Справа № 11-520 2006 року                                Головуючий в 1-й інстанції: Граб Л.С.

Категорія: ст. 296 ч.3,122 ч.І КК України                             Доповідач: Шершун В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.

суддів: Козачка С.В., Задворного О.Л., з участю прокурора: Кондратюка П.В., та захисника: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від "13" червня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя м. Хмельницького,АДРЕСА_1 українця, громадянина України, приватного підприємця, раніше не судимого

засуджено:

· за ст. 122 ч.І КК України до 1 року позбавлення волі;

· за ст.296 ч.З КК України до 2 років позбавленням волі.

На підставі ст.70 ч.І КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

Згідно зі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.

Згідно з вироком суду 08.05.2004 року біля 22 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, біля гуртожитку медичного училища, що розташований по АДРЕСА_2ум. Хмельницькому, безпричинно, із хуліганських спонукань, в присутності сторонніх осіб, рукою наніс удар в обличчя громадянину ОСОБА_4, який там відпочивав з товаришами, після чого між ними почалася бійка. ОСОБА_2, який до цього вживав спиртні напої з ОСОБА_3, в своєму офісі, що розташований в приміщенні гуртожитку медичного училища, побачивши бійку, підбіг туди та разом з ОСОБА_3 безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, почав наносити потерпілому ОСОБА_4 удари руками і ногами по тулубу та в голову. Наряд патрульно-постової служби міліції в складі старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 та

1

прапорщика міліції ОСОБА_6, які в цей час перебували на маршруті по охороні громадського порядку по вулиці Шевченко та знаходилися неподалік гуртожитку, почувши брудну лайку, з метою припинення хуліганських дій підійшли до вищевказаних осіб та стали виясняти обставини, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3, продовжуючи свої хуліганські дії, наздогнали ОСОБА_4, який відійшов від працівників міліції на відстань біля 10 метрів, та знову в їх присутності і присутності інших громадян почали наносити потерпілому удари руками по різних частинах тіла. Ці хуліганські дії були припинені працівниками міліції, шляхом відсторонення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від потерпілого. Коли ОСОБА_4 знову відійшов приблизно на 100 м. від працівників міліції в сторону місця свого проживання в напрямку від вул. Шевченка в сторону вул. Подільської, то ОСОБА_2 та ОСОБА_3, сівши в автомобіль таксі, на перехресті вул. Подільської та провул. Шевченка наздогнали ОСОБА_4, повалили його на землю та знову почали наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла. Прапорщик міліції ОСОБА_6, який прибіг на місце події та вимагав від них припинення хуліганських дій, на що останні не реагували, продовжуючи побиття ОСОБА_4; зрозумівши, що такий напад загрожує життю та здоров'ю ОСОБА_4, керуючись вимогами п.1 ст. 15 Закону України „Про міліцію", попередив про застосування вогнепальної зброї та виконав попереджувальний постріл у гору. Оскільки хуліганські дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не припинялися та вони продовжували наносити удари ОСОБА_4, працівником міліції був виконаний другий та третій постріл, на які ОСОБА_3 та ОСОБА_2 теж не зреагували, а лише припинили заносити удари ОСОБА_4 тоді, коли працівник міліції ОСОБА_6 своїм тілом накрив лежачого на землі ОСОБА_4. В результаті хуліганських дій потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів поперекових відростків 3-4 поперекових хребців зліва, які за свої характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я. Крім цього, потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, поверхневих ран слизових оболонок обох губ, множинних саден, синців у ділянці обличчя, тулуба та верхніх кінцівок, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 червня 2006 року, яким засуджено ОСОБА_2 скасувати, а провадження по справі закрити. На думку захисника, вирок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, висновки суду, викладенні у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, судом невірно застосовано кримінальний закон та допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону. Апелянт вказує, що висновки суду про винність ОСОБА_2 ґрунтуються на суперечливих показах потерпілого, його батьків та друзів, яким суд не дав належної оцінки. Крім того, захисник вказує, що судом взагалі не дано оцінки показам свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили, на думку апелянта, непричетність ОСОБА_2 до скоєння інкримінованого йому злочину. Він посилається на те, що суд не вжив належних заходів для допиту в суді свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які допитані на досудовому слідстві і підтверджували непричетність засудженого до злочину. На думку захисника, не можуть бути покладені в основу вироку і покази ОСОБА_3 та ОСОБА_14, оскільки вони неодноразово змінювались і дані під тиском з боку правоохоронних органів.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його представника, які підтримали апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

2

Згідно зі ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.334 КПК України передбачає, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам вирок суду першої інстанції не відповідає.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 як на слідстві так і в суді категорично заперечував свою причетність до інкримінованих йому злочинів. За таких обставин суд зобов'язаний був всебічно, повно і об'єктивно оцінити всі добуті по справі докази і мотивувати чому одні з них він поклав в основу вироку, а інші - відкинув, чого зроблено не було.

Так, поклавши в основу вироку покази одного з співробітників міліції які припиняли хуліганські дії - ОСОБА_6, суд не врахував, що він як на слідстві, так і в суді неодноразово змінював свої покази, стверджуючи як про винність ОСОБА_2, так і про його непричетність до злочину. Однак, належної оцінки даним показам суд не дав, не мотивував чому він приймає до уваги покази ОСОБА_6 в частині, що підтверджують обвинувачення і відхиляє його ж покази щодо невинності засудженого.

Більше того, як на досудовому слідстві, так і в суді був допитаний інший співробітник міліції - ОСОБА_5, який послідовно заперечував причетність ОСОБА_2 до інкримінованого йому злочину. Однак показам цього свідка суд взагалі оцінки не дав.

Про непричетність до скоєного злочину свідчили як на слідстві так і в суді ОСОБА_9, ОСОБА_10, а на досудовому слідстві - свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, однак оцінки цим доказам суд взагалі не дав, а ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 не допитав в судовому засіданні і не перевірив їх показів.

Мотивування суду про неприйняття до уваги показів ОСОБА_3 в частині непричетності ОСОБА_2 до хуліганства з тих причин, що при звільненні його від відповідальності за цим же фактом по амністії він в повному обсязі визнав обвинувачення, не може бути визнане коректним, оскільки на той момент він був зацікавлений в результатах справи, і, крім того, як видно з протоколу судового засідання від 15.07.2006 року (очевидна описка, мало б бути 2005 року, оскільки постанова з цього питання датована саме так). ОСОБА_3 був допитаний поверхово без уточнення суперечностей з попередніми показами і без деталізації подій.

Посилання суду на пояснення ОСОБА_2 від 09.05.2004 року, як на доказ його вини суперечить ст.65 ч.2 КПК України.

Покладаючи в основу вироку покази потерпілих та свідків з їх боку - ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 суд не врахував суперечностей між цими показами, а також знаходження цих осіб в родинних стосунках, або дружніх стосунках і не дав цьому належну оцінку.

З

Разом з тим не приймаючи до уваги покази свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7, суд посилався на їх близькі стосунки з ОСОБА_2

Вищевказане колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вони перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, що в свою чергу позбавляє апеляційну інстанцію можливості перевірити оцінку зібраних доказів судом першої інстанції і, в разі необхідності дати їм свою оцінку.

Колегією суддів встановлено і інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущенні судом першої інстанції.

Так, кримінальна справа поступила в суд 05.07.2005 року з обвинувальним висновком щодо ОСОБА_2 і поданням про закриття справи щодо ОСОБА_3 на підставі закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року.

15 липня 2005 року було проведено попередній розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_2 і справа призначена до розгляду на 25.07.2005 року.

В той же день, у відсутності ОСОБА_2, як це видно з протоколу судового засідання, було розглянуто подання про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3, яке було задоволено. Судом було винесено постанову від 15.07.2005 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.296 ч.З, 122 ч.І КК України на підставі ст.1 п „б" Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року.

При цьому всупереч вимог ст.Іб'КПК України про змагальність і диспозитивність, без розгляду справи по суті, в названій постанові ОСОБА_2 був фактично визнаний винним за ст.ст. 296 ч.З, 122 ч.І КК України оскільки в мотивувальній частині постанови була повністю викладена фабула його обвинувачення.

За таких обставин послідуючий розгляд справи даною суддею втратив свій сенс, оскільки нею було викладено свою думку про сутність обвинувачення і її участь у справі відповідно до ст.54 п.4 КПК України виключалась.

Згідно зі ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від "13" червня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі.

Головуючий: /підпис/

судді: /підпис/ /підпис/

Копія вірна, згідно оригіналу

Суддя апеляційного суду                  Шершун В.В.