Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/1190/666/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В.В.
Категорія - Шахрайство Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Палічука А.О., Петрової І.М.,
за участю прокурора: Добрової Н.І.,
захисника-адвоката: Сніжко К.А.,
обвинуваченої: ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 травня 2012 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Павлівка Кустанайської області, Казахстан, росіянки, громадянки України, освіта середньо-спеціальна, заміжньої, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності: Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.3 ст.358, ч.1 ст.190, ч.2 ст.358, ч.4 ст.27 ч.3 ст.358, ч.1 ст.190; ч.5 ст.27 ч.1 ст.190 КК України, 22.08.2007 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда кримінальна справа закрита, від кримінальної відповідальності звільнена на підставі ст.1 ЗУ «Про амністію», п.4 ст.6 КПК України,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, повернено прокурору Кіровоградської області на додаткове розслідування.
Досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.
Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування прокурору з мотивів допущення під час досудового слідства таких порушень, які не можуть бути усунутими у судовому засіданні, районний суд вказав, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4, є неконкретним та суперечливим, що позбавило її права на захист від цілком зрозумілого і конкретного обвинувачення під час досудового слідства, унеможливлює оголошення та розгляд такого обвинувачення у суді, оскільки порушує її право на захист.
Так, згідно постанови про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченої від 23.04.2012 року (т.5 а.с.49-58) та обвинувального висновку дії ОСОБА_4, зокрема, кваліфіковано:
- за ч.2 ст.358 КК України як підроблення документа, який видається і посвідчується підприємством, установою організацією, яка має право видавати і посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
- за ч.3 ст.358 КК України як використання завідомо підроблених документів.
Проте, згідно із ст.358 КК України в редакції на момент порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення та направлення справи до суду, відповідальність за дії, які кваліфіковані за ч.2 ст.358 та ч.3 ст.358 КК України відповідними частинами вказаних статей не передбачена, а передбачена ч.3 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України.
Таким чином, орган досудового слідства, вказавши у обвинуваченні ОСОБА_4 дії, які підпадають під ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, але кваліфікувавши їх за ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України грубо порушив вимоги ст.ст.43, 132 КПК України, пред'явив неконкретне та суперечливе обвинувачення, яке перешкоджає захисту ОСОБА_4 своїх прав, а також перешкоджає розгляду справи судом, оскільки суду не відомі його межі та конкретну кваліфікацію дій обвинуваченої.
Крім того, при пред'явлені обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, згідно з яким злочини вчинено у квітні 2001 року, органом досудового слідства не враховано, що на той час діяв Кримінальний кодекс України в редакції 1960 року та за зазначені в обвинуваченні дії нормами вказаного кодексу була передбачена відповідальність у статті 194, яка не містила кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб».
Отже, при провадженні додаткового розслідування необхідно звернути увагу на те, що згідно з вимогами ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Крім того, органом досудового слідства дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів.
Тобто суб'єкт вказаного злочину є спеціальним, визначення якого міститься у примітці до ст.364 КК України. Проте, у пред'явленому ОСОБА_4 обвинуваченні за вказаної статтею не визначено: - час та підставу призначення ОСОБА_4 на посаду та яку саме, внаслідок чого вона на момент вчинення злочину визнана службовою особою; - обсяг повноважень, які мала ОСОБА_4 у зв'язку із займаною посадою, які характеризували її як службову особу та чим вони були передбачені; - в який спосіб та чи були ОСОБА_4 використані службові повноваження при вчиненні злочину.
Також, в обвинуваченні за вказаною статтею не вказано навіть приблизне місце внесення ОСОБА_4 як службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів, тобто географічну назву населеного пункту чи навіть країну, де вчинено злочин.
Таке обвинувачення порушує вимоги ст.ст.47, 132 КПК України та право на захист ОСОБА_4, оскільки у ньому не викладено обов'язкові ознаки складу злочину.
Під час досудового слідства у справі допущено також інші порушення кримінально-процесуального закону, які необхідно усунути під додаткового розслідування.
Так, згідно вимог ст.63 КПК України представником цивільного позивача не може бути особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок.
Проте, у порушення зазначених вимог, а також не визнавши фактично як представників цивільного позивача у справі за обвинуваченням ОСОБА_4, за відсутності цивільного позову до ОСОБА_4, оскільки до цієї справи долучено позов саме до ОСОБА_5 (т.1 а.с.161-163), після допиту в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.3 а.с.а.с.77-79, 86-88), слідчий знайомив вказаних свідків як представників цивільного позивача з матеріалами кримінальної справи (т.5 а.с.100, 101), що є неприпустимим.
Крім того, органу досудового слідства необхідно звернути увагу на те, що складений у справі обвинувальний висновок не відповідає вимогам КПК України, оскільки у ньому не викладено зміст показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на які посилається слідчий у ньому (т.5 а.с.123), у списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взагалі не зазначені, проте у ньому вказана обвинувачена ОСОБА_5, яка у вказаній справі немає жодного процесуального статусу. У довідці про цивільний позов по справі вказано, що Пенсійним фондом України заявлено цивільний позов на суму 55138 грн. 54 коп. (т.5 а.с.136), але у справі відсутні позови, заявлені до ОСОБА_4
В апеляції прокурор просить скасувати постанову районного суду, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Свої доводи апелянт мотивує тим, що ст.194 КК України в редакції КК України 1960 року, якій відповідає ст.358 КК України в редакції КК України 2001 року, передбачає обтяження покарання обвинуваченого за вчинений злочин, а тому застосовування норм ст.194 КК України стосовно ОСОБА_4 при притягненні її у якості обвинуваченої за фактом вчинення підробки паспорту громадянина ОСОБА_5 та надання його 27.04.2001 року до управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді суперечить вимогам ст.5 КК України. Вказані судом обставини неконкретності пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення могли бути усунені в ході судового розгляду справи по суті в порядку, визначеному ст.277 КПК України (з огляду на те, що до матеріалів справи долучено документацію щодо призначення/звільнення ОСОБА_4 на посаду, копії посадових інструкцій із зазначенням обсягу наданих їй повноважень (т.3 а.с.142-159, т.4 а.с.78, 135). Із урахуванням викладеного, кримінальна справа з зазначених підстав могла бути направлена для організації додаткового розслідування не з ініціативи суду, а лише за клопотанням учасників процесу.
Зазначені судом обставини щодо ознайомлення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як представників цивільного позивача, за відсутності позову до ОСОБА_4, з матеріалами кримінальної справи, а також наявні недоліки при складанні обвинувального висновку (із урахуванням вимог ст.ст.52, 69, 223 КПК України), жодним чином не перешкоджають судовому розгляду зазначеної справи та не є підставою для її направлення на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, обвинувачену ОСОБА_4 та захисника-адвоката Сніжко К.А. в її інтересах, які заперечували проти апеляції та просили постанову суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно вимог ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.
Однак, направляючи справу на додаткове розслідування суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що досудовим слідством допущена така неповнота, яка не може бути усунута у судовому засіданні, оскільки ст.194 КК України в редакції КК України 1960 року, якій відповідає ст.358 КК України в редакції КК України 2001 року, передбачає обтяження покарання обвинуваченого за вчинений злочин, а тому застосовування норм ст.194 КК України стосовно ОСОБА_4 при притягненні її у якості обвинуваченої за фактом вчинення підробки паспорту громадянина ОСОБА_5 та надання його 27.04.2001 року до управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді суперечить вимогам ст.5 КК України. Обставини неконкретності пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення на які посилається місцевий суд, могли бути усунені в ході судового розгляду справи по суті в порядку, визначеному ст.277 КПК України, оскільки до матеріалів справи долучено документацію щодо призначення/звільнення ОСОБА_4 на посаду, копії посадових інструкцій із зазначенням обсягу наданих їй повноважень.
Також, вказані судом першої інстанції обставини щодо ознайомлення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як представників цивільного позивача, за відсутності позову до ОСОБА_4, з матеріалами кримінальної справи та наявні недоліки при складанні обвинувального висновку не перешкоджають судовому розгляду справи.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно направив кримінальну справу на додаткове розслідування, а тому апеляція прокурора підлягає задоволенню, постанова районного суду - скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 травня 2012 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України повернута прокурору Кіровоградської області на додаткове розслідування - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Судді: