопотання захисника про повернення справи на додаткове розслідування та зміну запобіжного заходу,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні 12 липня 2012року захисник - адвокат ОСОБА_13. звернувся до суду з вказаним клопотанням та просить суд кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 190 ч. 4 КК України, повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування та змінити ОСОБА_6 міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд для термінового медичного обстеження.

В обґрунтування заявленого клопотання в частині повернення справи прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування захисник вказує, що кримінальна справа розслідувалась вибірково, непослідовно та упереджено, а права ОСОБА_6 були порушені працівниками прокуратури та слідчими, які проводили досудове слідство.

При цьому захисник посилається на обставини щодо винесення постанов про порушення кримінальної справи та провадження досудового слідства.

Зокрема, захисник посилається на численні порушення при провадженні досудового слідства, зокрема щодо проведення допиту ОСОБА_6 після проведення операції останньому без захисника, порушення при складанні протоколів слідчих дій, тощо.

Захисник зазначає, що справа має бути повернена для проведення додаткового розслідування у зв'язку з тим, що 25 листопада 2010 року слідчий СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Литвин С.М. виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, порушивши вимоги ст. 98-2 КПК України, не ознайомивши та не вручивши останньому вказану постанову відповідно до вимог чинного КПК України, чим порушив права ОСОБА_6 на захист, позбавивши останнього можливості оскаржити вказану постанову про порушення кримінальної справи до суду; 25 січня 2011 року слідчий СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Ступак С. В., виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, порушивши вимоги ст. 98-2 КПК України, не ознайомивши та не вручивши останньому вказану постанову відповідно до вимог чинного КПК України, чим порушив права ОСОБА_6 на захист, позбавивши останнього оскаржити вказану постанову про порушення кримінальної справи до суду; в ході досудового слідства адвокатом, з метою захисту інтересів підзахисного ОСОБА_6, слідчому Ступак С.В. було подано ряд клопотань, а саме: 07.02.2011 року клопотання про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд; 15.02.2011року клопотання про проведення очної ставки з потерпілою ОСОБА_9; 15.02.2011 року клопотання про проведення медичного обстеження підзахисного ОСОБА_6; 21.03.2011 року клопотання про зміну запобіжного заходу. На вказані клопотання до закінчення досудового слідства слідчий не надав жодної відповіді; 31.03.2011 року слідчий надав обвинуваченому на підпис протокол про пред'явлення для ознайомлення матеріалів справи, в якому також було заявлено клопотання, але відповіді не надано. Тільки 25 травня 2011 року слідчий Ступак С.В. поштою надіслав відповіді на чотири клопотання, які зареєстровані одною датою. Вказані дії, на думку захисника, вказують на порушення прав ОСОБА_6 на захист та упереджене ставлення до розслідування самої справи.

Окрім того, захисник стверджує, що згідно виписки із історії хвороби № 01513/11 від 29.03.2011 року Київської міської клінічної лікарні «Київський міський центр серця», ОСОБА_6 було проведено ряд операцій, а саме: 14.03.2011 року хворого прооперовано, виконано стентування, 16.03.2011 року зроблена пластика грудини. 24.03.2011 року, після вказаних операцій, одразу після переведення хворого з реанімації до палати, слідчий Ступак С.В. пред'явив обвинувачення ОСОБА_6, який не міг адекватно сприймати ситуацію, знаходячись під впливом лікарських засобів. Вказана обставина підтверджена протоколом про пред'явлення обвинувачення та вручення копії постанови про притягнення як обвинуваченого, та протоколом додаткового допиту в якості обвинуваченого від 29.03.2011 року. Вказана обставина, на думку захисника, є найгрубішим порушенням права обвинуваченого на захист та кримінально-процесуального закону України.

Також захисник зазначає, що покази потерпілих мають протиріччя з показами, які вони давали в різні часи.

На думку захисника, досудовим слідством не розкриті мотиви скоєння злочину; досудовим слідством не встановлено походження грошей в сумі 1 300 000 грн., які ОСОБА_5, начебто передавав ОСОБА_6; грубо порушуючи право ОСОБА_6 на захист, слідчий склав протокол про відмову ОСОБА_6 від захисника, вказав власноруч, що ОСОБА_6. відмовляється від захисника та від підпису; в ході досудового слідства не встановлено, хто підписав фінансові угоди, які підписані начебто ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_6, тобто не проведена почеркознавча експертиза з метою встановлення факту підписання вказаних угод, а самі фінансові угоди, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи є копіями тому відповідно до закону не можуть являтися доказами, це саме стосується і розписки ОСОБА_6 про отримання 4500 доларів США від ОСОБА_11, яка теж є копією. Під час дачі пояснень у суді ОСОБА_6 показав, що фінансові угоди, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, він не підписував, а підпис який, знаходиться на копіях фінансових угод, напроти його прізвища, виконано не ОСОБА_6

Прокурор та потерпілі проти задоволення клопотання захисника заперечили повністю.

Підсудний клопотання захисника підтримав повністю, посилаючись при цьому на тривалий час перебування під вартою та відсутність, на його думку, доказів його вини.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінальної справи, приходить до наступних висновків.

Згідно вимог статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

При цьому слід зазначити, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства, при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень, були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

В межах розгляду даної справи постановою Печерського районного суду м. Києва доручено Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві встановити місцезнаходження оригіналів фінансової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 від 25 січня 2006року, вилученої згідно протоколу виїмки від 19 лютого 2008року та оригіналу фінансової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 від 01 лютого 2006року, вилученої протоколом виїмки від 19 лютого 2008року, які відсутні в матеріалах кримінальної справи.

За таких обставин, враховуючи, що у справі надане судове доручення та направлені запити для встановлення фактичних обставин справи, які мають безпосереднє значення для повного та всебічного розгляду справи та на які посилається захисник в обґрунтування прохання повернути справу для проведення додаткового розслідування, судом не вичерпані процесуальні можливості для розгляду даної справи, клопотання захисника та доводи підсудного в судовому засіданні містять посилання на обставини справи та докази, зокрема показання потерпілих, оцінку яким суд може дати виключно при постановленні судового рішення, яким закінчується розгляд справи, а тому суд приходить до висновку про передчасність заявленого клопотання.

В частині клопотання захисника щодо зміни підсудному запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд слід зазначити, що згідно вимог статті 274 КПК України під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Згідно вимог статті 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2010року щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Постановами Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2011року та від 25 лютого 2011року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до трьох та чотирьох місяців відповідно.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2011року строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до п'яти місяців.

Постановою від 30 червня 2011року, за наслідками попереднього розгляду даної справи, в задоволенні клопотання про зміну підсудному запобіжного заходу було відмовлено.

Постановою від 9 серпня 2011року судом відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну підсудному запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, яке було обґрунтоване доводами, аналогічними тим, що наведені захисником в обґрунтування інших клопотань.

Постановою суду від 21 грудня 2011року в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13. про повернення даної справи на додаткове розслідування та про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд - відмовлено.

Постановою суду від 30 січня 2012року в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13. про повернення даної справи на додаткове розслідування та про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд - відмовлено.

Згідно даних, що містяться у відповідях Київського СІЗО на запити суду, ОСОБА_6 з 29 березня 2011року перебуває на лікуванні в терапевтичному відділенні стаціонару медичної частини установи та отримує відповідне лікування.

Згідно вимог ст. ст. 165, 274 КПК України суд може змінити запобіжний захід у випадку наявності підстав вважати, що відпала необхідність в раніше обраному запобіжному заході.

Клопотання захисника не містить та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни підсудному запобіжного заходу з взяття під варту на підписку про невиїзд.

Щодо доводів підсудного про те, що за станом здоров'я він не може утримуватись в СІЗО, слід зазначити, що судом неодноразово направлялись до Київського СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань запити для з'ясування стану здоров'я ОСОБА_6

Згідно п. 2.3. Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N239/5/104 від 10.02.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Жодних запитів щодо необхідності обстеження стану здоров'я ОСОБА_6, або необхідності його лікування поза межами СІЗО, до суду не надходило. Згідно отриманих відповідей, ОСОБА_6 знаходиться на лікуванні в терапевтичному відділенні стаціонару медичної частини установи та отримує відповідне лікування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 148, 149, 150, 155, 165, 165-1, 165-2, 273, 274, 281, 317 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13. про повернення справи за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на додаткове розслідування - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13. про заміну підсудному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Кірєєв