ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 липня 2012 року м. Київ П/9991/825/12

Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з наступними позовними вимогами:

«1. визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України з безконтрольності за діяльністю Кабінету Міністрів України в частині виконання вимог абзацу десятого пункту четвертого розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, по розробці до 31 грудня 2011 року Програми альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків)разом з зацікавленими релігійними організаціями;

2. зобов'язати Верховну Раду України, для відновлення порушених прав громадян, які через свої релігійні переконання відмовляються від цифрових ідентифікаторів, на раніше встановлені форми обліку, внести зміни до Податкового кодексу України:

- усі його положення, які стосуються обліку віруючих в окремому реєстрі Державного реєстру за новим ідентифікатором -серією та номером паспорта, оголосити такими, що втратили свою дію, а саме: статті 63.3 глава 6, розділ II, 63.7, 63.12, 70.1, 70.5, 70.6, 70.7, 70.12, 70.14, 70.16

- доповнити Податковий кодекс України спеціальною статтею (63-1) наступного змісту: «Збереження раніше встановлених форм обліку для громадян, які за своїми релігійними та іншими переконаннями відмовляються від присвоєння їм ідентифікаторів і від включення в електронний реєстр.

Відносно осіб, які за своїми релігійними та іншими переконаннями відмовляються від формування облікової картки з реєстраційним номером, у тому числі за серією та номером діючого паспорта в окремому реєстрі Державного реєстру, і офіційно повідомляють про це податкові органи заявою довільної форми ( із вказівкою ПІБ, місяця проживання, роком народження, при потребі місяця роботи, навчання, служби і інш.), зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків шляхом паперового документообігу, який діяв до 1994 року.

Облік сплати цими особами податків за майно здійснюється державними податковими інспекціями за місцем знаходження об'єкта оподаткування за ПІБ, місцем проживання, роком народження, без використання автоматизованих баз даних.

Для обліку доходів і податків таких осіб не використовується ніякі інші ідентифікатори в цифровій, буквеній, біометричній, штриховій, радіочастотній і будь-якій іншій формі, ніякі пластикові документи.

Що стосується норм цього Кодексу для обліку осіб у Державному реєстрі платників податків, то вони на зазначених в цій статті осіб не розповсюджуються».

3. Виключити з розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України -визнати такими, що втратили чинність: Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 1994 року № 321/94-ВР «Про введення в дію Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»(Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 2, ст.11)».

Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Оскільки у своїй позовній заяві ОСОБА_1 не розмежувала з якими вимогами вона звертається до Верховної Ради України, а з якими до Кабінету Міністрів України, то розгляд даного адміністративного позову є неможливим, що визначається мною як недоліком, який має бути виправлений, а саме позивачка повинна конкретизувати (розділити або визначити) свої вимоги щодо кожного із заявлених нею відповідачів.

Також, при складанні нової позовної заяви, ОСОБА_1 необхідно мати на увазі, що згідно з частиною четвертою статті 18, статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Отже, позовні вимоги до інших суб'єктів владних повноважень Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції не розглядаються.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

З урахуванням зазначеного вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням ОСОБА_1 терміну для усунення вказаних недоліків, шляхом складання нової позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись частиною 1 ст. 108, ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ухвалив:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії залишити без руху.

2. Надати позивачці строк для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви до 2 серпня 2012 року.

3. Роз'яснити позивачці, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява повертається особі, яка її подала.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Кравцов