ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
09 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/1777/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Вівсяної Інни Василівни
позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: Маковія О. В., Мавроді Р.Ф.
представників третьої особи: Гнатюка М. А., Кузьмінця В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про: визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької митниці про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
20.03.2012 року, відповідно до наказу Вінницької митниці від 19.03.2012 року №132-к (далі - Наказ), ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Пунктом 2 Наказу начальника відділу фінансів бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Вінницької митниці Чернишову Г. Л. було зобов'язано провести повний розрахунок з працівниками, що звільняються, відповідно до вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України та виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
Як зазначає позивач, всупереч вимогам КЗпП України та п. 2 Наказу, в день його звільнення, йому не здійснено повного розрахунку, а саме не оплачено листки непрацездатності з 26.01.2012р. по 30.01.2012 р., з 30.01.2012 р. по 03.02.2012 р. та з 06.02.2012 р. по 24.02.2012 р. та повідомлено, що листки непрацездатності направлялись на перевірку до Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення (далі - Фонд) з приводу правильності видачі та продовження листків непрацездатності.
Позивач звертає увагу суду на те, що тільки 02.04.2012 р. на його картковий рахунок було частково зараховано кошти в сумі 1612,75 грн., як часткова оплата листків непрацездатності. Тобто, повторно, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, Вінницькою митницею не було письмово повідомлено ОСОБА_1 про нараховані суми, належні йому при звільненні та виплачені після його звільнення.
З підстав зазначених вище позивач вважає, що порушення посадовими особами Вінницької митниці норм чинного законодавства призвело до порушення його законних прав та інтересів, що є підставою для виплати належної йому допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності з дати звільнення по день повного розрахунку.
Ухвалою суду від 20.04.2012 р. відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Письмовою заявою від 20.06.2012 року позивач змінив позовні вимоги відповідно до якої просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницької митниці від 21.03.2012 р. (протокол №8) про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 р. згідно листа тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157.
2. Зобов'язати Вінницьку митницю виплатити належну ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157 за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 р. в сумі 1516,37 грн.
3. Визнати протиправною бездіяльність Вінницької митниці в період з 21.03.2012 р. по 27.04.2012р. щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів лікування.
4. Зобов'язати Вінницьку митницю виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності з дати звільнення по день повного розрахунку з 21.03.2012 р. по 27.04.2012 р. з розрахунку середньогодинного його заробітку 27,4456 грн.
В силу частини 1 статті 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
З урахуванням вищенаведеної норми, судом була прийнята заява від 20.06.2012 року про зміну позовних вимог.
Ухвалою суду від 07.05.2012 р. задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення (далі - Фонд).
В судовому засіданні позивач підтвердив обставини викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявленого позову з урахуванням письмових заперечень, що мотивоване наступним.
На думку відповідача, позивач не врахував, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено права страховика, зокрема, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам. Позивач ігнорує той факт, що в даному випадку відділом з питань експертизи тимчасової непрацездатності Вінницького обласного відділення Фонду було проведено відповідні перевірки наданих листків непрацездатності в ході яких встановлено, що при перевірці правильності видачі та продовження листка непрацездатності у м. Могилів-Подільському МЦПМСД встановлено видачу ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АВУ №341157 з 06.02.2012 р. по 24.02.2012 р. визнано необґрунтованим, що в розумінні вимог ст. 27 даного Закону є достатньою підставою для припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Щодо твердження позивача про те, що протягом цілого дня 21.03.2012 р., коли позивач був на митниці , його не повідомили та не запросили на засідання комісії, не дали можливості надати пояснення та документи, то відповідач звертає увагу на те, що Наказом Вінницької митниці від 19.03.2012 р. №132-к «Про звільнення та розрахунок працівників митниці» (п. 1.3) головного спеціаліста-юрисконсульта відділу правового забезпечення ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 20.03.2012 р., тому інформація про підстави, причини, місце та мету перебування позивача на митниці після його звільнення не могла бути відома комісії з соціального страхування. Звернення в будь-якому вигляді (усно чи письмово) про бажання прийняти участь у засіданні комісії в разі розгляду питання оплати листків непрацездатності від ОСОБА_1 ні в день звільнення, ні в будь-який інший день до митного органу не надходило.
Крім того, відповідач зазначив, що у своїй діяльності комісія з соціального страхування митниці керується Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, що затверджено постановою правління Фонду від 23.06.2008 року №25 та зареєстровано в Мінюсті України 14.07.2008 року №636/15327. Названим Положенням визначено права та обов'язки комісії, при цьому відповідач звертає увагу суду на те, що обов'язку викликати, розшукувати, заслуховувати колишніх працівників митниці, листки тимчасової непрацездатності яких розглядаються і вирішується питання щодо виплати чи невиплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не передбачено.
Таким чином, посилаючись на доводи, викладені в запереченні на позов, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Письмові заперечення, доповнення до них приєднані до матеріалів справи.
Представники третьої особи - Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності також подали заперечення на позов, які мотивовані наступним.
Згідно запиту Вінницької митниці від 09.02.2012р. №9/1-3-754 відділом з питань експертизи тимчасової непрацездатності Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена перевірка правильності видачі, продовження та обґрунтованості листків непрацездатності Серії АВУ №341114, Серії ABI №162240 та Серії АВУ №341157 працівнику митниці ОСОБА_1
В ході проведеної перевірки встановлено, що листок непрацездатності Серії АВУ №341114 з 26.01.2012р. по 30.01.2012р. (на 5 к. днів) у Могилів-Подільському МЦПМСД та листок непрацездатності Серії ABI №162240 з 30.01.2012р. по 03.02.2012р. (на 5 к. днів) у ВМКЦ м. Вінниці були видані ОСОБА_1 з обґрунтуванням у первинній медичній документації лікувальних закладів. Разом з тим, у ході перевірок встановлено, що листок непрацездатності Серії ABI №162240 з 30.01.2012р. по 03.02.2012р. (на 5 к. днів) у ВМКЦ м. Вінниці був виданий 30.01.2012р., тобто у той же день, коли ОСОБА_1 був оглянутий лікуючим лікарем у Могилів-Подільському МЦПМСД, яка закрила попередній листок непрацездатності Серії АВУ №341114 з відміткою «стати до роботи з 31.01.2012р.». Робоча зміна лікуючого лікаря Могилів-Подільського МЦПМСД станом на 30.01.2012р. була з 08:00 до 12:00, а зазначений у медичній документації ВМКЦ м. Вінниці час госпіталізації ОСОБА_1 - 11:50.
При перевірці встановлено видачу ОСОБА_1 листка непрацездатності Серії АВУ №341157 з 06.02.2012р. по 24.02.2012 р.(на 19 к. днів), продовження якого на термін з 16.02.2012р. по 24.02.2012р. визнано необгрунтованим.
Починаючи з 15.02.2012р. обґрунтування тимчасової непрацездатності у медичній картці амбулаторного хворого немає. Наявний щоденник із шаблонними записами, які повторюють записи, що були зроблені лікуючим лікарем 26.01, 30.01, 06.02, 10.02.2012 р. Динамічні дані, дані про корекцію та перспективи лікування - відсутні, як відсутні і результати лабораторних та додаткових методів обстеження. Подальші продовження листка непрацездатності Серії АВУ №341157 з 16.02.2012р. по 20.02.2012р. та з 21.02.2012р. по 24.02.2012р.(в тому числі через ЛКК) - не обґрунтовані, що є порушенням п.1.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. №455 та п.п.5.1.1, 5.1.4, 5.1.5, 5.1.11 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008р. №189. У медичній карті - лише шаблонні записи без будь-якої верифікації лабораторними, рентгенологічними, УЗД чи іншими методами діагностики.
Таким чином, Виконавча дирекція Фонду наголошує, що рішення комісії із соціального страхування Вінницької митниці щодо оплати листка непрацездатності Серії АВУ №341114 з 26.01.2012 р. по 30.01.2012 р., Серії АВІ №162240 з 30.01.2012 р. по 03.02.2012 р., Серії АВУ №341157 з 06.02.2012 р. по 24.02.2012 р., виданих ОСОБА_1 прийнято з урахуванням результатів проведених перевірок, а також згідно прав та обов'язків комісії, що регламентовані розділами II та III Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008р. №25, ч. 3 ст.50 та ч. 1 ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. №2240-ІІІ (далі - Закон №2240-ІІІ), а тому слід відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відтак, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Наказом Вінницької митниці від 30.08.2010 року №163-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу правового забезпечення Вінницької митниці.
20.03.2012 року, згідно наказу Вінницької митниці від 19.03.2012 р. №132-к, у зв'язку із змінами в структурі та штатному розписі Вінницької митниці, затвердженими Головою Держмитслужби України від 26.12.2011 р. за №25/6-147 та на підставі звітів про заплановане вивільнення працівників, направлених в Лівобережний міжрайонний центр зайнятості у м. Вінниці листами Вінницької митниці від 19.01.2012 р. №15/1-301 та від 20.01.2012 №15/1-342 звільнено ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
В день звільнення Вінницькою митницею було видано ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку, проведено розрахунок та довідкою №6/1-1710 від 20.03.2012 р. повідомлено про те, що відповідно до табеля обліку використання робочого часу з 26 січня 2012 року по 24 лютого 2012 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, у зв'язку з чим, листки непрацездатності направлялися на перевірку до Виконавчої дирекції Фонду з приводу правильності видачі та продовження листків непрацездатності. До відділу бухгалтерського обліку та звітності листки непрацездатності для опрацювання не надавалися.
