Справа № 22Ц-2753/2006                                      Головуючий в 1 інстанції Бакуменко Л.А.

Категорія 05,44                                                   Доповідач в 2 інстанції Сліпченко О.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.,

суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.,

при секретарі Некорі А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 9 червня 2006 року у задоволен­ні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволений.

Усунені перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з цього приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Посилається на те, що 8 листопада 2004 року позичив у відповідача ОСОБА_2 37145 гривень, еквівалентних на той час 7000 доларів США. Зобов'язався повернути їх до 31 грудня 2005 року.

Не зважаючи на це, 1 лютого ОСОБА_2 почав вимагати у позивача дострокового повернення боргу, у зв'язку з чим останній був змушений видати йому довіреність на відчуження квартири у разі порушення грошового зобов'язання. Надав письмову згоду дружини на продаж спірного приміщення.

У разі повернення позики ОСОБА_2 зобов'язався повернути довіреність пози­вачу. Цей обов'язок порушив, не дочекавшись строку виконання позивачем зобов'язання, за договором купівлі-продажу від 20 липня 2005 року відчужив квартиру своїй дочці ОСОБА_3.

Вирішуючи спір, суд на це увагу не звернув. Допустивши неповноту в дослідженні доказів, помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виселив ОСОБА_1 зі спірного приміщення, порушивши його права власника.

Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги інші учасники процесу до суду не подали.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 8 листопада 2004 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 37145 гривень, еквівалентних на той час 7000 доларів США, які зобов'язався повернути до 31 грудня 2005 року.

У зв'язку з цим, 1 лютого 2005 року позивач видав ОСОБА_2 довіреність, за умовами якої уповноважив його відчужити квартиру АДРЕСА_1. Для цього ОСОБА_1 видав відповідачу письмову згоду дружини ОСОБА_4 на продаж жилого приміщення.

20 липня 2005 року діючи від імені позивача ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужив спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_3.

За правилами ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання ін­шого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Жодний з наданих сторонами доказів не свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладали договір купівлі-продажу спірної квартири з метою приховати забезпечення виконання позики, яку позивач отримав у ОСОБА_2.

З долученої до матеріалів справи розписки (а.с.35) вбачається лише удаваність при видачі останньому довіреності та уповноваження ОСОБА_2 на відчуження кварти­ри, що не спростовує висновку суду про відсутність підстав для визнання оспорюваного придбання квартири удаваним.

Рішення суду в цій частині не може бути скасованим, підлягає залишенню без змін.

Підлягає залишенню без змін рішення суду і в частині задоволення вимог зустрічного позову усунення перешкод у користуванні спірним житлом. Висновок суду про необхід­ність виселення ОСОБА_1 зі спірного житла відповідає ст.391 ЦПК України та ч.2 ст.48 Закону України „Про власність".

Керуючись ст.ст.303, 304, п.п.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317 та ст.319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.