Справа № 1711/712/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 року м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.

за участю

секретаря судового засідання Ковальчук В.С.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, штрафу та упущеної вигоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 з вимогою стягнути з останнього на його користь борг у сумі 150 451,15 грн. за договором позики, в тому числі 65 450,00 грн. - основний борг, 13090,00 грн. - штраф, 5852,84 грн. - три відсотки річних, 17905,06 грн. - проценти, 16310,14 -втрати від інфляції, 31 843,11 грн. -упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2009 року уклав договір позики з ОСОБА_2, за яким позичив останньому гроші в сумі 8500 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути їх до 10.04.2009 року. У разі неповернення боргу, відповідач зобов'язався сплати штраф у розмірі 20 % від суми позики, що становить 1700 доларів США. На неодноразові прохання позивача повернути борг, відповідач боргу не повернув.

Оскільки станом на 20.03.2009 року та 11.04.2009 року Національним Банком України курс долара США встановлено на рівні 7,70 грн., вважає, що основний борг становить 65 450 грн. (8500 грн. х 7,70 грн.); штраф -13 090 грн. (1700 грн. х 7,70 грн.); три відсотки річних за період з 11.04.2009 року до 02.04.2012 року -5 852,84 грн. (65 450 х 3/365 х 1088 днів/100); втрати від інфляції за період з травня 2009 року до квітня 2012 року -16 310,14 грн.; проценти за користування позикою, відповідно до ст.1048 ЦК України, - 17 905,06 грн.

Посилаючись на те, що одним з його видів доходу є розміщення коштів на депозитних рахунках у банках, вказує на те, що розмір упущеної вигоди внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем становить 25,5 % річних від суми боргу, тобто 49749,17 грн. Проте, розмір упущеної вигоди визначає на рівні 31 843,11 грн., що складається з 49 749,17 грн. за мінусом процентів за користування позикою, відповідно до ст.1048 ЦК України, у сумі 17 905,06 грн.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на позов, зі змісту яких вбачається, що позов не визнає повністю, просить залишити позов без розгляду.

Заперечення обґрунтовує тим, що жодного договору позики на 8500 доларів США з ОСОБА_1 не укладав. Вказав, що 20.03.2009 року в першій половині дня, він як найманий працівник від керівника, який в цей час був по за межами міста, отримав завдання зустрітися з ОСОБА_1, щоб забрати товар (побутову техніку) який являвся предметом комерційних відносин між ПП «Інком», керівником якого являється ОСОБА_1, та ТзОВ «Західно Український дім послуг».

При отримані товару ОСОБА_1 обманним шляхом (мотивуючи це відсутністю у нього товаро-супровідних документів на яких він міг зробити відмітку про отримання, а у нього печатки) змусив його написати боргову розписку. При цьому наголошував, що це лише формальність і потрібна йому тільки для підтвердження факту повернення товару для ТзОВ «Західно-Український дім послуг».

Також, зазначає, що він з позивачем не був ніколи знайомий, а зустрічався з ним всього декілька раз, здійснючи свою комерційну підприємницьку діяльність.

Вказує, що позивач стверджує, що неодноразово звертався до нього з вимогами повернути борг, нібито остання вимога була йому надіслана 09.03.12 року. Однак, до нього не могло бути ніяких вимог від позивача через відсутність самого факту позики. Зазначив, що позивач пропустив 20.03.2012 року, строк позовної давності 3 роки, а позовні вимоги щодо сплати штрафу, пені, процентів передбачають строк позовної давності один рік.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, за винятком вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 13 090 грн., від якої відмовився у судовому засіданні і відмова прийнята судом.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, обставини, викладені у позовній заяві підтримав та пояснив, що 10 березня 2009 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити кошти в сумі 8500 доларів США до 10.04.2009 року.

Він погодився і 10.03.2009 року у м.Кузнецовську по вул.Енергетиків, 9, передав у позику ОСОБА_2 готівкою 8500 доларів США. У випадку не повернення, відповідач зобов'язався сплатити штраф у розмірі 20% від суми позики, що становить 1700 доларів США.

Коли ОСОБА_2 від'їхав до м.Львова, де працює, то позивач бажаючи отримати підтвердження на укладення договору позики звернувся до відповідача написати розписку про позику грошей. Той погодився і у м.Львові написав таку розписку 20.03.2009 року, яку позивач згодом забрав собі.

До цього часу ОСОБА_2 коштів не повернув. Неодноразові звернення ігнорував.

Вказав, що розміщення коштів на депозитних рахунках у банках є одним із видів його постійного доходу. Усі вільні кошти він одразу вкладає у банки на депозити та за рахунок відсотків отримує постійний прибуток. Займається розміщенням коштів, оскільки його син має банківську освіту і рекомендує у яких банках розміщувати кошти, щоб отримати максимально високі прибутки.

Кошти, які передав ОСОБА_2 як позику, також, мав намір покласти на депозитний рахунок.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав повністю, підтримав заперечення та пояснив, що договір позики з ОСОБА_1 не укладав, будь-які кошти не отримував, а розписку написав на прохання ОСОБА_4, оскільки останній пообіцяв йому, що розрахується із ОСОБА_1

Заперечуючи укладення договору вказав на те, що малознайомий із ОСОБА_1, приїжджав до ОСОБА_1 у м.Кузнецовськ, декілька разів за побутовою технікою, та бачив його декілька разів у м.Львові в офісі підприємства де раніше працював.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, підтримав заперечення та дав пояснення аналогічні за змістом до пояснень відповідача. Відповідаючи на запитання пояснив, що відповідач не звертався до правоохоронних органів для захисту свого права чи із зустрічним позовом до суду про визнання угоди недійсною, оскільки вважає, що це можна зробити лише після дослідження доказів у справі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено у судовому засіданні, 20.03.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики грошей у сумі 8500 доларів США строком до 10.04.2009 року.

На підтвердження укладення договору позики відповідачем написана розписка від 20.03.2009 року, про отримання ОСОБА_2 у позику від ОСОБА_1 8500 доларів США, строком до 10.04.2009 року. Відповідач у запереченнях визнає факт написання досліджуваної розписки своєю рукою. У зв'язку з цим суд визнає факт укладення договору між сторонами.

На виконання договору позивач передав ОСОБА_2 8500 доларів США.

До визначеного строку відповідач позику не повернув.

Вказані обставини підтверджуються дослідженою у судовому засіданні розпискою, поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Так, допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 показав, що у кінці березня 2009 року він на прохання ОСОБА_1 завантажував телевізори в автомобіль. Перед завантаженням звернувся до позивача з проханням позичити 300 доларів США. Проте, останній відмовив, сказавши, що позичає ОСОБА_2 близько 10 тис. доларів США і у нього більше грошей немає.

Згодом, він бачив як ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 долари США, але у якій кількості не знає, оскільки стояв осторонь від них.

Аналогічні за змістом показання дав свідок ОСОБА_6. Крім того, додав, що після передачі коштів ОСОБА_1 з ним спілкувався і повідомив, що позичив гроші у сумі 8,5 тис. доларів США. Уточнив, що передача коштів відбулась по вул. Енергетиків, біля магазину «Меблі», у м.Кузнецовську.

Допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що відповідач писав розписку у м.Львові без фактичної передачі коштів. Проте, суд не бере до уваги ці показання, оскільки відповідно до ч.2 ст.1051 ЦК України, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або буди одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Крім того,Ю вони не спростовують пояснення позивача щодо передачі коштів у м.Кузнецовську 10.03.09.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 суд оцінює критично, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а також, є непослідовними. Доказів, які б спростовували факт позики та передачі грошей відповідач не подав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 8500 доларів США. Оскільки ОСОБА_1 просить стягнути борг у гривні, суд відповідно до ч.1-2 ст.533 ЦК України, визначає за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Надра»від 12.07.2012 року, станом на цю дату курс НБУ в доларах США становить 7,993 грн.

Таким чином, сума боргу ОСОБА_2 за договором позики становить 67940,50 грн. Проте, зважаючи, що позивач просив стягнути суму основного боргу у сумі 65 450 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 основний борг у сумі 65 450 грн.

Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Розраховуючи три відсотки річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.625 ЦК України, суд виходив з того, що позивач просить стягнути такі відсотки за період прострочки з 11.04.2009 року до 02.04.2012 року, тобто за 1088 днів. Суд погоджується з визначенням такого періоду. Таким чином, сума відсотків становить 760,11 доларів США (8500 доларів США х 3%/365 днів х 1088 днів), яка станом на день винесення рішення у еквіваленті становить 6075,56 грн. (760,11 доларів США х 7,993 грн.).

Враховуючи, що позивач у позовній заяві вимагав стягнути з ОСОБА_2 3 % річних в сумі 5852,84 грн., суд, не виходячи за межі позовних вимог, приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 3% річних, відповідно до ст..625 ЦК України, у сумі 5852,84 грн.

Суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення втрат від інфляції. Суд виходив з того, що індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки договором позики розмір відсотків та строк їх повернення не встановлені, суд визнає за позивачем право на стягнення з ОСОБА_2 відсотків на рівні облікової ставки НБУ за період з 20.03.2009 року до 02.04.2012 року.

Розмір облікової ставки НБУ у період з 20.03.2009 року до 14.06.2009 року встановлений Постановою НБУ №107 від 21.04.2008 року на рівні 12%;

- у період з 15.06.2009 року до 11.08.2009 року встановлений постановою НБУ № 343 від 12.06.2009 року на рівні 11%;

- у період з 12.08.2009 року до 07.06.2010 року встановлений Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009 року на рівні 10,25%;

- у період з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року встановлений постановою НБУ № 259 від 07.06.2010 року на рівні 9,5%;

- у період з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року постановою НБУ № 320 від 07.07.2010 року на рівні 8,5%;

- у період з 10.08.2010 року до 22.03.2012 року постановою НБУ № 377 від 09.08.2010 року на рівні 7,75%;

- у період з 23.03.2012 року до 02.04.2012 року постановою НБУ № 102 від 21.03.2012 року на рівні 7,5%.

Таким чином, розмір відсотків, які підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 20.03.2009 року до 14.06.2009 року становить 243,12 доларів США (8500 х 87 днів х 12 % / 365 / 100);

- за період з 15.06.2009 року до 11.08.2009 року становить 148,57 доларів США (8500 х 58 днів х 11 % / 365 / 100);

- за період з 12.08.2009 року до 07.06.2010 року становить 716,10 доларів США (8500 х 300 днів х 10,25 % / 365 / 100);

- за період з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року становить 66,37 доларів США (8500 х 30 днів х 9,5 % / 365 / 100);

- за період з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року становить 65,32 доларів США (8500 х 33 днів х 8,5 % / 365 / 100);

- за період з 10.08.2010 року до 22.03.2012 року становить 1066,63 доларів США (8500 х 591 днів х 7,75 % / 365 / 100);

- за період з 23.03.2012 року до 02.04.2012 року становить 19,21 доларів США (8500 х 11 днів х 7,5 % / 365 / 100).

Отже, загальна сума відсотків за період з 20.03.09 до 02.04.12 становить 2325,32 доларів США, або у еквіваленті 18586,28 грн. (2325,32 доларів США х 7,993 грн.)

Знову, не виходячи за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17905,06 грн. процентів за користування позикою за період з 20.03.09 до 02.04.12, оскільки на цьому наполягав позивач.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, суд виходив з того, що відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 22 ЦК України до збитків, у тому числі, віднесена упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене

У судовому засіданні досліджені договори банківських вкладів, укладених між ОСОБА_1 та банками з приводу розміщення позивачем коштів на депозитних рахунках з виплатою відсотків.

Зокрема, договори банківського вкладу з ПАТ «Дельта Банк»від 06.09.2010 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною ставкою 25,75 % річних; від 8 вересня 2010 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною ставкою 25,75 % річних; від 16 вересня 2010 року на суму 69 000 грн. з процентною ставкою 24,25 % річних; від 16 вересня 2010 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною ставкою 24,75 % річних; від 22 грудня 2010 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною ставкою 26,25 % річних; від 25 листопада 2010 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною ставкою 25,75 % річних; від 22.12.2010 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною. ставкою 26,25 % річних.

Договори банківського вкладу з ВАТ «Кредобанк»від 5 січня 2009 року на суму 124 434,89 грн. з процентною ставкою 23 % річних; від 8 січня 2009 року на суму 120 000 грн. з процентною ставкою 23 % річних; від 8 січня 2009 року на суму 60 000 грн. з процентною ставкою 22 % річних; від 10 березня 2009 року на суму 364 837,95 грн. з процентною ставкою 39 % річних; від 4 березня 2009 року на суму 364 837,95 грн. з процентною ставкою 38 % річних; від 6 березня 2009 року на суму 364 837,95 грн. з процентною ставкою 35 % річних.

Договір банківського вкладу з ПАТ «Ідея Банк»від 23 січня 2012 року на суму 90 000 грн. з процентною ставкою 24 % річних.

Договір банківського вкладу з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»від 6 квітня 2012 року на суму 20 132 грн. з процентною ставкою 23% річних.

Договори банківського вкладу з АКБ «Форум»від 9 лютого 2009 року на суму 157 305,07 грн. зщ процентною ставкою 25% річних; від 16 лютого 2009 року на суму 202 497,05 грн. з процентною ставкою 25% річних; від 24 лютого 2009 року на суму 100 000 грн. з процентною ставкою 27 % річних; від 27 лютого 2009 року на суму 99 000 грн. з процентною ставкою 30 % річних; від 17 березня 2009 року на суму 374 000 грн. з процентною ставкою 30 % річних; від 27 квітня 2004 року на суму 98 890 грн. з процентною ставкою 25% річних; від 14.05.2009 року на суму 65655 грн. з процентною ставкою 25% річних, від 16.07.2009 року на суму 66 421 грн. з процентною ставкою 22,50 % річних.

Договір банківського вкладу з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива»від 24.01.2012 року на суму 150000 грн. з процентною ставкою 25,50 % річних та договір банківського вкладу з ПАТ «Банк Руский Стандарт»від 30.03.2012 року на суму 1000 грн. з правом поповнення та процентною ставкою 21% річних.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 показала, що з 1990-х років вони у сім'ї постійно розміщують вільні кошти на депозитних рахунках у банківських установах. Розміщенням коштів займається її чоловік ОСОБА_1, а також допомагає син, який працює у банківській сфері.

На підставі вищевказаних договорів, пояснень позивача та показань свідка, суд, враховуючи значну кількість таких договорів, регулярність їх укладення, приходить до висновку, що одним із видів постійного доходу ОСОБА_1 є розміщення коштів на депозитних рахунках у банківських установах, а тому за звичайних обставин, у випадку належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань ОСОБА_1 міг отримати прибуток у розмірі відсоткової ставки по банківському вкладу.

Вираховуючи відсоток упущеної вигоди суд бере до уваги договори укладені у період з 11.04.2009 року до 02.04.2012 року та визначає його шляхом виведення середнього показника по процентних ставках вказаних у договорах, оскільки вважає, що ОСОБА_1 міг отримати такий дохід.

Так, середнє значення процентних ставок за цей період склало 24,63 % річних ((25,75+25,75+24,25+24,75+26,25+25,75+26,25+24+23+25+25+22,50+ +25,50 +21)/14).

Таким чином, у разі належного виконання зобов'язань ОСОБА_2 ОСОБА_1 за період з 11.04.2009 року до 02.04.2012 року міг отримати дохід у сумі 49 880,31 грн. (67940,50 грн. х 24,63% /365 днів х 1088 днів / 100%).

Проте, враховуючи, що позивач такий розмір визначив на рівні 49 749,127 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, бере до уваги цей розмір. Таким чином, розмір упущеної вигоди складається з розміру можливого прибутку позивача від позиченої суми за оспорюваний період за мінусом відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на рівні облікової ставки НБУ. Отже, розмір упущеної вигоди становить 31 162,89 грн. (49 749,17 грн. -18 586,28 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором позики та упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 120370,79 грн. (65 450 грн. + 5 852,84 грн. + 17 905,06 грн. + 31 162,89 грн.).

Оскільки ОСОБА_1 пред'являв позовні вимоги на суму 150 451,15 грн., а позов задоволено частково на суму 120370,79 грн., тобто на 80 %, суд визначаючи пропорційно до розміру задоволених вимог, приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача судових витрат у сумі 1203,61 грн.

Витрати позивача на правову допомогу у сумі 920 грн., суд не відносить до судових витрат, оскільки позивачем не додано розрахунку витраченого часу за надання йому таких послуг, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 "Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ".

На підставі викладеного, керуючись ст.536, 625, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст.10, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120370 (сто двадцять тисяч триста сімдесят) грн. 79 коп. заборгованості за договором позики.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 61 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя І.Зейкан