16.07.2012

Справа 2-322/12

Справа №2-322/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2011 року Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого - судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Малій Ж.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ „НАДРА" подало до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача -ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 30 840 гривень 91 копійка. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 308 гривень 41 копійка.

У якості підстав позову позивач зазначив, що 25 червня 2007 року між ВАТ КБ „Надра" та відповідачем був укладений кредитний договір. Згідно даного договору позивачці було надано кредит в сумі 14000 гривень за сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 2,4 % на місяць. Відповідач порушив умови кредитного договору і станом на 11 травня 2012 року заборгованість відповідача склала 30840 гривень 91 копійку. Зокрема заборгованість по тілу кредиту -10936 гривень 16 копійок, несплачені відсотки -12137 гривень 21 копійка, штраф - 1400 гривень, пеня за порушення умов кредитного договору -3308 гривень 10 копійок, інфляційні втрати 3059 гривень 43 копійки.

В судове засідання представник позивача не з'явився надіславши до суду заяву у якій просить слухати справу без його участі, підтримує позовні вимоги та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Судом буди досліджені наступні докази: розрахунок заборгованості ОСОБА_1 договором №6026018 від 25 червня2007 року станом на 11 травня 2012 року, копія листа-претензії №2195/03 від 30 травня 2011 року, копія меморіального ордеру №NL-3 від 25 червня 2007 року, копія кредитного договору №602618 від 25 червня 2007 року укладеного між ВАТ КБ „Надра" та ОСОБА_1

Судом встановлено, 25 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого ВАТ комерційний банк „Надра" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 14000 гривень зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 2,4 % на місць. Кредит був наданий на строк до 24 червня 2010 року. Щомісячна сума мінімального необхідного платежу була встановлена сторонами в сумі 574 гривні 87 копійок. Позичальник зобов'язався вносити черговий мінімальний платіж щомісячно до 15 числа кожного місяця. Згідно до пункту 3.2.3 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів передбачених договором , можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін передбачений п.2.3.2 договору. У разі прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашення кредиту , позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.4.1). Згідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 договору більше ніж на 2 дні, позичальник сплачує банку фіксований штраф у розмірі 30 гривень. Згідно п.4.3 договору у разі у разі порушення позивальником умов договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, за кожен випадок.

Вказані обставини стверджується копією кредитного договору.

ОСОБА_1 несвоєчасно вносив кошти у період сплати. Заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту станом на 11 травня 2012 року склала 10936 гривень 16 копійок. Заборгованість по відсотках склала 12137 гривень 21 копійку. Заборгованість по пені склала 3308 гривень 10 копійок. Заборгованість по штрафах склала 1400 гривень. Інфляційні втрати на прострочену заборгованість склали 3059 гривень 43 копійки. Всього сума нарахованої заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 травня 2012 року склала 30840 гривень 91 копійку.

Вказана обставина стверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов'язань за цим договором, порушив свої зобов'язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Згідно ч.1. ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом також встановлено, що позивачем нараховано відповідачу неустойки відповідно до п.п. 4.1 та 4.3 кредитного договору, які по свої суті є одним і тим же видом відповідальності за порушення строків платежів по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача 3308 гривень 10 копійок пені за просторочення сплати кредиту, штрафу -1400 гривень за порушення вимог кредитного договору, переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, законодавцем передбачено дві підстави для зменшення неустойки за рішенням суду: 1) значне перевищення неустойкою розміру збитків та 2) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно до пункту 27 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Таким чином, суд вважає за неможливе зменшити розмір неустойки, нарахованої позивачем, оскільки заява від відповідача не надходила.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача лише неустойку передбачену п.4.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам в розмірі 3308 гривень 10 копійок, оскільки відповідальність у виді неустойки передбачена п.4.1 договору та відповідальність передбачена п.4.3 договору у виді штрафу є намаганням кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання). Відповідно до ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Така позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (рішення за реєстровим номером 19511605 та ухвали за реєстровими номерами 19511228,12964863,15726875,19520080, 8038648, 11753450, 11289049).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, що передбачено ст. ст. 599 ЦК України.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, саме по собі закінчення терміну на який був наданий кредит, якщо кошти не були повернені, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Виходячи з аналізу норм ст. ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день прийняття судового рішення.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що відповідач своєчасно виконав своє грошове зобов'язання за вказаним вище договором і не порушував умов договору, а відповідач в порушення ст.60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили ту обставину, що відповідно до ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України він сплатив борг.

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком наявних у справі доказів, досліджених судом, у їх сукупності.

Згідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів -сумою, яка стягується.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 29440 гривень 91 копійки, в тому числі: 10936 гривень 16 копійок основного боргу, заборгованість по процентах в сумі 12137 гривень 21 копійки, пеню за несвоєчасність виконанням зобов'язань за договором в сумі 3308 гривень 10 копійок та інфляційні втрати в сумі 3059 гривень 43 копійки.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу відмовити за безпідставністю.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 294 гривні 41 копійки.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60, 79, 88, 212- 216, 224, 225 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра" задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра" 29440 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок) гривень 91 (дев'яносто одну) копійку в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором та інфляційних втрат, 294 (двісті дев'яносто чотири) гривні 41 (сорок одну) копійку в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Чернівецької області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Кельменецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: