ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 року м. Київ К/9991/25347/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Донця О.Є., Мороз Л.Л.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі -УПФ) про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року,

встановив:

Позивачем у жовтні 2010 року оскаржено здійснення відповідачем у серпні

2010 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV) з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки (далі -показник СЗП), за 2007 рік, а не за рік, що передував року звернення за перерахунком пенсії.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року скасовано постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року про задоволення позову й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підстави для скасування рішення апеляційного суду у цій справі відсутні.

За змістом статей 40, 42 Закону № 1058-ІV (тут і далі зазначені норми -в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) показники СЗП застосовуються виключно для призначення пенсії, тому вимоги про застосування їх при перерахунку пенсії за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 92 Конституції України, статті 9 КАС, статей 40, 42 Закону

№ 1058-ІV, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року

№ 10-рп/2008.

Постанова апеляційного суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, викладені в касаційній скарзі доводи ґрунтуються на помилковому викладенні наведених правових норм і висновку суду не спростовують.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 КАС відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року.

Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали суду касаційної інстанції.

Судді