Справа №2-509/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 серпня 2007 року                                                                                                     місто Глухів

Глухівський міськрайсуд Сумської області в особі судді Демченка О.С. при секретарі Дмитренко О.С, з участю позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, заведену за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2і ОСОБА_3про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

За позовною заявою, з якою мешканець міста Глухова ОСОБА_101 червня 2007 року звернувся до Глухівського міськрайсуду, позивач просив суд судовим рішенням визнати недійсним укладений між його колишньою дружиною ОСОБА_2і ОСОБА_3у квітні 2007 року договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, та витребувати у ОСОБА_3 4м.куб. соснової дошки та металеві ворота із хвірткою і стойками до них, які ОСОБА_3 після укладення з ОСОБА_2 зазначеного договору вивіз з того ж будинковолодіння, обґрунтовуючи позов тим, що зазначене будинковолодіння належить на праві спільної власності йому, відповідачці та їх дорослим дітям, ОСОБА_4і ОСОБА_1, що він як співвласник зазначеного майна не давав згоди на відчуження цього будинковолодіння та наявного у ньому майна, і що відчуженням відповідачкою їх спільного майна були порушені його майнові права.

При розгляді справи судом позивач підтримав свої позовні вимоги і викладені у позові доводи на його обґрунтування, тоді як відповідачі позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що укладена між ними у квітні 2007 року нотаріально не посвідчена угода щодо спірного будинковолодіння була спрямована на відчуження відповідачкою (яка діяла від свого імені та від імені своїх дітей) вже нежилого будинку під зніс, і що позивачу було відомо про намір відповідачів укласти таку угоду до її укладення.

З'ясувавши обставини Справи, факти і події, які передували зверненню позивача до суду з даним позовом, а також, вислухавши доводи сторін щодо предмету спору та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

За результатами судового розгляду справи судом встановлено, що відповідно до виданого державним органом приватизації 26 вересня 2001 року свідотства про право власності на житло одноквартирний будинок, розташований в АДРЕСА_1належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2та їх дітям, ОСОБА_1 і ОСОБА_4в ідеальних частках, по 1А частці кожному. На час приватизації цього будинку ОСОБА_1 (позивач) і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі і жили у цьому будинку однією сім'єю разом з їх спільним сином, ОСОБА_1, 1989 року народження, та донькою відповідачки від першого шлюбу, ОСОБА_41986 року народження. У травні 2002 року позивач і відповідачка ОСОБА_2 припинили шлюбні стосунки: позивач пішов з сім'ї, став мешкати у іншому місті, а ОСОБА_2 ще декілька місяців мешкала з дітьми у спірному будинку, після чого теж звільнила його, виїхавши з донькою на роботу і проживання у місто Київ. Припинивши подружні стосунки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 добровільно поділили наявне у них рухоме майно, а щодо продажу самого будинку - не дійшли до порозуміння, і будинок, залишившись нежилим, продовжував перебувати у їх спільній з дітьми власності. У грудні 2006 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був розірваний. 21 квітня 2007 року ОСОБА_2, діючи від свого імені та імені своїх дітей, ОСОБА_1 і ОСОБА_4уклала з мешканцем міста Глухова ОСОБА_3угоду, за умовами якої вона продала ОСОБА_3 під зніс спірне будинковолодіння, отримавши від цього від ОСОБА_3 4700 грн., з яких (грошей) позивач нічого не отримав. На підтвердження цієї угоди сторонами була складена звичайна розписка. Нотаріально ця угода не посвідчувалась. Після укладання цієї угоди ОСОБА_3 разом із своїми родичами вивіз із спірного будинковолодіння металеві ворота із фірткою і стойками до них до себе додому, де це майно й перебуває і у даний час. Позивач не давав згоди на укладання цієї угоди.

Ці встановлені судом обставини визнаються сторонами по справі, а тому враховуються судом як такі, що визначають зміст правовідносин, у яких перебували і перебувають позивач і відповідачі стосовно предмету спору, та відповідно до яких (правовідносин) суд і має вирішувати даний спір, застосовуючи діюче законодавство, яке регламентує захист права власності.

Так, відповідно із ч.1 ст.358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а відповідно до ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа таким майном.

Відповідно із ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. За змістом ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Відповідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторон зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

За обставинами справи, з урахуванням наведених положень ЦК України, вчинений відповідачами правочин щодо купівлі-продажу житлового будинку без згоди на це його співвласника, ОСОБА_1 (позивача) та без нотаріального посвідчення і державної реєстрації такої угоди є нікчемним, а тому - недійсним. Виходячи з цього, суд визнає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди щодо купівлі-продажу спірного будинку та витребування у ОСОБА_3 вилучених ним з придбаного таким чином будинковолодіння металевих воріт із хвірткою і стойками до них.

Разом з цим суд не може визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині витребування у ОСОБА_3 4м.куб. соснової дошки, яка начебто була продана ОСОБА_2 ОСОБА_3 та вивезена ним після укладання угоди купівлі-продажу спірного будинку, оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження при розгляді справи. На підтвердження цього факту позивач не надав суду будь-яких доказів, його доводи в цій частині позовних вимог ґрунтуються виключно на припущеннях, тоді як відповідачі заперечують проти такого факту і його не підтвердили допитані судом за клопотанням обох сторін свідки.

Прийшовши до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, суд приймає до уваги те, що сторони не оспорюють визначену позивачем вартість металевих воріт із фірткою і стойками до них у 2300 грн., і враховує цю обставину при вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до положень ст.89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за якою у разі часткового задоволення позову судові витрати по справі присуджуються позивачеві прапорційно до розміру задоволених позовних вимог, а якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, - судовий збір стягується з відповідача в дохід держави прапорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1-4,11,16,203,215,216,358,361,387 та 657 ЦК України, ст.ст. 1-5,8,10,11,15,57-61,79,88,212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений 21 квітня 2007 року між ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та імені своїх дітей, ОСОБА_4 і ОСОБА_1, і ОСОБА_3договір купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

Витребувати у ОСОБА_3металеві ворота із хвірткою і стойками до них, які після укладання з ОСОБА_2зазначеної угоди він вивіз з АДРЕСА_1, у зв'язку з чим зобов'язати ОСОБА_3 повернути це майно в зазначене будинковолодіння протягом календарного тижня після набрання даним судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2і ОСОБА_3солідарно на користь ОСОБА_1частину понесених ним судових витрат по справі у зв'язку із зверненням до суду за захистом своїх прав у вигляді сплачених коштів по витратам на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 17 грн. 70 коп., що відповідає 59 відсоткам від сплачених позивачем 30 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави солідарно частину судового збору, від якого звільнений позивач, а саме - 30 грн. 9 коп., що відповідає 59 відсоткам від належної до сплати суми судового збору у розмірі 51 грн.

Рішення суду може бути оскаржено зацікавленими особами до Апеляційного суду Сумської області шляхом подання до Глухівського міськрайсуду заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подання апеляційної скарги на рішення суду.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення суду, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення суду набере законної сили після спливу строку на подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, якщо така заява не буде подана.