ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Іменем України
РІШЕННЯ
10.07.2012Справа №5002-7/1732-2012
За позовом дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Алупкинське шосе, 15, смт. Кореїз, м. Ялта, АР Крим, 98671)
до відповідача - Республіканського підприємства "Кримське курортно-туристичне агентство" (проспект Кірова, 13, м. Сімферополь, 95005)
про стягнення 20 502,00 грн.
Суддя Дворний І. І.
Представники:
від позивача: Фунтіков Д. Г. - предст., дов. №971 від 07.11.2011 р.
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: 24 травня 2012 року дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Республіканського підприємства "Кримське курортно-туристичне агентство" у якій просило стягнути з останнього заборгованість у розмірі 20000,00 грн., 3% річних у розмірі 302,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 200,00 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 198, 220 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача умов договору за №101/350 від 08 вересня 2011 року, укладеного між сторонами, в частині надання послуги з монтажу одного рекламно-інформаційного відеосюжету за участю дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у передбачені договором строки. Так, несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку з нарахуванням на заборгованість 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2012 року через неявку у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався.
У судове засідання, що відбулось 10 липня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та надав суду доповнення до позовної заяви (вх. №21493), у якому вказав про те, що відповідач послуги та обов'язки за договором своєчасно не виконав, передоплату не повернув, у зв'язку з чим, позивач, в порядку частини 2 статті 220 Господарського процесуального кодексу України, відмовляється від прийняття виконання зобов'язання щодо надання відповідачем послуги з організації відеозйомки за вказаним вище договором, оскільки втратив інтерес, та просить повернути суму боргу з нарахованими на неї 3% річних, інфляційними втратами. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА за №461047 місцезнаходженням Республіканського підприємства "Кримське курортно-туристичне агентство" є адреса: проспект Кірова, 13, м. Сімферополь, 95005. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ :
08 вересня 2011 року Республіканське підприємство "Кримське курортно-туристичне агентство" (за договором виконавець) та дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" (за договором замовник) уклали договір за №101/350, відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець, за завданням замовника, зобов'язався виконати послуги з організації одного рекламно-інформаційного відеосюжету (далі - відеосюжет) та передати замовнику суміжні з виконавцем майнові права інтелектуальної власності на створений, по даному договору відеосюжет, а замовник зобов'язався оплатити виконавцю вартість робіт з виготовлення вказаного відеосюжету.
У розділі 2 вказаного договору сторони узгодили права та обов'язки. Зокрема, виконавець зобов'язався виконати роботи якісно та у строк, згідно з умовами договору та додатків до нього, передати замовнику виготовлений відеосюжет і суміжні права на нього (пункти 2.1, 2.2 договору).
Пунктом 3.3 договору, виконавець також зобов'язався, одночасно з передачею відеосюжету надати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт (у двох екземплярах, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою виконавця).
Так, роботи вважаються виконаними саме з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Замовник, у свою чергу, зобов'язався здійснити розрахунок з виконавцем у відповідності до вимог пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору, згідно яких вартість послуг складає 20000,00 грн., а оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі рахунку, виставленого виконавцем, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок виконавця, на протязі 3-х днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше ніж 14 вересня 2011 року. Оплата послуг виконавця вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно з пунктом 3.1. договору, строки виконання робіт за договором зазначаються у додатку до договору.
Так, на виконання вказаного пункту, сторонами укладено додаток №1 від 08 вересня 2011 року, у якому обумовлено, що час проведення зйомок відеосюжету: на протязі трьох днів, у інтервалі з 14 серпня 2011 року по 25 вересня 2011 року. Додаток був підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень і скріплений печатками підприємств.
Договір відповідно до пункту 5.1 діє з моменту підписання до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками без зауважень та заперечень.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем позивачу було виставлено рахунок за №1 від 08 вересня 2011 року на суму 20000,00 грн. (з ПДВ). «Постачальником» за вказаним рахунком виступає Республіканське підприємство "Кримське курортно-туристичне агентство", а «платником» - дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі". У графі «найменування» вказано: послуги з організації відеозйомки та монтажу одного рекламно-інформаційного відеосюжету згідно договору №101 від 08 вересня 2011 року. Копія вказаного рахунку наявна в матеріалах справи.
Оригіналом платіжного доручення за №985 від 22 травня 2012 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 6), підтверджується, що позивач на виконання умов розділу 4 договору повністю оплатив відповідачу виставлений рахунок, тим самим виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати за послуги належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач послуги, визначені пунктами 1.1., 1.2, 2.2 договору, в повному обсязі не здійснив, монтаж одного рекламно-інформаційного відеосюжету за участю дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не виконав, акт приймання-передачі виконаних послуг, як передбачено пунктом 3.3 договору, також не складав.
Матеріали справи свідчать й про те, що позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини та 14 грудня 2011 року звертався до відповідача з претензією (вих. №1068), у якій вимагав від Республіканського підприємства "Кримське курортно-туристичне агентство" у строк до 19 грудня 2011 року виконати послуги з монтажу одного рекламно-інформаційного відеосюжету за участю дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Також, позивач попередив відповідача про те, що в разі незадоволення вказаної претензії у встановлений термін він буде вимушений звернутися із позовною заявою до суду. Вказана претензія була направлена на адресу відповідача 14 грудня 2011 року, про що свідчить копія з журналу реєстрації вихідної кореспонденції підприємства (а.с. 26).
Втім, відповідь на вказану претензію від відповідача не надійшла, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
В подальшому, 20 грудня 2011 року, сторони здійснили звірення взаєморозрахунків та склали відповідний акт (а.с. 16), у якому зазначено, що кредит відповідача перед позивачем станом на 20 грудня 2011 року складає 20000,00 грн. Таким чином заборгованість Республіканського підприємства "Кримське курортно-туристичне агентство" підтверджена підписом його уповноваженого представника у акті та завірена печаткою підприємства.
Враховуючи те, що послуги відповідачем за договором №101/350 від 08 вересня 2011 року надані не були, заборгованість, яка виникла у зв'язку з цим, у добровільному порядку відповідачем погашена не була, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами про стягнення вказаної заборгованості з нарахованими на неї інфляційними втратами у сумі 98,52 грн. та 3% річних в сумі 132,50 грн. у примусовому порядку.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).
З огляду на укладений між позивачем та відповідачем 08 вересня 2011 року договір за №101/350 правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання з надання послуг.
Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.
Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору (пунктів 1.1., 1.2, 2.2 договору), а саме, не здійснив монтаж одного рекламно-інформаційного відеосюжету за участю дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", акт приймання-передачі виконаних послуг, як передбачено пунктом 3.3 договору, також не складав.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів повного або часткового надання послуг позивачу, зокрема передання останньому виготовленого відеосюжету і суміжних прав на нього у строк, встановлений договором, станом на час розгляду справи, відповідач у порядку статті 33 Господарського процесуального Кодексу України суду надав.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, суд вважає за необхідне застосувати частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Тобто, фактично це є збитками, які сторона зазнала від існуючих в державі інфляційних процесів та в зв'язку з користуванням іншою стороною чужими грошовими коштами, що є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Так, розрахунок позивача інфляційних втрат у розмірі 200,00 грн. та 3% річних у розмірі 302,00 грн. є правомірним, отже вимоги про стягнення вказаних грошових коштів також підлягають задоволенню.
З врахуванням викладеного, та приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач доказів, які б підтвердили надання послуг не надав, як і не надав доказів погашення заборгованості, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення суми боргу з нарахованими на неї 3% річних та інфляційними втратами підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 16.07.2012.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Республіканського підприємства "Кримське курортно-туристичне агентство" (проспект Кірова, 13, м. Сімферополь, 95005) на користь дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Алупкинське шосе, 15, смт. Кореїз, м. Ялта, АР Крим, 98671) заборгованість у розмірі 20000,00 грн., 3% річних у розмірі 302,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 200,00 грн. та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний