ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р.Справа № 5016/246/2012(5/7)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Сидоренка М.В.

суддів Жекова В.І.,

Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від приватного підприємства "Мажар-2" -Кочнєв Д.В.

від ТОВ "Автомир Вінниця" -не з'явився

від ПАТ "Ерсте Банк" -Запорожець В.В.

від ТОВ "Автодом Миколаїв"- не з'явився

від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва - не з'явився

від ОСОБА_4 - не з'явився

від ОСОБА_1 - не з'явився

від ліквідатора Шульги Д. Л. -Шульга Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.06.2012р.

у справі № 5016/246/2012

за заявою кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця"

до боржника приватного підприємства "Мажар-2"

при участі кредиторів:

публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк"

товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Миколаїв"

державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

ОСОБА_4

ОСОБА_1

ліквідатора Шульги Дмитра Леонідовича

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.06.2012 р. (суддя Міщенко В.І.) задоволені частково заяви публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк" (далі також -АТ „Ерсте Банк", Банк, Скаржник), а саме, відмовлено: 1) в задоволені заяви про зупинення провадження у справі до вирішення відповідними судами спорів за позовами Банку, оскільки суд дійшов висновку, що справи, які розглядаються іншими судами не пов'язані зі справою про банкрутство, при винесенні іншими судами рішень, які можуть вплинути на кредиторські вимоги окремих кредиторів, такі вимоги можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, чинне законодавство про банкрутство не передбачає можливість оскарження визнаних кредиторських вимог іншими кредиторами, крім тих, чиїх вимог це стосується; 2) в задоволені заяви про зупинення провадження у справі до розслідування кримінальної справи з посиланням про її безпідставність. При цьому, зазначеною ухвалою задоволена заява Банку та заборонено ліквідатору ПП „Мажар-2" Шульзі Д.Л. (далі також -Ліквідатор) проводити продаж майна Боржника без погодження з комітетом кредиторів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою АТ „Ерсте Банк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу змінити заборонивши ліквідатору приватного підприємства „Мажар-2" Шульзі Д.Л. проводити аукціон (торги) з продажу майна ПП „Мажар-2" (код ДРПОУ 21354334) та вчиняти дії щодо продажу або іншім чином відчуження майна ПП „Мажар-2" без відповідного рішення комітету кредиторів стосовно порядку, складу, умов та строків такого продажу (відчуження) та до прийняття судом рішення про скасування заходів забезпечення позову, стягнути з ліквідатора ПП „Мажар-2" Шульги Д. Л. на користь АТ „Ерсте Банк" судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп. за розгляд заяви про забезпечення позову та судовий збір у розмірі 536 грн. 50 коп. сплачений за подання апеляційної скарги. Свої вимоги Банк обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали порушив положення ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також -Закон про банкрутство), оскільки не визначив, що саме повинен погоджувати комітет кредиторів при продажі майна Боржника, чим не забезпечив належного захисту інтересів кредитора від можливих повторних неправомірних дій Ліквідатора. Також Банк вказує, що місцевим судом при винесенні ухвали від 06.06.2012 р. суд, всупереч вимог ст. 49 ГПК України не здійснив розподіл господарських витрат та не поклав обов'язок сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову на Ліквідатора.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Автомир Вінниця" заперечує проти доводів Скаржника, зокрема зазначає, що оскаржувана ухвала, яка забороняє ліквідатору Шульзі Д.Л. проводити продаж майна банкрута без погодження з комітетом кредиторів жодним чином не змінює та не створює перешкод кредиторам ПП „Мажар-2" здійснювати свої повноваження, передбачені частинами 2 та 3 ст. 30 Закону про банкрутство. Крім того, на думку ТОВ „Автомир Вінниця", посилання Скаржника на те, що оскаржуваною ухвалою не забезпечено належного захисту інтересів кредиторів від неправомірних дій Ліквідатора є необґрунтованим, оскільки, така ухвала не наділяє останнього іншими повноваженнями, ніж передбачено Законом, а дії Ліквідатора Банкрута щодо продажу майна не були визнані неправомірними. Також ТОВ „Автомир Вінниця" зазначає, що чинним законодавством не передбачено покладення господарських витрат при винесенні ухвали за розглядом заяви про забезпечення позову на ліквідатора, а також, що чинним ГПК України передбачено розподіл господарських витрат пропорційно розміру задоволених вимог, однак в даному проваджені позовні вимоги Скаржника задоволено не було. Наразі ТОВ „Автомир Вінниця" просить оскаржувану ухвалу господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Ліквідатор Шульга Д.Л. зазначає, що вимоги АТ „Ерсте Банк", викладені останнім в апеляційній скарзі, є без підставними. Зокрема він, з посиланням на обставини справи, вказує на відсутність будь-яких підстав припускати, що невжиття заходів щодо забезпечення вимог Банку, як кредитора, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Ліквідатор просить відмовити АТ „Ерсте банк" у задоволені апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, наведених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що господарським судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, частково порушені вимоги чинного господарського процесуального законодавства зважаючи на наступне.

Так, відповідно до положень ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зважаючи на зміст положень вказаної норми господарський суд у передбачених випадках забезпечує саме позов сторони у справі.

Відповідно до ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, а також розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, з урахуванням наведених положень ст. 41 ГПК України, судова колегія звертає увагу Скаржника на те, що чинний Закон України про банкрутство не передбачає позовного провадження взагалі. Подана АТ „Ерсте Банк", в рамках такої процедури банкрутства Боржника, заява при визнання його кредиторських вимог, яку Банк намагається забезпечити, з посиланням на приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, шляхом заборони Ліквідатору вчиняти відповідні дії, до позовної заяви також не може бути прирівняна, оскільки, в рамках провадження у справі про банкрутство, зокрема у застосованій процедурі ліквідації Банкрута, яка триває на даний час у даній справі про банкрутство ПП „Мажар-2", не вирішується спір між АТ „Ерсте Банк" та Боржником, а здійснюються визначені законодавцем в розділі ІІІ Закону про банкрутство заходи щодо ліквідації Банкрута, які закінчуються розподілом одержаних від продажу майна останнього коштів серед його кредиторами відповідно до чітко законодавчо встановленої черги.

З огляду на викладені положення судова колегія приходить до висновку, що місцевий господарський суд, розглядаючи подані АТ „Ерсте Банк" заяви про забезпечення позову вих. № 6.3.7.2.0/1327 від 23.04.2012 р. та від 28.05.2012 р. про уточнення заяви про забезпечення позову вих. № 6.3.7.2.0/1327 від 23.04.2012 р. мав відмовити у їх прийнятті, як таких, що не відповідають встановленій формі судового процесу.

Також судова колегія звертає увагу Скаржника на те, що приписами ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство визначено право саме комітету кредиторів Банкрута встановлювати порядок продажу його майна. Отже, вимоги АТ „Ерсте Банк" щодо визначення господарським судом, окрім заборони ліквідатору проводити продаж майна Боржника без погодження з комітетом кредиторів ПП „Мажар-2", ще й заборони проводити аукціон (торги) з продажу майна Банкрута та вчиняти дії щодо продажу або іншім чином відчуження майна ПП „Мажар-2" без відповідного рішення комітету кредиторів стосовно порядку, складу, умов та строків такого продажу (відчуження) та до прийняття судом рішення про скасування заходів забезпечення позову є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та перевищують повноваження надані таким законодавством суду при провадженні у справі про банкрутство.

Аналогічні положення стосуються і вимог Банку щодо стягнення саме з Ліквідатора судового збору.

Зважаючи на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що визначений в оскаржуваній ухвалі місцевого суду об'єм задоволення заяви Скаржника на дії Ліквідатора про заборону останньому продавати майно Боржника без погодження з комітетом кредиторів, є достатнім та таким, що відповідає зазначеним вимогам Закону про банкрутство.

Враховуючи наведені вище положення, судова колегія задовольняє апеляційну скаргу АТ „Ерсте Банк" частково, ухвала господарського суду від 06.06.2012 р. має бути частково скасована, а саме: суд відмовляє Банку у прийнятті заяв про забезпечення позову вих. № 6.3.7.2.0/1327 від 23.04.2012 р. та від 28.05.2012 р. про уточнення заяви про забезпечення позову вих. № 6.3.7.2.0/1327 від 23.04.2012 р. та, відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", повертає Скаржнику судовий збір, сплачений за їх розгляд, в іншій частині оскаржувана ухвала залишається без змін.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України, з врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, покладаються на Банкрута в сумі 95 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.06.2012 р. скасувати частково, виклавши її висновки в наступній редакції:

„Заяву Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк" від 03.05.2012 р. (вх. № 8777/2012) про оскарження дій ліквідатора задовольнити частково.

Заборонити ліквідатору ПП „Мажар -2" Шульзі Д.Л. проводити продаж майна ПП „Мажар -2" без погодження з комітетом кредиторів.

Відмовити Публічному акціонерному товариству „Ерсте Банк" у прийнятті заяв про забезпечення позову вих. № 6.3.7.2.0/1327 від 23.04.2012 р. та від 28.05.2012 р. про уточнення заяви про забезпечення позову вих. № 6.3.7.2.0/1327 від 23.04.2012 р.

Повернути Публічному акціонерному товариству „Ерсте Банк" (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24-Д, код ЄДРПОУ 34001693) судовий збір в сумі 1609,50 грн., сплачений за подання заяви про забезпечення позову за платіжним дорученням № 4018008498 від 23 квітня 2012 р. на рахунок отримувача ГУДКУ в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 37992781)."

Постанова підписана 17.07.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.