31 жовтня 2006 року                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації про відстрочку виконання рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості з  заробітної плати та допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2004 року Управління освіти і науки Чернігівської державної адміністрації звернулося до суду з заявою по відстрочку виконання рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2003 року. 

 Цим рішенням на користь ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто заборгованість з заробітної плати за вислугу років в сумі 960,47 грн. та 631,08 грн. допомоги на оздоровлення.

В заяві зазначалося, що відсутність коштів в бюджеті ускладнює виконання вказаного рішення.

Оскільки управління звернулося  до облдержадміністрації та головного фінансового управління про виділення необхідних коштів, то в заяві ставилося питання про відстрочку виконання вказаного судового рішення до 20 січня 2005 року.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2004 року заяву задоволено, виконання судового рішення від 23 грудня 2003 року відстрочено до 20 січня 2005 року.  

 Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2004 року судову ухвалу від 29 квітня 204 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення  судами Конституції України, Закону України “Про оплату праці” та норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 342 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судової ухвали.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.