31 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” про виплату щомісячної додаткової пенсії, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду  міста Києва від 24 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від  8 грудня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, ВАТ СК “Астарта” про виплату щомісячної додаткової пенсії, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2004 р. провадження у справі в частині позову до ВАТ  “Страхова компанія “Астарта” про відшкодування моральної шкоди закрито.

Рішенням цього ж суду від 24.09.2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 8.12.2004 р., у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 29.01.1988 р. ОСОБА_1 уклала з Ялтинською інспекцією Укрдержстраху Автономної Республіки Крим договір добровільного страхування додаткової пенсії.  Відповідно до умов договору в 1992-1993 р.р. позивачка отримувала грошові кошти, після чого виплата була припинена.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що повернення заощаджень громадян, що були внесені через установи Укрдержстраху до 2.01.1992 р. проводиться відповідно до Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” і не може бути здійснено в іншому порядку.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :