ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2012 р. Справа № 2a-1317/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Панікара І.В.
Суддів: Черепія П.М.,
Чуприни О.В.,
при секретарі Щербяк В.С.
за участю сторін:
позивача: не з"явився,
представників відповідачів: не з"явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів: Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, Господарського суду Івано-Франківської області, Державного казначейства України
про стягнення заробітньої плати та компенсації в сумі 292977,34 грн.,-
ВСТАНОВИЛА:
13.04.2011 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області та Господарського суду Івано-Франківської області (надалі - відповідачі) про стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01.06.2005 року по 31.01.2011 року з урахуванням компенсації, всього в сумі 292977,34 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він , як суддя Господарського суду Івано-Франківської області призначений на вказану посаду з 13 серпня 2002 року.
Згідно вимог Конституції України, держава зобов'язана забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів та їх діяльності. Відповідно ст. 14 Закону України "Про судоустрій України", однією із гарантій самостійності судів та незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення . При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних нормативних актів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
З прийняттям Постанови КМ України №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів. Посадові оклади, передбачені постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31.12.2005р. прийнято постанову №1310, якою доповнено постанову КМУ №865 від 03.09.2005р., в пункті 4-1 якої зазначено: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться".
Позивач по справі вказує, що прийняття зазначених змін є протиправним, оскільки нарахування посадового окладу і загалом заробітної плати за вказаний період, здійснювалось без врахування росту мінімальної заробітної плати, що на думку позивача є незаконним.
Одночасно позивач також посилається на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. по справі за позовом до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р., якою визнано протиправним та скасовано п.4-1 Постанови КМ України №865 від 03.09.2005р. Постановою Окружного адміністративного суму м. Києва від 21.05.2008р. визнано незаконними Постанови КМ України №1243 від 21.12.2005р. "Питання оплати вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органі державної влади і органів місцевого самоврядування та судів"в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; п.4-1 постанови КМ України №1310 від 31.12.2005р. "Про внесення змін до Постанови КМ України №865 від 03.09.2005р." та п.4-1 Постанови КМ України №865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Позивачу відомо, що Міністерство фінансів України при формуванні державного бюджету не враховує бюджетних запитів ДСА України в питанні фінансування розміру оплати праці суддів відповідно до діючого законодавства і знижує ці бюджетні запити, внаслідок чого, з врахування наведеного, просить суд винести постанову, якою стягнути з відповідачів на його користь 221425,77 грн. заробітної плати та компенсації в розмірі 71551,57 грн., а всього 292977,34 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, просив позов задовольнити та справу розглянути без його участі.
Відповідач - Міністерство фінансів України - направило до суду письмові заперечення на адміністративний позов. В запереченнях зазначає, що виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Вказані позивачем постанови Кабінету Міністрів України навпаки збільшують оклади суддям та головам судів більш як у шість разів, а також встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, визначено порядок преміювання, а тому вважає твердження позивача помилковими. Матеріальне і соціальне забезпечення суддів здійснює Державна судова адміністрація України, яка і є головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції. Зазначає, що вимоги позивача до Міністерства фінансів України не мають правових підстав. Справу просить слухати за відсутності його представника.
Відповідач - Державне казначейство України направило до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що Державне казначейство України в якості відповідача залучено не обґрунтовано, оскільки Державне казначейство здійснює розрахункові - касові обслуговування розпорядників бюджетних коштів та проводить платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів. Головним розпорядником коштів, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи є Державна судова адміністрація України. Державне казначейство України прав та законних інтересів позивача не порушувало. В задоволенні позову просить відмовити, а справу слухати за відсутності його представника.
Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області надало суду письмові заперечення, в якому зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставним, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимогах повністю, а справу слухати за відсутності його представника.
Відповідач - Господарський суд Івано-Франківської області на адресу суду направив лист, в якому вказав, що заявлений позов є обгрунтованим, разом з тим, Господарський суд Івано-Франківської області був позбавлений можливості проводити з 01.06.2005 року виплати суддям заробітної плати та щомісячного грошового утримання відповідно до постанови КМУ № 865 з 3 вересня 2005 року без врахування п. 4.1 цієї постанови, в зв"язку з відсутністю відповідного фінансування. Розгляд справи просив проводити без участі представника.
Відповідач - Державна судова адміністрація України в судове засідання не з"явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористалася, не повідомила суд про причини неприбуття та не направила жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без її участі.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, прийшла до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до осіб публічної служби та з 13 серпня 2002 року обіймає посаду судді Господарського суду Івано-Франківської області.(а.с.23).
Нарахування та виплата заробітної плати проводилась позивачу у період з 01.06.2005 року по 31.01.2011 року Господарським судом Івано-Франківської області.(а.с. 32-45).
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України забезпечення фінансування та створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів покладено на державу.
Відповідно до ч.2 п.3, пп. 4, 21 п.4 та п. 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Постановою КМ України № 14 від 14 січня 2009 року (діючого на час виникнення спірних відносин), основними завданнями ДСА є здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апарату судів; ДСА виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні управління.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя визначається Законом України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (діючого на час виникнення спірних правовідносин). Ст. 11 цього Закону передбачає незалежність суддів, яка, серед іншого, забезпечується їх матеріальним і соціальним забезпеченням відповідно до їх статусу.
Судом встановлено, що відповідно до ч. 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, премій та інших надбавок.
03.09.2005 року КМ України прийнята постанова № 865 "Про оплату праці суддів"(назва постанови в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, привівши оклади суддів у відповідність з встановленим ч.2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
31.12.2005 р. КМ України прийнято Постанову № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" та доповнено п. 4-1 за змістом якого розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року, було визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 р."та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 856 від 03.09.2005 р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". В цій частині судові рішення були залишені в силі постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 року.
Суди прийшли до висновку, що Кабінетом Міністрів України, який перебрав на себе функцію законодавця, були встановлені протиправні обмеження щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів залежно від розмірів мінімальної заробітної плати на день ухвалення нормативно-правового акта з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати.
Крім того, положення п. 4-1 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 "Про оплату праці суддів"було визнано незаконним відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року у справі № 2а-174, яка набрала законної сили 19.08.2009 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.
Незалежність та недоторканість суддів гарантується наданням їм відповідно до Закону України "Про статус суддів"спеціальних умов матеріального та соціально-побутового забезпечення. Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, що б досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України "Про оплату праці", умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного Закону, 30.06.2005 року та 03.09.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанови №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абз.2 п.1 якої, посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 року становив - 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та №865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена "Схема" посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.
Постанова Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року повинна була набрати чинності з 01.01.2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною Постановою КМ України №1243 від 21.12.2005 року "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати 332 грн.
Іншою Постановою №1310 від 31.12.2005 року "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865"були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865, зокрема, дану Постанову доповнено пунктом 4 -1 , згідно з яким, також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені Постановою від 03.09.2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови №865 від 03.09.2005 року до набрання нею чинності.
При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини. Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01.09.2005 року Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Як вбачається із схем посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, кількість розмірів мінімальної заробітної плати при обчисленні посадового окладу суддів складає від 7,5 до 8,5, що значно перевищує розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, а також розмір посадових окладів багатьох працівників установ, які фінансуються з державного бюджету. Також, оклад голови місцевого загального суду становить 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати, а посадовий оклад судді цього ж суду 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати. Різниця у розмірах вказаних посадових окладів складає менше ніж 20 відсотків, а тому, оклад судді є більшим ніж 80 відсотків від посадового окладу голови суду.
Вказані Схеми посадових окладів є такими, що відповідають встановленому ст.44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенню розмірів посадових окладів Голови Верховного Суду України, голів судів та суддів, а встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року не звужують існуючі гарантії незалежності суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про статус суддів", суддям, які мають кваліфікаційні класи, що встановлюються залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня професійних знань, нараховуються доплати до посадових окладів. Наявність у законодавстві таких гарантій відповідає Європейській хартії стосовно права суддів на винагороду в залежності від стажу, обсягу і характеру посадових обов'язків судді.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо.
Позивач обґрунтовув позовні вимоги тим, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. задоволено частково позовні вимоги по справі за позовом до Держави України, Кабінету Міністру України про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 р. та визнано протиправним і скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. "Про оплати праці суддів". (а.с. 47-48).
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 р. у адміністративній справі № 2а-7271/11/2670 було задоволено заяву Державної судової адміністрації України про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. в частині визнання протиправним та скасування п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.03.2005 р. Про оплату праці суддів"і в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.(а.с.185-189).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено повністю, а вказану постанову залишено без змін. (а.с.181-184).
Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 р. набрала законної сили.
Таким чином, п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.03.2005 р. "Про оплату праці суддів"згідно з яким встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться, є чинним та ніким не скасований.
Окрім того, колегія суддів при прийнятті рішення враховує, що аналогічні висновки були зроблені і Вищим адміністративним судом України при розгляді справи №К-37929/09 в постанові від 13.04.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Отже, на думку колегії суддів, твердження позивача про те, що прийняття змін до постанови КМ України №865, а саме п.4-1 є протиправним, оскільки наслідком цього стало нарахування посадового окладу і загалом заробітної плати без врахування мінімальної заробітної плати, є необґрунтованими.
Щодо посилань позивача на порушення його прав та інтересів відповідачами, то суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 2 КАС України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів та здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці є Державна судова адміністрація України, котра здійснює свої повноваження безпосередньо та через її територіальні управління.
Вимоги позивача про стягнення з Міністерства фінансів України безпідставно не донарахованої та не виплаченої заробітної плати, зобов'язання Державного казначейства України перерахувати кошти з рахунку Міністерства фінансів України на рахунок позивача, є безпідставними, оскільки зазначені відповідачі в правовідносинах з позивачем не перебувають, зобов'язань щодо такого нарахування та виплати перед ним не мають. Крім того, Державне казначейство України та її територіальні органи здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів та проводить платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів.
За таких, обставин позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідачами не допущено порушень вимог законодавства та сплачено зарплату відповідно до нормативно-правових актів чинних на момент виникнення спірних правовідносин. На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя: Панікар І.В.
Судді: Черепій П.М.
Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 20.06.2012.