Судове рішення #2395354
52/14-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"01" липня 2008 р.                                                            Справа № 52/14-07

вх. №


Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя    

суддя                         

суддя                          

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - Зуєва І.В., посвідчення № 249 від 08.06.2005 р., позивача - Антонюк В.М., дов. № 227 від 06.11.2007 р., 3-й особи - Казаков А.Г., дов. №01-75/3597 від 05.06.08 р., першого відповідача - Гапєєв Л.В., дов. № 01-27/578 від 21.05.2008 р., Момот Л.М., керівник, посвідчення № 206 від 08.02.2007 р.,

другого відповідача – Терещенко К.І., дов. № 28 від 12.06.2008 р.     

розглянувши справу за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Х-в   3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська обласна державна адміністрація  

до  Держархіву Харківської області м. Харків (перший відповідач), ТОВ "НВСЦ "Харківський народний архів" (другий відповідач)    

про визнання недійсним договору


ВСТАНОВИЛА:


Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди № 5 від 07.08.2002р., укладеного між Державним архівом Харківської області та ТОВ "НВСЦ "Харківський народний архів" нежитлового приміщення, загальною площею 166 кв.м., розташованого на 2-му поверсі будівлі за адресою: м. Харків, провулок Короленка, 5.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказані договори  укладені в порушення приписів законодавства, що регулює орендні відносини. Зокрема, на думку позивача, при укладенні договорів оренди були порушені вимоги статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки не отримані дозволи  у позивача на їх укладення.

Заявою про доповнення підстав позову від 27.02.2007 року, позивач також в обґрунтування посилається на те, що Державний архів Харківської області не є підприємством в розумінні статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а відповідно не мав процесуальної правосуб’єктності на укладення договорів оренди і законом взагалі не передбачено можливість передачі в оренду майна державних установ, органів державної влади та їх структурних підрозділів. Крім того, позивач вказує, що при укладенні договорів були порушенні і інші вимоги, зокрема в частині визначення розміру  орендної плати, відсутній розрахунок орендної плати, як обов’язковий додаток до договору оренди.

В судовому засіданні 12.06.2008 року представник позивача підтримав позовні  вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Харківської обласної державної адміністрації, 21.03.2007 року надавав суду письмові пояснення, в яких підтримав заявлені позовні вимоги позивача та вказує на їх обґрунтованість, в поясненнях також вказує на допущенні порушення вимог законодавства про оренду, що мало місце при укладенні договорів оренди, які співпадають з обґрунтуванням позовних вимог позивача.

На підставі заяви від 29.01.2007 року в справу для представництва інтересів держави на стороні позивача вступила прокуратура Харківської області, представник якої під час розгляду справи в судовому засіданні 12.06.2008 року підтримав позовні вимоги позивача.

Представник першого відповідача в судовому засіданні 12.06.2008 року позов визнав в повному обсязі, вказуючи на те, що минулим керівництвом архіву договори оренди були укладенні в порушення вимог законодавства та прав архіву, якому необхідні приміщення для здійснення покладених на архів функцій.

Другий відповідач судовому засіданні 12.06.2008 року позов не визнав, з підстав вказаних у відзиві на позов. Зокрема другий відповідач посилається на те, що Харківський державний архів, як самостійна юридична особа, мав право на укладення договорів оренди на нежитлові приміщення площею, що не перевищує 200 кв. м. При  укладенні договорів були дотримані всі вимоги законодавства, зокрема проведена оцінка нерухомого майна та за її результатами визначений розмір орендної плати.

Крім того, другим відповідачем 06.03.2008 року була подана заява про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

В зв’язку із заявою другого відповідача про застосування позовної давності, позивач та третя особа на стороні позивача надали письмові заперечення, в яких вказують, що позивач  дізнався про укладення договорів оренди між відповідачами лише у 2006 році та об’єктивно позивач не міг дізнатися раніше про наявність договорів оренди, оскільки  про факт існування орендних відносин, не був повідомлений.

В судовому засіданні розпочатому 12.06.2008 року оголошувалася перерва до 01.07.2008 року для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази по справі, суд встанови наступне.

Між Державним архівом Харківської області (орендодавець) та ТОВ НВСЦ „Харківський народний архів”  (орендар) був укладений договір оренди № 5 від 07.08.2002 року (далі - спірний договір).

Відповідно до умов договору № 5 від 07.08.2002 року в оренду передане нежитлове приміщення 2-го поверху, загальною площею 176,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, провулок Короленко, 5 терміном дії до 07.08.2027 року.

Орендні правовідносини, що виникли між відповідачами на підставі спірних договорів оренди регулювалися Законом України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції, що діяла на час укладення спірного договору (далі –Закон).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону він регулює, зокрема організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі –підприємства).

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону орендодавцями можуть бути підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м.

Системний аналіз наведених норм, дає підстави суду дійти висновку, що термін „підприємства”, що міститься в статті 5 Закону, повинен вживатися з урахуванням змісту цього терміну, визначеного в статті 1 Закону. Таким чином, термін „підприємство” в статті 5 Закону вживається в широкому розумінні, до складу якого відносяться і організації. Тому  посилання позивача на поняття „підприємство” в контексті Закону України „Про підприємства”, є помилковим оскільки Закон України „Про оренду державного та комунального майна” для орендних правовідносин вживає термін „підприємство” іншого змісту.

Відповідно до статті 39 Закону України „Про власність”, що був чинний на момент укладення спірного договору, майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів. Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.

Як вбачається із змісту наведеної норми, законодавство, що регулювало правовий режим майна, що є державною власністю, встановлювало, що таке майно належить на праві оперативного управління, при цьому ототожнюючи державну установу та організацію.

Відповідно до Довідки Харківського обласного управління статистики Державний архів Харківської області  має організаційно-правову форму установи загальнодержавної форми власності.  Державний архів Харківської області діє на підставі Положення про державний архів Харківської області, затверджений Головою ХДА 24.07.1997 року, яким передбачено, що архів утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку.

Згідно із Реєстраційним посвідченням БТІ від 07.09.2000 року будинок по провулку Короленко, 5 в м. Харкові зареєстрований за Державою в особі Верховної ради (користувач Державний архів Харківської області).

Аналіз наведених норм та встановлені обставини справи, дають підстави суду стверджувати, що з урахуванням статусу Державного архіву Харківської області відповідно до статті 39 Закону України „Про власність”, останній може бути орендодавцем в розумінні статей 1 та 5 Закону „Про оренду державного та комунального майна”.

Є помилковим твердження позивача, що Законом взагалі не передбачено можливість передачі в оренду майна державних установ, органів державної влади та їх структурних підрозділів. Статтею 4 Закону прямо передбачено, що об’єктами оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. Як вище встановлено судом, до змісту поняття „підприємство” при застосуванні Закону України „Про оренду державного та комунального майна” з урахуванням вимог Закону України „Про власність” відноситься і установа Державного архіву Харківської області.

Як на підставу недійсності спірних договорів, позивач також посилається на те, що розмір орендної плати визначений в порушення вимог законодавства.

Досліджуючи обґрунтованість таких тверджень, як підставу для визнання спірного договору недійсними, суд встановив, що при укладенні договору була проведена експертна оцінка нежитлових приміщень, що підтверджується Звітом про експертну оцінку, як того вимагає Постанова Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”. Копія звіту про експертну оцінку додана до матеріалів справи.

Розмір орендної плати визначений виходячи із Звіту про експертну оцінку та вказаний в спірних договорах. Судом встановлено, що Звіт про експерту оцінку не погоджувалися із позивачем та розрахунок орендної плати не підписаний обома сторонами договору.

Суд вважає, що непогодження Звіту про експертну оцінку з позивачем, не може бути підставою для визнання договорів недійсними, оскільки позивач не довів, що Звіт зроблений з порушенням законодавства та вартість нерухомого майна занижена, що призвело або могло призвести до заниження розміру орендної плати. Позивач також не спростував, що розрахунок орендної плати, не відповідає законодавству. Відсутність самого розрахунку підписаного обома сторонами, на думку суду, не є підставою для визнання договорів недійсними, оскільки розмір орендної плати як суттєва умова договору визначений у спірному договорі. Крім того, позивач або орендодавець, при наявності на то правових підстав, мають право ініціювати в установленому законом порядку питання про внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати. Проте як свідчать матеріали справи, ні позивач ні орендодавець на протязі дії договору не скористалися таким правом, в зв’язку з чим посилання третьої особи та першого відповідача, що розмір орендної плати є значно малим, не заслуговують на увагу.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним спірний договір посилаючись при цьому на приписи статті 188 Господарського кодексу України. Однак, зазначена норма регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів. До того ж, правовідносини, що виникли між сторонами регулювалися Цивільним кодексом УРСР (1963 року). Господарський кодекс України (як і Цивільний кодекс України) введені в дію лише з 01.01.2004 року і їх норми не регулюють правовідносини щодо визнання недійсними угод, які були укладені раніше.

Суд, давши оцінку всім підставам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги,  дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, в зв’язку з чим в задоволенні позову відмовляє. В зв’язку з тим, що позов є необґрунтованим то і підстави для застосування інституту позовної давності до спірних правовідносин - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -


ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити.


Повний текст рішення оголошено всудовому засіданні 01.07.2008 року.


Головуючий суддя                                                                      


суддя                                                                                            


суддя                                                                                            

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація