Справа № 2-412/684/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

28 лютого 2012р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого -судді Ткаченко Н.В.

при секретарі - Омарбековій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

23.06.2009р. ЗАТ КБ „Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

11.09.2009р. справу передано в провадження судді Ткаченко Н.В. у зв'язку із закінченням повноважень у судді Гончаренко В.М.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.09.2009р. було замінено сторону позивача -замість ЗАТ КБ «ПриватБанк» - ПАТ КБ «ПриватБанк» (в липні 2009р. відбулась офіційна зміна назви банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк»на ПАТ КБ «ПриватБанк»).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 28.08.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN81AR03110041, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 77707,60 грн., з терміном повернення до 27.08.2014р. та зі сплатою щомісячно кредиту згідно графіку погашення та відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 77707,60 грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 23.01.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 54550,22 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 52593,39 грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 1276,25 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 590,72 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 89,86 грн.

Представник позивача -Нісман О.В. (яка діє на підставі доручення від 26.09.2011р.), в наданій суду 28.02.2012р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме, передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк" шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно -автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк" права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 28.02.2012р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову та розглядати справу за її відсутності, постановити по справі заочне рішення суду.

Відповідач -ОСОБА_1 -ні в попередні судові засідання 15.11.2010р. та 30.03.2011р., ні в судове засідання 28.02.2012р. не з'явився, про час та місце розгляду справи кожного разу повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, що підтверджується відповіддю ЦАС, тричі конверт був повернутий до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, суд вважає, що на підставі ч. 4,5 ст. 74, ч.2 ст. 77 ЦПК України (зі змінами від 07.07.2010р.), відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за відсутністю відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін з винесенням по справі заочного рішення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет

застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки,

відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом встановлено, що 28.08.2007р. між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN81AR03110041, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 77707,60 грн., з терміном повернення до 27.08.2014р. та зі сплатою щомісячно кредиту згідно графіку погашення та відсотків за користування кредитом.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2.

Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 77707,60 грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 23.01.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 54550,22 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 52593,39 грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 1276,25 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 590,72 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 89,86 грн.

Як вбачається з наданої суду довідки ПАБ КБ «Приватбанк», на день винесення рішення, тобто на 28.02.2012р., заборгованість відповідача перед банком не зменшилася, а навпаки, значно зросла (більше, ніж у 4 рази) та складає 231732,99 грн., в тому числі є прострочена заборгованість по кредиту 24504,75 грн. та відсоткам 49681,24 грн., виходячи з чого, суд приходить до висновку, що свої зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконує, наслідком чого є існування значної суми заборгованості, що в свою чергу є підставою для дострокового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

В розрахунках ціни позову (судових витрат) суд буде враховувати первісну ціну позову, оскільки банк позовні вимоги не уточнював.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно -автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110041 від 28.08.2007р. станом на 23.01.2009р. в розмірі 54550 грн. 22 коп. звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк" права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд вважає за можливе частково скасувати заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. в частині накладення арешту на автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки існування заборони відчуження автотранспортного засобу унеможливить в подальшому виконання цього рішення суду.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 545 грн. 50 коп. (1% від ціни позову з урахуванням змін щодо розміру судового збору, встановлених Законом України «Про судовий збір», що 01.11.2011р. набрав законної сили ).

Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то з огляду на те, що 01.11.2011р. набрав законної сили Закон України «Про судовий збір», згідно якого ст. 81 ЦПК України «Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи»виключена з цивільно-процесуального кодексу України, суд не находить підстав для стягнення з відповідача на користь держави цих витрат, не дивлячись на те, що ухвалою судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. стягнення витрат на ІТЗ було відстрочено до винесення рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 589, 590, 1050 ЦК України, ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., ст.ст. 8, 10, 11, 60, 74, 77, 88, ч.4 ст. 169, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави -задовольнити.

Передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно -автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110041 від 28.08.2007р. станом на 23.01.2009р. в розмірі 54550 грн. 22 коп. звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк" права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 545 грн. 50 коп.

Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. в частині накладення арешту на автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, 2007р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 -скасувати, в іншій частині ухвалу судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.В.Ткаченко