21.03.2012 р. відбулось засідання комісії із соціального страхування та ТВП Вінницької митниці, що підтверджується протоколом від 21.03.2012 р. №8, та прийнято рішення щодо оплати листків тимчасової непрацездатності: серії АВУ №341114 від 26.01.2012 р. по 30.01.2012 р. (5 календарних днів), серії АВІ №162240 від 30.01.2012 р. по 03.02.2012 р. (5 календарних днів), серії АВУ №341157 від 06.02.2012 р. по 24.02.2012 р. (10 календарних днів). Відмовлено в оплаті листка тимчасової непрацездатності серії АВУ №341157 від 06.02.2012 р. за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 р.
Листом від 08.05.2012 р. позивач звернувся до Вінницької митниці зазначивши, що в зв'язку з порушенням його прав щодо отримання повного розрахунку в день звільнення, 17.04.2012 р. ним подано позовну заяву до Вінницького окружного адміністративного суду. Лише 07.05.2012 р., в судовому засіданні, представник митниці подав до суду заперечення на позовну заяву до якого додано рішення комісії з соціального страхування Вінницької митниці від 21.03.2012 р., яким відмовлено ОСОБА_1 в оплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності з 16 по 24 лютого 2012 року.
В зазначеному листі позивач просив Вінницьку митницю надати йому особисто розрахунок невиплаченого матеріального забезпечення за період з 16 по 24 лютого 2012 р.
Вінницька митниця, опрацювавши звернення від 08.05.2012 р. ОСОБА_1, листом №6/1-2834 від 21.05.2012 р. повідомила, що за листком непрацездатності Серії АВУ №341157 було нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності з розрахунку середнього годинного заробітку 27,4456 грн. Тому, за період з 16 лютого по 24 лютого 2012 року розмір допомоги міг скласти 1516 ,37 грн. (27,4456 грн. * 55,25 годин).
Суд зазначає, що право кожного громадянина на своєчасне отримання винагороди за працю і соціальних виплат закріплене у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізацію цих конституційних прав громадян урегульовано Законом про оплату праці, КЗпП, іншими законодавчими та нормативними актами. Зокрема, ст. 116 КЗпП зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум (у тому числі й лікарняних), здійснюється в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, що належать працівникові при звільненні, працедавець повинен письмово повідомити працівника перед їх виплатою.
Як видно з матеріалів справи, позивача жодного разу не було письмово повідомлено про нараховані суми.
Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Отже, чинним законодавством чітко встановлено терміни, у які слід оплатити належні звільненому працівникові суми.
Відповідно до ст. 21 Закону №2240-ІІІ та розробленим на її виконання порядком фінансування страховиків для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, затвердженим Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. №26, який набрав чинності з 04.02.2011 р. (далі - Порядок), фінансування страховика-роботодавців для надання матеріального забезпечення працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду.
Підставою для фінансування страхувальника-роботодавців виконавчими дирекціями відділень Фонду є оформлена за встановленим Порядком зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам сум матеріального забезпечення за їх видами.
У разі виникнення страхового випадку із застрахованою особою на підставі поданих документів (лист непрацездатності), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованої особи.
На підставі рішення комісії із соціального страхування установи про призначення матеріального забезпечення страхувальника - роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.
Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, вказаним у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, із заявою-розрахунком за підписом керівника і головного бухгалтера, завіреним печаткою підприємства.
При обробці заяви-розрахунку виконавчі дирекції Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На вивчення заяви-розрахунку і перевірку даних роботодавця Порядок надає виконавчим дирекціям Фонду термін у 10 днів, після чого виконавчі дирекції здійснюють фінансування страхувальника, перераховуючи кошти на спеціально відкритий підприємством для цієї мети банківський рахунок.
Відповідно до Порядку, термін виплати матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності залежить від швидкості розгляду комісією соцстраху установи документів співробітника, точності заповнення заяви-розрахунку бухгалтером установи та оперативністю передачі цього документа у виконавчу дирекцію Фонду та надходження коштів на спеціальний рахунок страхувальника.
Як видно з матеріалів справи, 18.01.2012 р. та 20.01.2012 р. відповідачем було повідомлено ОСОБА_1 про скорочення штату та можливе подальше вивільнення, одночасно пропонувались інші вакансії. Так як від пропозицій позивач відмовився, то, відповідачу було відомо про звільнення ОСОБА_1 з 20.03.2012 р. (через два місяці).
Листок непрацездатності серії АВУ №341157 за період з 06.02.2012 по 24.02.2012 р. позивач надав відповідачу 25.02.2012 р., тобто в день, коли став до роботи, а тому у відповідача було достатньо часу для здійснення перевірки листків непрацездатності та виконання вимог ст. 116 КЗпП України.
Разом з тим, суд бере до уваги, що при прийнятті комісією із соціального страхування та ТВП Вінницької митниці рішення, яким відмовлено в оплаті листка тимчасової непрацездатності серії АВУ №341157 від 06.02.2012 р. за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 р., не було встановлено жодної з підстав зазначених в ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», де зазначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що рішення комісії із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницької митниці від 21.03.2012 року, оформлене протоколом №08 про відмову ОСОБА_1 в виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 року згідно листа тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157 є протиправним та підлягає скасуванню.
В той же час, слід зазначити, що повідомлення про часткову відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності із зазначенням причин і порядку оскарження видається або надсилається застрахованій особі не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.
З матеріалів справи вбачається та підтверджено в судовому засіданні, що з дати здачі останнього листка непрацездатності жодного повідомлення і остаточного розрахунку належних ОСОБА_1 виплат при звільненні Вінницькою митницею - не здійснено, рішення про відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності із зазначенням причин і порядку оскарження позивачу не направлялось.
Щодо вимоги позивача про зобов"язання Вінницької митниці виплатити позивачу належну допомогу по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157 за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 року в сумі 1516, 37грн., то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків.
За правилами п. 2 ст. 35 вказаного вище Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи.
З аналізу вказаних вище норм, вбачається, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання застрахованої особи призначається та надається за основним місцем роботи, проте виплачується Фондом починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності.
Здійснення правосуддя в адміністративних судах України базується на принципах адміністративного судочинства. Одним з них є принцип диспозитивності.
Так, згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на позовні вимоги позивача, надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов в цій частині слід задовольнити, вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом зобов'язання Вінницьку митницю вчинити дії щодо належної виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157, за період з 16.02.2012 року по 24.02.2012 року в сумі 1516,37 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 35 вказаного вище Закону, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте, як матеріалами справи, так і поясненнями сторін підтверджено, що оплата позивачу перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157 здійснена відповідачем 28.04.2012 року.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Оскільки на роботодавця законом покладається обов'язок своєчасного розрахунку зі звільненим працівником, однак відповідач такого обов'язку не виконав, належні позивачу при звільненні суми в повному обсязі виплатив з затримкою, а саме 28.04.2012 року, то таку форму поведінки відповідача - суб'єкта владних повноважень суд розцінює як протиправну бездіяльність.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що права позивача потребують судового захисту шляхом зобов"язання Вінницьку митницю виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності з дати звільнення по день повного розрахунку, а саме з 21.03.2012 р. по 27.04.2012 р. (включно) з розрахунку середньогодинного заробітку - 27,4456 грн.
Відповідно приписам ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оскільки при розгляді даної справи не було з боку відповідача застережень щодо розміру середньогодинного заробітку ОСОБА_1, а також нарахованої та не виплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно листа тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157 за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 року, то суд при задоволені даної частини вимог брав до уваги лист Вінницької митниці №6/1-2834 (а.с. 53), відповідно до якого середньогодинний заробіток ОСОБА_1 складав 27,4456грн., а допомога могла скласти - 1516, 37грн. Відтак з приводу сумнівності нарахованих сум у відповідача не виникало спору.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та вищезазначених положень чинного законодавства України, за сукупністю доказів, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницької митниці від 21.03.2012 року, оформлене протоколом №08 про відмову ОСОБА_1 в виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 16.02.2012 р. по 24.02.2012 року згідно листа тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157.
Зобов'язати Вінницьку митницю вчинити дії щодо належної виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157, за період з 16.02.2012 року по 24.02.2012 року в сумі 1516,37 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницької митниці в період з 21.03.2012 р. по 27.04.2012 р., щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші п'ять днів лікування листа тимчасової непрацездатності Серії АВУ №341157.
Зобов'язати Вінницьку митницю виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності з дати звільнення по день повного розрахунку, а саме з 21.03.2012 р. по 27.04.2012 р. (включно) з розрахунку середньогодинного заробітку - 27,4456 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна