31 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,   Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Гайсинський маслосирзавод” про виконання договірних зобов'язань і стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Гайсинський маслосирзавод” на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області 5 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ВАТ “Гайсинський маслосирзавод” звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.09.2005 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 5.12.2005 р., яким первісний позов задоволено частково, а в зустрічному позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ “Гайсинський маслосирзавод” посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що судові рішення, на його думку,  є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що в період з 5.02.2002 р. по 9.08.2005 р. належний ОСОБА_1 на праві приватної власності автомобіль “Опель-Вектра” було передано ним в оренду ВАТ “Гайсинський  маслосирзавод”.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, місцевий суд виходив з того, що відповідно до умов укладених між сторонами договорів оренди автомобіля ВАТ “Гайсинський  маслосирзавод” взяв на себе обов'язок фінансувати витрати, пов'язані з поточним ремонтом, усуненням несправностей та поломок  орендованого транспортного засобу.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному порядку суд перевіряє в межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Гайсинський маслосирзавод” відхилити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 вересня            2005 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області 5 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :