Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/205/753/2012 р.
205/1877/2012 р.
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13.07.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Саландяк О.Я.
за участі секретаря Кащенко Г.Р.,
позивачки ОСОБА_1,
адвоката позивачки Шахінського П.І.,
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказала, що 09 серпня 2010 року біля 17 години вона прогонила гурток корів на пасовище по вул. М.Вовчка в АДРЕСА_1, а односельчанка ОСОБА_3, після звернення позивачки до гр. ОСОБА_4 про повернення боргу, безпідставно почала висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою, погрожувати розправою і великою палицею нанесла їй по голові та спині три удари.
Відносно відповідачки ОСОБА_5 12.08.2010 року було складено протокол про скоєння адміністративного правопорушення за ст. 173 КупАП було накладено штраф в сумі 119 гривень. В протоколі відповідачка в особистому поясненні вину свою визнала.
06.05.2011року відносно ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа по факту вчинення хуліганських дій за ст. 296 ч.1 КК України , затим дії відповідачки ОСОБА_5 були перекваліфіковані на ч.2 ст.125 КК України, як завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після завершення досудового слідства справа була направлена на розгляд до Жмеринського міськрайонного суду, де постановою від 11 травня 2012 року провадженням закрита. Відповідачка за її заявою була звільнена від кримінальної відповідальності у відповідності до ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію».
За матеріалами кримінальної справи № 204/1420/2012р., провадження № 1/205/115/2012, вина відповідачки в завданні позивачці тілесних ушкоджень підтверджується її послідовними показами на досудовому слідстві, показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також висновком судово - медичної експертизи №162 від 09.06.2011 року, якою встановлено наявність у позивачки закритої черепно - мозкової травми, синця у ділянці лівої лопатки, які є наслідком дії тупих предметів.
Завдані тілесні ушкодження змусили позивачку звернутись за медичною допомогою, що призвело до тривалого амбулаторного лікування в поліклініці Жмеринської центральної районної лікарні в період з 10.08.10р. по 29.12.10р. в ході лікування позивачка змушена була придбати медичні препарати на загальну суму 3072 грн. 09 коп.
Діями відповідачки позивачці завдано моральну шкоду, як полягає в побитті, образі, душевних стражданнях, завданні фізичного болю, що потягло тривале лікування, зміну звичного образу життя на тривалий час, оскільки в період хвороби позивачка не могла вести домашнє господарство, в повній мірі себе обходити, оскільки потребувала сторонньої допомоги, яку позивачка оцінила у 5000 грн.
В результаті протиправних дій позивачці була нанесена матеріальна шкода в розмірі 3072грн.09 коп., крім того їй була завдана моральна шкода, яку позивачка оцінила в 5000 грн., яка полягає в душевних стражданнях, хвилюваннях і стресах.
Крім того позивачка в зв'язку із розглядом кримінальної справи, в якій вона визнана потерпілою, звернулась за правовою допомогою до адвоката, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та сплатила йому 2000 гривень, які просила стягнути з відповідачки.
Позивач просила суд стягнути на її користь з відповідачки 3092,09 грн. - матеріальної шкоди , 5000 грн. - моральної шкоди, та 2000 грн. - за правову допомогу.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримала повністю. Додатково пояснила, що літом 2010 року вона разом з ОСОБА_6 гнала корів, а ОСОБА_3 почала її обзивати та нанесла їй палицею 3-4 удари по спині, і досі вона відчуває наслідки побиття, бо її болить спина, інших тілесних ушкоджень в той період вона не отримувала, ніде не падала, ОСОБА_3 по голові ударів не наносила. Пояснила, що після побиття в лікарні на стаціонарному лікуванні не знаходилась, вона ходила до лікарів, лікарі приходили додому, лікувалась до грудня 2010 року купувала сама ліки в аптеці в м.Жмеринці, а також ліки купував її син. Після побиття вона почала приймати багато ліків та до цих пір їх приймає. Їй заподіяна моральна шкода, оскільки ОСОБА_3 її образила, обізвала нецензурною лайкою, вона переносила фізичний біль, оцінити моральну шкоду їй допоміг адвокат. В неї є корова, яку в період коли, вона хворіла доглядав син. Їй 75 років, вона інвалід другої групи.
Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала повністю, оспорила обставини нанесення тілесних ушкоджень відповідачці та пояснила, що 9 серпня 2010 року о 17 год. вона із матір»ю йшли та проводили ОСОБА_4 на автобус, а відповідачка гнала корів на поле і між ними виник конфлікт в ході якого ОСОБА_1 почала нецензурно її обзивати, проклинати її та її дітей, а потім вдарила її палкою, яку ОСОБА_5 вирвала з рук та викинула. На неї дійсно складали протокол про адміністративне правопорушення та наклали штраф. Вважає, що всі документи фальшиві, оскільки син ОСОБА_1 працює лікарем і може сфальсифікувати і висновок і квитанції про купівлю ліків. Звернула увагу, що висновок експертизи складений через тривалий час після події. Пояснила, що в неї немає ні власного житла, ні жодних доходів, має дитину і сплатити розмір моральної шкоди вказаний позивачкою не може, вважає, що серед ліків, які купувала позивачка є багато таких, що не відносяться до її лікування. Наголосила, що тілесних ушкоджень вона ОСОБА_1 не наносила, а навпаки остання вдарила її, але на освідування вона не звернулась.
Свідок ОСОБА_4 від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, оскільки є членом сім»ї та родичем відповідачки.
Неповнолітній свідок ОСОБА_6 у судове засідання не з»явився, тому судом з згоди всіх учасників процесу оголошено протокол його допиту від 13.03.2012 року в присутності практичного педагога психолога на досудовому слідстві у кримінальній справі (а.кр.сп. 38-39), відповідно до яких влітку 2010 року він був в с. Слобода Носковецька та допомагав бабусі ОСОБА_1 гнати корів на поле. Назустріч їм йшли дві жінки, які стали сваритися із бабусею ОСОБА_1, через що в них виник словесний конфлікт. Одна із жінок зірвала гіляку з якогось дерева та почала бити по спині бабу ОСОБА_1, але скільки ударів вона їй нанесла, він не пам»ятає.
Відповідачкою визнано, що ОСОБА_6 був присутній при вказаній ним події та міг бачити обставини, що вказані ним у протоколі допиту.
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши докази, що містяться у матеріалах цивільної справи, докази, що містяться я в матеріалах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 125 ч.2 КК України, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що 09.08.2010 року, біля 17.00 години ОСОБА_3, перебуваючи по вул. М. Вовчка в с. Слобода Носківецька Жмеринського району Вінницької області під час словесної суперечки, котра виникла між нею та ОСОБА_1, умисно кілька разів нанесла останній дерев»яною палицею в область спини та плечей зліва, чим заподіяла ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (садно на тімені, струс головного мозку), синець в ділянці лівої лопатки. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №162 від 09.06.2011 року дані тілесні ушкодження виникли у ОСОБА_1 внаслідок дії тупих твердих предметів, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, можливо і 09.08.2010 року, черепно-мозкова травма відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, синець лівої лопатки відноситься до легких тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_1 своїми діями, що виразились у нанесенні словесних образ в адресу відповідачки ОСОБА_3 спровокувала останню до вчинення вказаних дій та нанесення їй тілесних ушкоджень. Внаслідок завданих тілесних ушкоджень згідно виписки з амбулаторної картки №7194 від 17.05.2012 року ОСОБА_1 в період з 10.08.2010 року по 29.12.2010 року зверталась у Жмеринську ЦРЛ на обстеження та лікування (а.с.8), де оглядом травматолога встановлено ушиблену садину голови, ушиб лівої половини грудної клітини, посттравматичну пневмонію зліва, оглядом невропатолога: струс головного мозку, ушиб лівої лопатки грудної клітини; післятравматичні стани та їй було призначено відповідне лікування. Тобто між діями ОСОБА_3 та наслідками у вигляді лікування ОСОБА_1 судом встановлено причинний зв»язок.
Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» звернуто увагу судів України на необхідність врахування матеріалів кримінальної справи при розгляді в порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи.
Досудовим слідством порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3, а її дії кваліфікувалися за ч. 2 ст. 125 КК України за якою було пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи № 205/1420/2012 (провадження №1/205/123/2012) по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 125 ч.2 КК України доведено вину ОСОБА_3 у нанесенні легких тілесних ушкоджень позивачці ОСОБА_1
Відповідно до протоколу та постанови від 12.08.2010 року про адміністративне правопорушення (а.кр.спр.11) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП за те, що вона 09.08.2010 року о 17 год. в с. Слобода Носковецька виражалась нецензурною лайкою та накладено штраф у розмірі 119 грн. Відповідно до пояснень ОСОБА_3, що викладені в протоколі та не заперечується нею у судовому засіданні, вину нею визнано.
Постановою Жмеринського міськрайсуду від 11.05.2012 року, що набула законної сили ОСОБА_3 на підставі ст.1 п «в» Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, та закрито з нереабілітуючих підстав кримінальну справу по її обвинуваченню (а.с. 35). Потерпілій роз»яснено право звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів у цивільному провадженні.
Згідно пенсійного посвідчення серія АБ №667914 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання з 2003 року (а.с.3) відповідно до висновку спеціаліста №162 від 09.06.2011 року за результатами проведеної судово - медичної експертизи, у ОСОБА_1 встановлено закриту черепно - мозкову травму, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень(а.с.6-7), даний акт судово-медичної експертизи складений на підставі акту №343 судово-медичного обстеження(дослідження) від 20.08.-26.08.2010 року; відповідно до товарних чеків ТОВ «Фірма Авіцена», що у м.Вінниці по пров. Цегельному у період з 10.08.2010 по 29.12.2010 року - було придбано ліків на суму 3071,09 (а.с.9-15).
Відповідно до копій з амбулаторної карти, оригінал виписки з якої оглянутий судом, позивачка в період з 10.08.2010 року по 29.12.2010 року дійсно зверталась із скаргами на болі в голові, лівої лопатки, із слів була побита 9.08.2010 року (а.с.16-23). Також у неї була пневмонія (а.с.17).
Згідно витягу з договору, який укладено між позивачкою та адвокатом Шахінським П., ордера адвоката від 15.05.2012 року та квитанцій №32 позивачкою сплачено за надання правової допомоги 2000 гривень за (а.с.31, 33,34). Квитанція №29 (а.с.32) на суму 2000 грн., відповідно до пояснень її адвоката надана позивачкою як доказ того, що вона понесла витрати по кримінальній справі, але дані кошти стягнути з відповідачки вона не просить.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами Цивільного Кодексу України про відшкодування шкоди (глава 82).
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 57, 58, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
Згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року відповідачку не звільнено від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду
За ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою,яка її завдала за наявності її вини.
Відповідачкою ОСОБА_3 не доведено у судовому засіданні відсутності її вини у заподіянні шкоди позивачці ОСОБА_1
Згідно положень ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому, в тому числі й додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків.
Тому вимога позивачки в частині стягнення з відповідачки коштів на придбання ліків підлягає частковому задоволенню.
Аналізуючи докази щодо суми витрат, що викликані необхідністю придбання ліків, суд враховує, що позивачка ОСОБА_1, в період з 10.08.10р. по 29.12.10р., коли здійснювала лікування від завданих відповідачкою травм хворіла на посттравматичну пневмонію (а.с.8), встановлену при огляді 10.08.2010 року (наступним за днем вчинення злочину), що є запальним захворюванням, а тому витрати на придбання ліків, що рекомендовані та придбані для лікування даної хвороби (а.с. 9) на загальну суму 656,64 грн. задоволенню не підлягають, оскільки не належать до витрат, що підлягають відшкодуванню внаслідок дій потерпілої, а надану квитанцію на підтвердження витрат на їх придбання суд не приймає до уваги як неналежні.
Також як вбачається із товарних чеків від 29.12.2010 року та від 10.09.2010 року (а.с.15 та 12) препарат Танакан №90, вартістю 107, 78 грн. придбаний позивачкою двічі, тоді коли відповідно до виписки з амбулаторної карти він прописувався лікарем лише один раз 10.09.2010 року по 1 т. 3р/день, тобто 60 таблеток, що свідчить про неналежність його повторного придбання до витрат, що підлягають відшкодуванню внаслідок дій потерпілої, а тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Таким чином судом встановлено, що позивачкою на своє лікування в межах призначень, відповідно до наданих нею доказів витрачено на лікування 2306,95 грн.
Однак відповідно до встановлених судом обставин, а саме, що позивачка спровокувала відповідачку до нанесення їй тілесних ушкоджень своєю поведінкою, сприяла виникненню шкоди, завданої їй, суд вважає за можливе застосувати ч.2 ст. 1193 ЦК України, відповідно до якого якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого, розмір відшкодування зменшується. Враховуючи ступінь вини потерпілої ОСОБА_1, що спровокувала відповідачку до нанесення їй тілесних ушкоджень, внаслідок словесного конфлікту, суд вважає за можливе зменшити розмір встановленого судом відшкодування до 1500 грн. Також суд звертає увагу на поведінку ОСОБА_1 у судовому засіданні, яка під час розгляду справи ображала відповідачку, нецензурно виражалась, на зауваження суду не реагувала,
Як вказано в п. 5 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95р. - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходив.
Щодо стягнення моральної шкоди, завданої злочином, суд враховує вимоги ч.1 ст. 1167 ЦК України, та приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, на суму 500 грн. так як ОСОБА_1 не доведено завдання їй моральної шкоди, що у грошовому виразі може бути компенсована більшою сумою. При цьому судом враховується те, що в даному випадку мало місце завдання відповідачкою тілесних ушкоджень, фізичних та моральних страждань, що призвели до порушення нормального ритму життя позивачки, яка є пенсіонеркою, інвалідом другої групи, проживає сама та змушена була додатково організовувати свій побут, амбулаторно лікуватись, які призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд із врахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, тривалості судових засідань по справі, ознайомлення адвоката із матеріалами кримінальної справи, вчинення інших процесуальних дій, приходить до висновку, що сума у розмірі однієї тисячі гривень є обґрунтованою, законною та справедливою.
Відповідно до Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95р., ст. 15, 16, 1166, 1167, 1195 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 1500 (одна тисяча п»ятсот) грн., завдану моральну шкоду у сумі 500 (п»ятсот) грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень, а всього 3000 (три тисячі) грн.
В задоволенні решти позову -відмовити.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Повний текст рішення виготовлено 14.07.2012 року.
Суддя: