ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
12 липня 2012 р. Справа 14/45/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Горейка М.В.,
представників сторін:
відповідача: Романюка В.І., довіреність №1678 від 07.06.2012р., паспорт серії АВ 106106 виданий Теплицьким РВ УМВС України у Вінницькій області 13.07.2000р.,
у відсутності представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: малого приватного підприємства "Фірма Ромекс" (20136, смт. Теплик, вул. І.Франка, 32, 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23)
до: Теплицької селищної ради (23800, Вінницька область, Теплицький район, смт. Теплик, вул. Незалежності, 34)
про зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ :
Мале приватне підприємство "Фірма Ромекс" (позивач, МПП «Фірма Ромекс») звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом зобов'язати Теплицьку селищну раду Теплицького району Вінницької області (відповідач, Теплицька селищна рада) видати свідоцтво про право власності на адміністративний будинок №32, що знаходиться за адресою: смт. Теплик, вул. Івана Франка, 32.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2008р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №10/169-08 про банкрутство МПП «Фірма Ромекс». В процесі ліквідаційної процедури арбітражний керуючий Глєбов В.Ф., здійснюючи повноваження ліквідатора, виявив, що на балансі МПП «Фірма Ромекс»обліковується адміністративний будинок №32, розташований у с. Теплик по вул. І.Франка (колишня вул. Дзержинського), втім правовстановлюючий документ на зазначене приміщення відсутній.
З метою отримання свідоцтва про право власності позивач звернувся до голови Теплицької селищної ради з проханням видати правовстановлюючий документ.
Натомість голова Теплицької селищної ради листом №111 від 12.03.2012 року повідомив про неможливість розгляду зазначеного звернення по суті у зв'язку з відсутністю у селищної ради документів, що на балансі МПП «Фірма Ромекс»рахуються адмінбудівлі та споруди, відсутністю рішення про визнання права власності за позивачем на зазначене нерухоме майно на неподанням належних доказів на підтвердження повноважень арбітражного керуючого.
Посилаючись на незаконність відмови відповідача щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, МПП «Фірма Ромекс»звернулася до господарського суду із вказаною вище вимогою.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.05.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/45/2012/5003 та призначено її до судового розгляду.
З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, її розгляд двічі відкладався, про що свідчать відповідні ухвали від 08.06.2012р. та від 21.06.2012р.
В ході розгляду справи представниками відповідача неодноразово заявлялися клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутність предмету спору, однак судом дані клопотання відхилено, оскільки, на думку суду, відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі вимог п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, разом із тим продовжено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 08.06.2012р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Натомість, в судове засідання 12.07.2012р. позивач повноважного представника не направив, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи. Окрім того, повідомлявся також за адресою, яку вказав арбітражний керуючий у своїй заяві, про що свідчить штемпель господарського суду Вінницької області на ухвалі суду від 21.06.2012р., який в силу вимог п.п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75, вважається належними доказом надсилання копій процесуального документа сторонам у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у зв'язку із їх необґрунтованістю та просив суд відмовити в задоволені позову.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Теплицької селищної ради народних депутатів Вінницької області від 13.04.1993 року малому підприємству «Ром»було виділено земельну ділянку площею 0,1 га під будівництво бази по вул. Джержинського біля території райшляхрембуддільниці (а.с.7).
Відповідно до рішення Теплицької районної державної адміністрації від 23.06.1993 року №161 малому підприємству «Ром»дозволено будівництво адміністративного будинку на земельній ділянці в межу з територією районної шляхової дільниці по вул. Дзержинського (а.с.9).
Згідно акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 23.09.1995 року встановлено, що адміністративний будинок МП «Ром», будівельний об'єм 1890 м.куб., площею 285 м.кв., готовий до введення в експлуатацію (а.с.10-11).
Рішенням виконавчого комітету Теплицької селищної ради від 24.06.1997 року визнано право приватної власності на адмінбудинок по вулиці Івана Франка, 32 за директором МПП «Фірма Ромекс»Романюком В.І. та зобов'язано Тульчинське БТІ видати відповідні документи (а.с.12).
У відповідності до реєстраційного посвідчення від 07.07.1997 року адміністративний будинок літера «А», розташований у с. Теплик по вул. Дзержинського за №32, зареєстрований за МПП «Фірма Ромекс»на праві приватної власності відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації (а.с.13).
Листом управління економіки Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області від 10.07.1997 року №44 підтверджено, що на базі малого приватного підприємства «Ром», зареєстрованого 21.09.1992р., створене мале приватне підприємство «Фірма Ромекс». Зареєстроване 10.05.1995р., яке являється правонаступником МПП «Ром»(а.с.15).
10.02.2012 року арбітражний керуючий Глєбов Василь Федорович звернувся до голови Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області з листом, в якому просив на підставі представлених як додаток документів прийняти рішення про визнання права власності на адміністративний будинок в смт. Теплик по вул. І. Франка, 32 за МПП «Фірма Ромекс»та видати свідоцтво на право власності (а.с.16). На підтвердження своїх повноважень арбітражного керуючого Глєбов В.Ф. надав копію постанови господарського суду від 11.11.2008 року по справі №10/169/08.
У відповідь на звернення заявника голова Теплицької селищної ради у своєму листі від 12.03.2012р. №111 повідомив, що розгляд поданого звернення по суті є неможливим, оскільки, по-перше, відповідно до наданої копії постанови господарського суду від 11.11.2008 року по справі №10/169/08 повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Глєбова В.Ф. обмежуються терміном у шість місяців, тому звернення на підставі вказаної ухвали є безпідставним, по-друге, жодними документами, що на балансі МПП «Фірма Ромекс»рахуються адміністративні будівлі та споруди, що перейшли до МПП «Фірма Ромекс»від МП «Ром»внаслідок реорганізації, селищна рада не володіє, а рішення про визнання права власності за МПП «Фірма Ромекс»в архівних матеріалах селищної ради відсутнє (а.с.17).
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частин 2, 3 статті 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до вказаних норм законодавства, при здійсненні вказаних вище функцій Теплицька селищна рада не є органом, що визначає або не визнає право власності, а здійснює повноваження щодо оформлення відповідного права. У межах правовідносин з оформлення майнового права не виникає спору позивача з органом місцевого самоврядування.
Як встановлено судом під час розгляду справи, у відповідь на звернення арбітражного керуючого Глєбова В.Ф. щодо оформлення права власності, відповідач повідомив про необхідність підтвердження повноважень арбітражного керуючого для звернення в інтересах МПП «Фірма Ромекс», оскільки звернення у 2012 року відповідно до ухвали суду від 11.11.2008 року, повноваження арбітражного керуючого у якій обмежені шестимісячним терміном, є безпідставним, а також надання доказів на підтвердження факту знаходження спірного майна на балансі заявника. У зв'язку з ненаданням відповідачу доказів на підтвердження наявності чинних повноважень арбітражного керуючого саме на момент звернення, а також у зв'язку із наданням неналежного оформленого комплекту документів, питання про оформлення права на спірний об'єкт нерухомого майна не було розглянуто по суті, про що свідчить й сам лист (а.с.17).
Розглядом справи дійсно встановлено, що ухвалою суду від 11.11.2008 року у справі №10/169-08 визнано боржника МПП «Фірма Ромекс»банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, строк проведення якої встановлено 6 місяців, а ліквідатором призначено Глєбова В.Ф.
При цьому також з'ясовано, що звертаючись до відповідача із заявою про прийняття рішення щодо визнання права власності на нерухоме майно, позивач в якості доказів на підтвердження повноважень арбітражного керуючого надав саме ухвалу суду від 11.11.2008 року, з котрої не вбачалось наявність у заявника повноважень арбітражного керуючого на момент звернення, про що свідчить перелік додатків зазначених у самому зверненні.
Таким чином, на момент звернення до Теплицької селищної ради позивачем не було надано останній доказів на підтвердження повноважень на представництво інтересів МПП «Фірма Ромекс», у результаті чого розгляд його звернення щодо видачі свідоцтва про право власності по суті не проводився.
Доказів оспорення відповідачем права власності на спірне майно позивач суду не надав. Сам представник відповідача на факт такого оспорення також не послався.
Тобто, позивач не навів суду фактів та не надав доказів звернення до суду з огляду на оспорення права власності позивача зі сторони відповідача, його майнових претензій на це майно.
Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.
З урахуванням викладеного вище, відповідь відповідача щодо неможливості розгляду питання про оформлення права власності у зв'язку з не підтвердженням повноважень арбітражного керуючого та неповним наданням усіх документів, не є порушенням права власності позивача на вказане майно, а є лише здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, покладених на нього законом.
Правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).
Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.
Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Одним з способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку (ч.1 ст.15, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).
Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вказане відповідачем за таким позовом повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача. Тобто позивачем не доведено порушення його прав відповідачем саме в частині оспорювання права власності на нерухоме майно, що є предметом позовних вимог.
Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно з вказаною нормою є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Позивачем не доведено факту оспорення відповідачем його права власності на спірне майно. При цьому матеріалами справи підтверджено, що відповідач не оспорює право власності позивача на вказаний вище об'єкт нерухомості, а лише не вчиняє дії по видачі правовстановлюючого документу, не претендуючи на отримання вказаної нерухомості у власність.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем невірно обрано спосіб захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84 ГПК України, -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 16 липня 2012 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (20136, смт. Теплик, вул. І.Франка, 32, 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23)