ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2012 р. Справа № 5023/2388/12
вх. № 2388/12
Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
за участю представників сторін:
представника позивача - Летючий В.П., дов. б/н від 25.05.2012р.
представника відповідача - Нагаєць Д.В. (директор, протокол № 16-03 від 16.03.2012р.)
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Таір", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пересічанський МЕЗ", м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 140 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Таір", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пересічанський МЕЗ", м. Харків про стягнення суми неодержаного прибутку у розмірі 140 000,00 грн. та просить покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 29.05.2012р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.06.2012р. о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду від 12.06.2012р. розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
У судовому засіданні 26.06.2012р. оголошувалась перерва з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.
26.06.2012р. через канцелярію суду представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 8387), в якому проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні. У відзиві на позов відповідач зазначив, що необхідною умовою договору постачання № 070911/1-П від 07.09.2011р., укладеного між сторонами, є обов'язок позивача, передбачений договором, надати документи, що підтверджують наявність повноважень на укладання цього договору, засвідчені позивачем у встановленому законом порядку (підпис, печатка):
- копія свідоцтва державної реєстрації юридичної особи;
- копія витягу з ЄДР;
- копія довідки про включення в ЄДРПОУ;
- копія витягу зі статуту юридичної особи про повноваження на право підпису угод;
- копія паспорту особи, що ставила підпис на цьому договорі;
- копія довіреності, якщо особа, що підписала цей договір, діє на її підставі;
- копія наказу про призначення на посаду особи, вказаної у цьому договорі (для юридичних осіб);
- копія свідоцтва платника ПДВ;
-копія свідоцтва платника єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку.
Як зазначив відповідач, позивач цей обов'язок не виконав, надав відповідачу лише рахунок-фактуру № С-018 від 07.09.2011р., що підтверджується відсутністю вищезазначених копій документів у опису внутрішнього вмісту у накладній експрес-доставки "Меркурій" № 763233 від 29.09.2011р.
Наданий відповідачем відзив на позов судом досліджено та долучено до матеріалів справи.
У призначеному судовому засіданні 12.07.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 12.07.2012р. підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:
07.09.2011р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційною фірмою "Таір", м. Харків (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пересічанський МЕЗ", м. Харків (покупець) був укладений договір поставки товару № 070911/1-П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю соняшник урожаю 2011р. в порядку та на умовах договору.
Відповідно до п. 10.3. договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011р.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3., 2.4. договору, ціна товару встановлена у розмірі 4050,00 грн. за тонну, обсяг поставки - 400 тонн, сума договору - 1 620 000,00 грн.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору, розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 80% від вартості загального обсягу товару протягом одного банківського дня з моменту отримання покупцем рахунку-фактури (передплата) та 20% від вартості загального обсягу товару протягом одного операційного банківського дня з моменту поставки товару.
Поставка загального обсягу товару здійснюється не пізніше 30.09.2011р.
Відповідно до п.3.2. договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи:
3.2.1.Оригінали документів, які підтверджують факт поставки товару:
- рахунок-фактура;
- видаткова накладна;
- податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- квитанція-підтвердження про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- акт приймання-передачі, який підтверджує якісні та кількісні показники товару;
3.2.2. Документи, що підтверджують наявність повноважень на укладання цього договору, засвідчені позивачем у встановленому законом порядку (підпис, печатка):
- копія свідоцтва державної реєстрації юридичної особи;
- копія витягу з ЄДР;
- копія довідки про включення в ЄДРПОУ;
- копія витягу зі статуту юридичної особи про повноваження на право підпису угод;
- копія паспорту особи, що ставила підпис на цьому договорі;
- копія довіреності, якщо особа, що підписала цей договір, діє на її підставі;
- копія наказу про призначення на посаду особи, вказаної у цьому договорі (для юридичних осіб);
- копія свідоцтва платника ПДВ;
-копія свідоцтва платника єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідно до п. 3.1., 3.5. договору, товар поставляється транспортом покупця на умовах FCA - приміщення постачальника, що знаходиться за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Комсомольське. Покупець за свій рахунок організовує перевезення товару, а постачальник - за свій рахунок здійснює завантаження товару на транспортний засіб.
Відповідно до п. 3.4. договору, моментом поставки вважається момент фактичної передачі товару від постачальника до покупця в місці поставки по заліковій масі та отримання документів, зазначених у п. 3.2. договору.
Відповідно до п. 7.1. договору, умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладенням двохстороннього письмового документу.
На виконання умов договору від 07.09.2011р. постачальник поставив покупцю товар в передбачене договором місце та 29.09.2011р. надав покупцю рахунок-фактуру № СФ-018 загальною кількістю - 400 тонн, вартістю - 1 620 000,00 грн.
Отримання рахунку підтверджується накладною № 763233 підприємства експрес-доставки "Меркурій".
Відповідач оплату за товар не здійснив, отримувати товар відмовився.
24.11.2011р. між сторонами по справі було підписано договір поставки товару (соняшнику) № 241111/3-П, відповідно до п.п. 2.2., 2.3., 2.4. договору, ціна товару встановлена у розмірі 3 700,00 грн. за тонну, обсяг поставки - 400 тонн, сума договору - 1 480 000,00 грн.
Вказаний товар було поставлено покупцю на умовах договору поставки №241111/3-П від 24.11.2011р.
Середня оптова вартість насіння соняшнику на ринку України на момент укладання договору від 07.09.2011р. та час продажу товару за договором від 24.11.2011р. підтверджується довідкою Харківської торгово-промислової палати від 23.05.2012р.
Різниця між ціною, передбаченою договором від 07.09.2011р. та договором від 24.11.2011р. склала 350,00 грн. за тону, а розмір неодержаного прибутку, на думку позивача, склав 140 000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін зобов'язання свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Господарським судом встановлено, що позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття ним заходів, для їх одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем та розміром завданих позивачеві збитків.
За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Таір".
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 22, 538, 611, 614, 623, 627-629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 16.07.2012р.
Суддя Пономаренко Т.О.
справа № 5023/2388/12