Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22” вересня 2006 р.                                                                Справа №АС-11/52-06   

Судова колегія у складі: головуючий суддя Токар М.В.,

суддя Лакіза В.В. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Погребняк А.М.

за  участю представників сторін:

позивача –Шевцова Ю.В., довіреність від 15.08.2006р.

відповідача –Корнієнко Є.О. дов. №36/01-1817 від 11.03.2006 р., Лимар Н.В. №246/36 від 10.04.2006 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 1635Х/1-10) на постанову господарського суду Харківської області  від  05.04.2006 року по  справі №АС-11/52-06

за позовом Приватної фірми “Орнатус”, м. Харків,

до  Харківської митниці, м. Харків,

про визнання недійсним акту

                                                     встановила:

Постановою господарського суду Харківської області  від  05.04.2006 року по  справі №АС-11/52-06 (головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Хотенець П.В., суддя Білоусова Я.О.) задоволені позовні вимоги позивача - визнано нечинним акт Харківської митниці – митну оцінку товару №104/2006 від 21.01.2006 р. до вантажної митної декларації №800000005/6/440235 від 19.01.2006 р. у частині, що стосується товарів, вказаних у митній оцінці під номерами 12 та 13 (DVD –караоке диски (диски до лазерних систем зчитування для відтворення звуку та зображення) та DVD –караоке диски (диски до лазерних систем зчитування для запису звуку та зображення).

Відповідач  не погодився з вказаною постановою та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області  від  05.04.2006 року по  справі №АС-11/52-06 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив про те, що постанова господарського суду Харківської області  від  05.04.2006 року по  справі №АС-11/52-06 є законною та обгрунтованою, в зв”язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити вказану постанову без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні 18.09.2006 р. була оголошена перерва до 22.09.2006 р. о 10:30 год.

22.09.2006 р. розгляд справи було продовжено.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати нечинною митну оцінку товару №104/2006 від 21.01.2006 р. до вантажної митної декларації №800000005/6/440235 від 19.01.2006 р. у частині, що стосується товарів, вказаних у митній оцінці під номерами 12 та 13 (DVD –караоке диски (диски до лазерних систем зчитування для відтворення звуку та зображення) та DVD –караоке диски (диски до лазерних систем зчитування для запису звуку та зображення).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач без наявності на те правових підстав, застосував резервний метод визначення митної вартості товару, збільшивши її, незважаючи на те, що позивач надав усі документи в підтвердження правомірності застосування ним основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Anteus Engineering LLC (продавець)  був укладений контракт №05/2005р, відповідно до якого продавець зобов”язувався поставити покупцю товари відповідно до специфікації, узгодженої сторонами на кожну поставку. Відповідно до п.3.1 вказаного контракту  сторони в специфікаціях можуть також узгоджувати інший базис поставки, ніж вказаний у контракті. Відповідно до специфікації №62L сторонами були узгоджені найменування товару, його кількість, ціна, строк доставки та умови поставки.

19.01.2006 р. позивач надав відповідачеві вантажну митну декларацію №800000005/6/440235, якою декларувалися товари, що надійшли на адресу позивача, у тому числі: 12 позиція в графі 32 ВМД -  DVD –караоке диски (диски до лазерних систем зчитування для відтворення звуку та зображення) у кількості 1073 шт. фактурною вартістю 270, 93 грн.; 13 позиція в графі 32 ВМД - DVD –караоке диски (диски до лазерних систем зчитування для запису звуку та зображення) у кількості 59 шт. фактурною вартістю 8, 94 грн., при цьому позивач  у вказаних вантажно митних деклараціях визначив митну вартість товару використовуючи основний метод –за ціною угоди у сумі 270, 93 грн. та 8, 94 грн. відповідно.

          В підтвердження обґрунтованості та правильності застосування методу оцінки товару за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/440235 від 19.01.2006 року позивач  надав відповідачеві наступні документи: контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року; інвойс №6353524 від 11.01.2006 року; Carnet TIR XТ 48615693; міжнародну транспортну накладну СМR 0824694 від 12.01.2006 р.; специфікацію 62 L від 10.01.2006 р.

В позовній заяві позивач вказує, що інспектор митниці, який здійснював митний контроль дійшов висновку, що наданих документів є недостатньо для підтвердження митної вартості товару відповідно до методу, який був застосований позивачем, в звязку з чим 18.01.2006 р. зробив письмовий запит №7 до відділу визначення митної вартості товару, на зворотній стороні запиту вказано, що позивачу запропоновано надати додаткову інформацію щодо підтвердження заявленої вартості товару. 21.01.2006 р. представник позивача зробив запис про те, що не має можливості надати витребувані документи.

21.01.2006 р. відповідач здійснив митну оцінку товару використовуючи резервний метод (№ 6), та оформив таку дію відповідними актом –митна оцінка товару №104/2006 від 21.01.2006 р. (спірний акт). Відповідно до спірного акту відповідач визначив митну оцінку товару за позицією 12 у сумі 28502, 10 грн., що у 105 разів перевищує визначену позивачем митну вартість за ціною угоди та за позицією 13 у сумі 20, 86 грн., що у 2, 24 рази перевищує митну оцінку товару за ціною угоди.

          Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача та визнання недійсним акту відповідача, а саме: митну оцінку товару №104/2006 від 21.01.2006 р. до вантажної митної декларації №800000005/6/440235 від 19.01.2006 р.,  виходячи з наступного.

У відповідності до статті 262 Митного кодексу України, що діяла на час прийняття спірних актів, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Статтею 266  Митного  кодексу України  встановлені  методи  визначення  митної вартості товару та порядок їх застосування. Відповідно до вказаної норми визначення  митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5): резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Відповідно до п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунку-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.  Згідно з пунктом 18 Порядку у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

Судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області, на підставі  аналізу приписів наведених норм обґрунтовано дійшов висновку, що основним методом визначення митної вартості товару є метод оцінки за ціною угоди, який і застосовується   відповідно  до   приписів  статті  267   Митного   кодексу  України  та  для підтвердження    заявленої    митної    вартості    надаються    документи,    перелік  яких встановлений п.  14 Порядку. Митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені у п. 15 Порядку, лише за наявності певних умов, а саме: у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів; при наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.

Отже визначаючи митну вартість товару за основним методом - ціною угоди, позивач надав усі необхідні документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При цьому матеріали справи свідчать про те, що  документи надані позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди, подані відповідно до переліку, встановленому в п. 14 Порядку та відповідно до умов поставки за контрактом.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач без наявності правових підстав, в порушення вимог п. 18 Порядку витребував у позивача додаткові документи.

Так, вимагаючи експортну вантажну митну декларацію, відповідач не врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 864 від 03.09.2005 року надання такого документу виключене з п. 14 Порядку.

Витребування відповідачем банківських документів щодо оплати по попереднім поставкам, є безпідставним, оскільки ці документи не можуть підтверджувати вартість товару або впливати розмір вартості товару. Ці документи свідчать виключно про стан розрахунків між сторонами.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що позивачем не було надано документи щодо транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання товару. Однак, як вже зазначалось, поставка товару здійснювалася на умовах DAF (Інкотермс 2000). що підтверджується специфікацією від 10.01.2006 року. Відповідно до цих умов доставка товару здійснюється до кордону країни, а вартість навантаження та зберігання (якщо воно мало місце) окремо не виділяється, тому ці витрати при таких умовах поставки не впливають на митну вартість товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачеві міжнародну транспортну накладну СМR 0824694 від 12.01.2006 р.; інвойс №6353524 від 11.01.2006 року (де зазначено умови поставки DAFЯготин, кордон України); Carnet TIR XТ 48615693; специфікація 62 L від 10.01.2006 р.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів суду, що інформація, яка міститься в документах, наданих позивачем в підтвердження митної вартості за ціною угоди по ВМД №800000005/6/440235 від 19.01.2006 р., є недостовірною чи сумнівною. При цьому слід зазначити, що відповідач  неодноразово здійснював митне оформлення аналогічного товару позивача за ціною угоди при наявності тих же документів, що підтверджується митною оцінкою товару від 07.12.2005 р. по ВМД №800000005/5/452793.

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Харківської області правильно встановив обставини справи і прийняв постанову від 05.04.2006 року по  справі №АС-11/52-06 з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

          Керуючись статтями 165, 195, п.1 статті 198,  статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

ухвалила:

 

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

           Постанову  господарського суду Харківської області від 05.04.2006 року по  справі №АС-11/52-06  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Справу повернути до господарського суду Харківської області.  

Ухвалу в повному обсязі складено 27.09.2006р.

         Головуючий суддя                                                                    Токар М.В.  

                                 суддя                                                                    Лакіза В.В.  

                                 суддя                                                                    Шепітько І.І.