Справа №2-6056/07
РІШЕННЯ
Іменем України
«17» липня 2007 року
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Кузнецова Т.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу, -
встановив:
Позивачка звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на підставі того, що шлюбні відносини між сторонами припинилися з 1 лютого 2007 року з причин різних характерів та подружньої невірності чоловіка. Він перебуває у стосунках з іншою жінкою, яка підбурює його ображати позивачку та не забезпечувати родину матеріально. Відповідач вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги не надає. В судовому засіданні представник позивачки уточнив позовні вимоги, а саме: просив розірвати шлюб з відповідачем, позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів залишити без розгляду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, в судове засідання подав заяву, засвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. від 05 липня 2007 року про визнання пред'явленого до нього позову та проханням розглядати справу без участі відповідача ОСОБА_2, чим визнав обґрунтованою вимогу про розірвання шлюбу.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 03 березня 2003 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 04. Від цього шлюбу є син: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження.
Сімейні відносини фактично припинені з 1 лютого 2007 року. Подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство між сторонами не ведеться, спільного сімейного бюджету не існує Причиною розпаду сім'ї є різність характерів та подружня невірність відповідача. Він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою.
На примирення позивачка не згодна, шлюб носить формальний характер, збереження шлюбу є недоцільним.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам їхніх дітей. Спору між сторонами щодо місця проживання дитини не встановлено, тому суд, враховуючи інтереси дитини, вважає можливим визначити місце її проживання з матір'ю.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки ( ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу.
Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 104, 105, 110, 112, 180 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД-
ВИРІШИВ:
Шлюб між ОСОБА_1та ОСОБА_2, зареєстрований Холоднобалківською сільською радою Біляївського району Одеської області 12 травня 2003 року, актовий запис № 04, розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1державне мито у розмірі 17, 0 гривень, ОСОБА_2- від сплати звільнити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.